(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 22
  • № 21
  • № 20
  • № 18-19
  • № 17
  • № 16
  • № 15
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
14/25
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Червень , 2015/№ 23

Сезонна виїзна торгівля: основні правила

Виїзна торгівля є досить поширеним видом підприємницької діяльності. Так, не встигла на вулиці встановитися гарна погода, як у місцях масового відпочинку громадян (уздовж автомобільних доріг, поблизу закладів ресторанного господарства, у парках тощо), як гриби після дощу, з’являються літні кафе та різноманітні точки для сезонного продажу товарів. Про те, що слід враховувати, здійснюючи таку торгівлю, ми поговоримо сьогодні.

Сезонна виїзна торгівля — що це таке?

На жаль, чіткого визначення виїзної (виносної) торгівлі (у тому числі створення літніх майданчиків біля кафе) законодавство не дає. Тому, щоб зрозуміти, що собою являє така торгівля, звернемося до класифікації об’єктів, через які вона проводиться. Так, згідно з п. 2.9 Інструкції № 327 сезонна торговельна мережа — це мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, відкрита для обслуговування населення на певний сезон року — тільки на літо, весну чи зиму тощо. У складі сезонної мережі можуть бути палатки, кіоски, лотки тощо, об’єкти громадського харчування (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу, збірні та переносні), які розміщені на лижних базах, катках, пляжах, стадіонах, в парках, на ярмарках і в інших місцях.

Виходячи із цього виїзна (виносна) торгівля нагадує торгівлю через дрібнороздрібну торговельну мережу, тобто одну із форм позамагазинного продажу товарів, коли торгові приміщення не мають торговельного залу для споживачів (п. 3 Правил № 369).

Тому якщо ви збираєтесь займатися виїзною торгівлею, то вам доведеться орієнтуватися на правила здійснення дрібнороздрібної торгівлі (Правила № 369). Хоча не слід забувати і про загальні правила здійснення торговельної діяльності певними групами товарів (Правила № 185, Порядок № 833 тощо).

Але перед тим як здійснювати торгівлю за цими правилами, вам слід організувати саме місце торгівлі. Що для цього потрібно — читайте далі.

Дозволи на розміщення об’єктів торгівлі

На сьогодні сезонною торгівлею як різновидом дрібнороздрібної торгівлі можна займатися через два види об’єктів торгівлі:

1) пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

2) засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Ці об’єкти згідно із п. 2 ст. 28 Закону № 3038 віднесено до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності*. І для їх використання вам слід отримати відповідні дозвільні документи.

* Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель та споруд, і встановлюється тимчасово, без пристрою фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 кв. м за зовнішнім контуром) або не мати такого приміщення (п. 2 ст. 28 Закону № 3038).

Так, щоб торгувати протягом сезону із стаціонарних** пунктів некапітальної забудови (літніх майданчиків), суб’єкт господарювання має отримати паспорт прив’язки, тобто комплект документів, у яких визначено місце установлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території (пп. 1.4 та 2.1 Порядку № 244).

** Стаціонарна тимчасова споруда — споруда, що має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і площу за зовнішнім контуром до 30 кв. м (п. 1.4 Порядку № 244).

Щоб отримати такий дозвільний документ, потрібно здійснити декілька кроків (див. рисунок нижче).

Механізм отримання дозволу на розміщення об’єкта сезонної торгівлі

Після отримання паспорта вам також потрібно узаконити (якщо воно вам не належить) право використання земельної ділянки, на якій буде знаходитися тимчасова споруда. Тобто потрібно укласти договір оренди твердого покриття (асфальту, тротуарної плитки тощо) та/або договір оренди земельної ділянки, на якій ви плануєте розмістити таку тимчасову споруду.

Звертаємо увагу! Держземінспекція (лист від 11.07.08 р. № 6-8-2111) вважає, що укладати слід не тільки договір оренди так званого твердого покриття для розміщення об’єктів торгівлі, а й оренди земельної ділянки. І хоча цей лист видано досить давно, його висновки залишаються актуальними і зараз. Ми, звичайно, вважаємо їх думку помилковою, оскільки неприпустимо стягувати двічі орендну плату за один і той самий об’єкт незалежно від того, як він іменується у договірних відносинах.

Отримувати паспорт прив’язки, на наш погляд, слід лише для об’єктів некапітальної забудови (літні майданчики, кіоски, павільйони тощо). Для засобів пересувної мережі (наприклад, автомагазини, автокафе, візки тощо) його отримувати не потрібно. Річ у тому, що такі об’єкти не знаходяться на одному місці, а постійно переміщаються.

Хоча, щоб розмістити такі об’єкти торгівлі у межах смуги відведення автомобільних доріг, потрібно отримати окремий дозвіл на розміщення об’єктів на автодорогах у органів державного управління автомобільними дорогами за попереднім погодженням з відповідними підрозділами МВС. Про отримання такого дозволу йдеться у ст. 37 Закону про автодороги та у п. 64 Переліку № 3392. Видається такий дозвіл на платній основі. Але от, на жаль (чи то на радість), на сьогодні правил його отримання не встановлено. Річ у тім, що порядок його видачі був визнаний недійсним ще у 2012 році і до сьогодні на його зміну жодний нормативно-правовий документ не затверджено. Отже, на нормативному рівні в цьому плані тимчасово утворилася прогалина. А тому і дозволу на розміщення таких об’єктів на автодорогах отримувати поки що не потрібно.

Розміщення об’єктів торгівлі

Як було сказано вище, при здійсненні сезонної виїзної торгівлі (у тому числі через літні майданчики) необхідно дотримуватись як специфічних дрібнороздрібних, так і загальних торговельних норм (наприклад, Правил № 185, Правил № 369, Порядку № 833 тощо), а також законодавства про захист прав споживачів.

Перш за все слід пам’ятати про правила просторового розміщення об’єктів торгівлі.

1. При здійсненні торгівлі продовольчими товарами вибір місця для розміщення об’єкта торгівлі має погоджуватися з місцевими установами санітарно-епідеміологічної служби (п. 155 Правил № 5781-91).

2. Лотки, столи, ємності з напоями та інші пересувні елементи вуличної торгівлі розміщуються тільки на тротуарах завширшки не менше 5 м за межею пішохідної частини. Товар і звільнена від нього тара повинні складуватися на тротуарі поруч із зазначеними пересувними елементами та за межами його пішохідної частини (п. 32 Правил № 198).

3. Не можна розміщувати об’єкти торгівлі (п. 35 Правил № 198):

• біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля пам’ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків, скульптурних та інших елементів оздоблення будівель і декоративного благоустрою території;

• ближче 20 м до перехресть вулиць;

• в охоронних зонах інженерних комунікацій;

• на зупинці громадського транспорту на відстані ближче 20 м в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що його позначає (крім об’єктів торгівлі, що блокуються з кіосками для продажу проїзних квитків);

• на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд передбачено проектом будівництва або реконструкції, погодженим та затвердженим у встановленому порядку);

• ближче 100 м до залізничних переїздів.

Вимоги до товару та працівників

Працівники пунктів виїзної торгівлі повинні мати при собі (п. 28 Правил № 369):

• товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням найменування, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;

• документи, на підставі яких надійшли товари, що підлягають сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на певний товар;

• копії гігієнічних висновків, завірених печаткою господарюючого суб’єкта, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до переліку, затвердженого МОЗ;

• документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера та українською або російською мовою та завірені печаткою господарюючого суб’єкта, від якого одержані ці товари).

Крім того, якщо ви реалізуєте продовольчу сировину (м’ясо і м’ясопродукти, молоко, рибу і рибопродукти) у межах адміністративного району, то, крім документа, що підтверджує їх якість та безпеку, має бути ветеринарна довідка на кожну партію (тушу) товару. А якщо реалізуєте ці товари в межах України — ветеринарне свідоцтво.

Також у разі продажу продовольчих товарів кожний працівник пункту виїзної торгівлі зобов’язаний мати особисту медичну книжку встановленого зразка. Працівники суб’єкта господарської діяльності, які не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються. До того ж одягнені такі працівники мають бути у формений чи інший одяг, що відповідає санітарним вимогам (п. 9 Правил № 185).

Окремі вимоги висуваються до продукції, що реалізується закладами ресторанного господарства (мова йде про літні майданчики, відкриті біля кафе). Так, продаж продукції за межами закладів (підприємств) ресторанного господарства має здійснюватися у спеціально відведених для цього місцях з дозволу місцевих органів виконавчої влади, установ державної санітарно-епідеміологічної служби та за умови додержання встановлених для цієї продукції вимог законодавства України (п. 2.5 Правил № 219).

Кожна партія продукції закладів ресторанного господарства, що реалізується поза торговельним залом, повинна мати посвідчення про якість (п. 29 Правил № 369 і п. 2.6 Правил № 219).

Якщо підприємство здійснює торгівлю видами товарів, торгівля якими підлягає ліцензуванню, вам обов’язково знадобиться ліцензія.

Так, наприклад, якщо мова йде про реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то для торгівлі ними ви повинні мати ліцензію на роздрібну торгівлю окремо на алкогольні напої та окремо на тютюнові вироби (п. 1.4 Правил № 219). Детально про це — на с. 11. При цьому оскільки на літній майданчик навряд чи таку ліцензію видадуть, то краще проводити розрахунки за алкогольні напої і тютюнові вироби через каси кафе, біля якого відкрито такий майданчик.

Без ліцензії можна обійтися у випадку, якщо суб’єкт господарювання здійснює роздрібну торгівлю столовим вином та/або пивом.

Звертаємо увагу: з 01.07.15 р. пиво стане алкогольним напоєм. Тому якщо ви збираєтесь реалізовувати пиво, то вам також доведеться отримати ліцензію на роздрібну торгівлю алкоголем. Детально про це — на с. 16.

Крім того, реалізуючи алкогольні напої, пиво і тютюнові вироби, ви маєте дотримуватися правил їх реалізації, що наведені у ст. 153 Закону № 481, а саме забороняється продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, а також пива (крім безалкогольного):

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років.

Увага! Якщо продавець не впевнений у тому, що покупцю виповнилося 18 років, він зобов’язаний отримати у покупця паспорт або інші документи, які підтверджують його вік. У разі відмови надати такий документ такі товари цій особі не продають;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

5) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Готівкові відносини

При здійсненні виїзної торгівлі розрахунки зазвичай здійснюються в готівковій формі. А тому у всіх осіб, які здійснюють таку торгівлю, виникає запитання: чи потрібно їм використовувати РРО?

Так, потрібно!!!

Водночас як і з будь-якого правила, так і з цього є виняток. Такий виняток прописано у ст. 9 Закону про РРО: від використання РРО та РК звільняються суб’єкти господарювання, які реалізують воду, молоко, квас, олію та живу рибу з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів. Факт приймання готівки (на вимогу покупця) у цьому випадку оформляється звичайним розрахунковим документом (квитанцією, товарним чеком тощо). Хоча якщо ви одночасно реалізуєте й інші товари, то про це звільнення можете забути.

Також ви можете в окремих випадках здійснювати готівкові розрахунки з покупцями без РРО, але із застосуванням РК (ст. 10 Закону про РРО). Мова йде про ті випадки, коли ви здійснюєте види діяльності, указані в Переліку № 1336, а саме:

• торгуєте в роздріб через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики тощо), розташовані за межами стаціонарних приміщень. При цьому річний обсяг продажу через такі пункти не повинен перевищувати 200 тис. грн. на одного суб’єкта господарської діяльності. Для визначення цієї межі виручка від реалізації підсумовується по всіх об’єктах торгівлі.

До відома! При перевищенні граничного річного обсягу таких операцій (200 тис. грн.) застосування РРО є обов’язковим. Причому перейти на розрахунки із застосуванням РРО потрібно протягом місяця після перевищення цієї межі (лист ДПАУ від 06.07.09 р. № 14083/7/23-7017/572);

• торгуєте в роздріб на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу). Обмеження за обсягом виручки таке, як і в вищенаведеному випадку, — не більше 200 тис. грн. на рік на одного суб’єкта господарювання;

• торгуєте в роздріб та займаєтесь громадським харчуванням на території села, якщо ви вважаєтесь підприємством споживчої кооперації або сільгосптоваровиробником, який використовує при торгівлі продукцію власного виробництва. Обмеження за обсягом виручки немає;

• торгуєте в роздріб продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів. Цей виняток стосується лише фізосіб-підприємців, які є платниками єдиного податку груп 2 та 3.

При здійсненні торгівлі всіма іншими видами товарів використовувати РРО потрібно.

І окремо кілька слів про розрахунки з відвідувачами літнього кафе. Ураховуючи, що такі розрахунки здійснюються готівкою та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо), відповідно до ст. 1 Закону про РРО підприємство повинно проводити їх через РРО.

Як правило, розрахунки в літніх кафе здійснюються через офіціанта, який видає відвідувачам рахунок до оплати, що виписується на бланку встановленої форми, приймає від відвідувачів готівку, проводить розрахункову операцію через РРО (виписує розрахункову квитанцію) та віддає відвідувачам касовий чек (відривну частину розрахункової квитанції). Такий порядок проведення розрахунків установлено п. 3.3 Правил № 219.

Отже, якщо літній майданчик є продовженням закладу ресторанного господарства, застосовувати окремий РРО для нього не потрібно, оскільки зазвичай усі розрахунки проводять через РРО, розміщений у самому закладі. А от якщо літній майданчик є автономним, то розрахунки тут мають здійснюватися через власний РРО, звісно, за умови, що суб’єкт господарювання не відповідає тій чи іншій звільняючій нормі, яка дозволяє йому взагалі обходитися без РРО.

Документи та скорочення статті

Закон № 3038 — Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.11 р. № 3038-VI.

Закон про автодороги — Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.05 р. № 2862-IV.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Інструкція № 327 — Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торговельної мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.05 р. № 327.

Правила № 369 — Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Мінторгівлі від 08.07.96 р. № 369.

Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833.

Порядок № 244 — Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 р. № 244.

Перелік № 3392 — Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, наведений у додатку до Закону України від 19.05.11 р. № 3392-VI.

Перелік № 1336 — Перелік окремих форм і умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

Правила № 5781-91 — Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі, затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР від 16.04.91 р. № 5781-91.

Правила № 104 Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.07 р. № 104.

Правила № 185 — Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.03 р. № 185.

Правила № 198 — Єдині правила ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджені постановою КМУ від 30.03.94 р. № 198.

Правила № 219 — Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.02 р. № 219.

РРО — реєстратори розрахункових операцій.

РК — розрахункові квитанції.

сезонна торгівля додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті