Паркувальний збір, або Сплачуємо збір за стоянку «залізного коня»

Правила стягнення місцевого збору за місця для паркування транспортних засобів, як і туристичного збору, від дня затвердження ПКУ залишаються незмінними. Хоча свою «прописку» цей збір після останньої податкової реформи змінив. Так, на сьогодні правила його стягнення містяться у ст. 268¹ ПКУ, а не у ст. 266, як було раніше.

Як і на початку запровадження цього збору, так і у 2015 році сплачувати його повинні (п.п. 268¹.1.1 ПКУ):

• юридичні особи, їх філії (відділення, представництва);

• фізичні особи — підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

При цьому, щоб підприємство, яке займається паркуванням, було зобов’язане сплачувати такий збір, необхідно, щоб сільська, селищна або міська рада прийняла рішення, яким:

• по-перше, запроваджено збір за місця для паркування транспортних засобів;

• по-друге, визначено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів. У такому рішенні зазначаються місцезнаходження земельних ділянок, їх загальна площа, технічне облаштування та кількість місць для паркування;

• по-третє, затверджено перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування.

Копію рішення про встановлення такого збору органи місцевої влади надсилають до податкової у десятиденний строк з дня його оприлюднення (п.п. 12.3.3 ПКУ). Таким чином, інформацію про осіб, які провадять діяльність із паркування транспортних засобів (відповідно вони є платниками такого збору), податківці мають. Тому «відвертітися» від сплати податку навряд чи вдасться.

До відома! Якщо рішення про затвердження такого збору місцеві органи влади не затвердили, то фактично на території вашого населеного пункту такий збір не встановлено, а отже, особи, які займаються паркуванням, сплачувати його не повинні.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону № 875.

Згідно з цією статтею власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаш­тування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їхніх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату, а також для безоплатного паркування транспортних засобів, що належать підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату. Кількість місць для безоплатного паркування становить не менше 10 % загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менш як для одного транспортного засобу з позначенням цих місць дорожніми знаками та відповідною розміткою.

За такі місця паркувальний збір не справляється, а отже, і площа земельної ділянки, відведена для пільгових місць, не є об’єктом обкладення цим збором. Таким чином, для розрахунку паркувального збору можна на законних підставах площу земельної ділянки зменшити на 10 %.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставку паркувального збору встановлюють органи місцевої влади за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування у гривнях за 1 кв. м площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 % МЗП, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У 2015 році розмір МЗП на 1 січня складає 1218 грн., тому ставка за день буде розрахована, орієнтуючись саме на цю величину.

Увага! Місця для паркування можуть знаходитися у різних частинах населених пунктів, що впливає на економічну ефективність роботи паркувального майданчика. Тому сільські, селищні та міські ради при визначенні ставки збору зазвичай враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб розміщення транспортних засобів на стоянці, режим роботи та їх заповнюваність.

Тому в одному населеному пункті розмір ставки податку для різних паркувальних майданчиків може доволі суттєво відрізнятися. Дізнатися, який саме розмір ставки встановлено саме для вашого, можна у місцевому органі виконавчої влади.

Звітувати з паркувального збору слід, використовуючи Декларацію збору за місця для паркування транспортних засобів, форма якої затверджена наказом Міндоходів від 30.12.13 р. № 866. Цю форму використовують для звітування всі категорії платників збору.

Подають цю декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу за місце­знаходженням об’єкта оподаткування (п. 268¹.5 ПКУ). За І квартал 2015 року цю декларацію слід подати не пізніше 12.05.15 р. ЇЇ запов­нюють наростаючим підсумком з початку року.

Увага! Об’єктом оподаткування, як ви пам’ятаєте, є площа земельної ділянки, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів, тому саме за місцем знаходження цієї земельної ділянки ви і маєте подавати звітність. У зв’язку з цим слід пам’ятати: у випадку якщо ви маєте відокремлений підрозділ, який провадить діяльність із паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем вашої реєстрації, то, щоб такий підрозділ як платник цього збору міг подати звітність, необхідно зареєструвати його як платника збору (неосновне місце обліку) у контролюючому органі за місце­знаходженням земельної ділянки (п.п. 268¹.5.2 ПКУ).

Сплачувати нараховані податкові зобов’язання слід щоквартально протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової звітності за місцезнаходженням об’єкта оподаткування (п.п. 268¹.5.1 ПКУ).

Декларація складається з шапки і табличної частини. Шапка декларації подібна до звітності з інших податків і зборів, тому проблем з її заповненням виникнути не повин­но. Якщо ж говорити про табличну частину, то окремого порядку її заповнення не існує. Тому, запов­нюючи її, ви будете користуватися лише назвами граф і підказками до заповнення окремих граф.

Таблична частина декларації складається з 12 рядків. Але використовувати для розрахунку збору ви будете лише рядки 1 — 3. Усі інші рядки заповнюєте лише в разі виправлення помилок. Незважаючи на невелику кількість рядків, які використовуємо для розрахунку податкових зобов’язань, їх запов­нення — не таке й просте завдання.

Допоможе його спростити рисунок на с. 36.

Документи та скорочення статті

Закон № 875 — Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

МЗП — мінімальна заробітна плата.