У листі, що коментується, ДФСУ уточнила, які операції з надання права на використання програмного забезпечення належать до необ’єктних операцій, а на які з них поширюватиметься «програмна» пільга.
Розпочнемо з необ’єктних ПДВ-операцій. Їх повний перелік ви знайдете у ст. 196 ПКУ. Належать до них і операції з виплати дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом ( п.п. 196.1.6 ПКУ).
Нагадаємо: роялті — це будь-який платіж, отриманий як винагорода ( п.п. 14.1.225 ПКУ):
- за використання або
- за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності. До речі, до останніх зараховують і винагороду за надання права на використання комп’ютерних програм (детальніше у «БТ», 2015, № 10, с. 28).
Не належать до роялті платежі, отримані як:
- винагорода за використання комп’ютерних програм кінцевим споживачем*;
- плата за придбання примірників об’єктів інтелектуальної власності в електронній формі для кінцевого споживання*;
- плата за придбання речей, в яких втілені об’єкти права інтелектуальної власності;
- плата за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови використання надають можливість продати або здійснити відчуження об’єкта (ідеться про купівлю виключних прав).
* Такі поняття, як «кінцевий споживач» і «кінцеве споживання», ПКУ не розшифровує. Але якщо виходити із загального розуміння цих термінів, ідеться про комп’ютерні програми, які ви придбали для власних потреб.
До якої групи (роялті чи нероялті) уключити той чи інший платіж, вирішує ліцензійний договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1109 ЦКУ). Адже до істотних умов такого договору належить визначення сторонами:
- виду ліцензії;
- сфери використання об’єкта промислової власності (наприклад, територія та строк дії ліцензійного договору);
- розміру, порядку та строків виплати плати за використання об’єкта ліцензійного договору.
Звідси контролери роблять висновок — якщо в ліцензійному договорі передбачено:
- надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення без можливості його продажу або здійснення відчуження іншим способом (використання кінцевим споживачем);
- умови використання такого програмного забезпечення не обмежені його функціональним призначенням, як і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання,
то отримання платежу як винагороди за надання права використати такий об’єкт інтелектуальної власності визначається як роялті. А операція з надання такого права вважається необ’єктною.
Якщо ж у ліцензійному договорі є запис про обмеження використання та відтворення програмного забезпечення, отримання ліцензіаром платежу як винагороди за надання права на використання програмного забезпечення вже не можна буде віднести до роялті. Таким чином, на таку операцію поширюватиметься лише режим звільнення від обкладення ПДВ відповідно до п. 261 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Однак не забувайте, що відповідно до цієї норми під пільгу підпадають операції з поставки програмної продукції.
Причому віднести до такої програмної продукції можна:
- результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;
- криптографічні засоби захисту інформації.
Діє ця пільга з 01.01.13 р. по 01.01.23 р. Про особливості її застосування читайте у «БТ», 2013, № 42, с. 61. А про відображення комп’ютерних програм в обліку — у «БТ», 2015, № 18 — 19, с. 21.
