Згідно з останньою редакцією п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожен установлений період ПКУ, в якому виникають об’єкти оподаткування, або в разі наявності показників, що підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Зауважимо, що до 01.01.15 р. у «старій» редакції цієї норми було присутнє уточнення, що декларації подаються «незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді».
Податківці тоді наполягали на тому, що авансові внески з податку на прибуток сплачуються і декларації з податку на прибуток подаються до моменту подання ліквідаційного балансу до податкового органу (див. лист Міндоходів України від 22.04.13 р. № 1291/6/99-99-19-03-02-15 // «БТ», 2013, № 27, с. 5; відповідь на запитання 4 в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.13 р. № 698 // «БТ», 2013, № 49, с. 5).
Зараз подання «порожніх» декларацій п. 49.2 ПКУ не вимагає. Водночас, зважаючи на непередбачуваність розуміння цієї норми податківцями, для того, щоб підстрахуватися, краще в будь-якому разі подавати декларації з податку на прибуток аж до моменту подання ліквідаційного балансу до податкового органу.
Відповідно до нового п.п. 137.4.3 ПКУ, якщо платник податку ліквідується, останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації. У свою чергу, підприємство вважається ліквідованим з дати внесення до Єдиного держреєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юрособи в результаті її ліквідації.
Далі. Згідно з роз’ясненням, розміщеним у категорії 135.02 ЗІР ДФСУ, при завершенні розрахунків з кредиторами, до зняття з реєстрації в контролюючому органі та скасування реєстрації юридичної особи, такий суб’єкт господарювання в особі ліквідатора є платником тих податків і зборів, щодо яких виникає об’єкт оподаткування. При цьому ліквідатор має подати податкову декларацію до контролюючого органу за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації
(у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду).
Тобто підприємство подає до моменту зняття з реєстрації в органі ДФСУ декларації з тих податків, платником яких воно є (є дані для відображення у відповідній звітності).
Оскільки ви вже не є платником ПДВ, то й подавати декларацію з цього податку не потрібно.
ЄСВ — це окрема тема (п. 49.2 ПКУ тут не працює).
Звіт з ЄСВ у разі припинення без правонаступника або зняття з обліку в податковому органі страхувальник зобов’язаний подати за останній звітний період до дати зняття з обліку (п. 2.11 Порядку формування та подання страхувальниками звіту з ЄСВ від 09.09.13 р. № 454). Тобто у принципі до дати зняття з реєстрації такий звіт подається.
Утім, тут можна посилатися на п. 2.13 цього Порядку, відповідно до якого, якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до податкових органів вони не подають. У вас працівників немає, тому можна повідомити про це податковий орган і після цього не подавати зазначений звіт.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону про бухоблік звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Ліквідаційний баланс слід подати як останню фінзвітність до органів статистики не пізніше дати припинення юрособи.
