Акумулятори — небезпечні відходи
Розпочнемо з того, що акумулятори, які вийшли з ладу, на відміну від більшості звичайних товарно-матеріальних цінностей, перетворюються не просто у відходи, а в небезпечні відходи. Тобто відходи, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини.
На це, зокрема, вказує п. 32 розд. А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120, згідно з яким такі відходи віднесено до небезпечних як відходи, що містять свинцеві сполуки.
Такі відходи відповідно до ст. 1 Закону про відходи потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними, а отже, після передачі акумуляторів в експлуатацію забувати про них не слід.
Увага! Небезпечні відходи, в тому числі й акумулятори, вимагають від суб’єктів господарювання спеціальних методів і засобів поводження з ними. А тому цілком природно, що утилізацією таких відходів займаються виключно спеціалізовані підприємства та організації, які отримали відповідну ліцензію для здійснення такої діяльності (п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування).
Тобто звичайні підприємства, що не отримали такої ліцензії, самостійно позбутися (утилізувати) такі відходи не мають права. Водночас їм дозволено зберігати такі відходи на території підприємства. Але робити це можна лише протягом року з дня утворення небезпечних відходів (визнання акумуляторів непридатними до використання) і лише за умови, що такі відходи до закінчення цього строку будуть передані суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Отже, суб’єкти господарювання, у яких час від часу утворюються небезпечні відходи, такі як акумулятор, не зобов’язані отримувати ліцензію на поводження з такими відходами, якщо вони уклали договір на передачу таких відходів спеціалізованому підприємству й періодично (хоча б раз на рік) передають їх такому підприємству.
При цьому варто пам’ятати, що звільнення підприємства від отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами не звільняє суб’єктів господарювання від необхідності організувати облік акумуляторів, які визнані непридатними до подальшого використання.
Облік списаних акумуляторів
Навіть після визнання акумуляторів непридатними забувати про їх облік не варто. Тобто вам все рівно доведеться вести облік таких відпрацьованих акумуляторів до моменту передачі їх на утилізацію або реалізації як вторинної сировини.
Акумулятори як відходи. Непридатні до використання акумулятори зазвичай не вважають активами підприємства, а тому обліковують такі активи лише в аналітичному обліку. Робити це, на наш погляд, слід в натуральному виразі, наприклад у картці обліку МНМА.
Перше, що має зробити відповідальна за транспортний засіб особа (водій автотранспорту чи механік) після того, як акумулятори відпрацюють свій строк або вийдуть з ладу, — передати їх на склад, де вони зберігаються до повного позбавлення від них (передачі на утилізацію, продажу чи обміну).
Передача відпрацьованих акумуляторів на склад може оформлюватися шляхом виписування накладних на внутрішнє переміщення матеріалів (форма № М-11).
Увага! Якщо акумулятори передають на утилізацію, то накладні можна складати в натуральному виразі без таксування, тобто без зазначення вартості відпрацьованих акумуляторів. Як ми зазначали вище, це пов’язано з тим, що відпрацьовані акумулятори не є активами, а отже, не мають вартості і не відображаються ні в податковому, ні в бухгалтерському обліку.
Відпрацьовані акумулятори, що передані на склад, мають зберігатися таким чином, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища забруднюючими речовинами, що містяться в конструкції таких приладів.
Звертаємо увагу: податківці (лист ДПАУ від 01.07.11 р. № 17870/7/15-0817) вимагають, щоб на підприємстві обов’язково вівся кількісний облік утворених відходів. На їх думку, вести облік таких акумуляторів суб’єкти господарювання мають, використовуючи типову форму № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджену наказом Мінприроди від 07.07.08 р. № 342 (ср. ).
Складати цю форму повинні юридичні особи усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичні особи — підприємці, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара.
Запроваджувати ф. № 1-ВТ як документ для обліку відходів, що буде використовуватися на підприємстві згідно з п. 1.4 Інструкції № 342, слід:
• за наказом керівника або технічного директора;
• за письмовим розпорядженням начальника цеху (відділення, дільниці, іншого підрозділу) або керівника відповідної служби підприємства.
Зауважимо: ф. № 1-ВТ не є статистичною звітністю чи первинним документом бухгалтерського обліку. Скоріше, це внутрішній документ підприємства, призначений для накопичення інформації про відходи, пакувальні матеріали і тару. Ця інформація необхідна для складання на їх підставі статистичної звітності щодо відходів.
Позбутися ж відпрацьованих акумуляторів просто — потрібно передати небезпечні відходи підприємству, що спеціалізується на знищенні промислових відходів, або переробкою таких приладів. Як ми вже згадували вище, таке підприємство повинне мати відповідну ліцензію і пройти обов’язкову державну атестацію.
Затверджених документів чи регістрів обліку, які б підтверджували факт передачі відпрацьованих акумуляторів таким організаціям для утилізації, не існує. Тому факт передачі акумуляторів на утилізацію слід підтвердити або первинними документами типових форм, на основі яких відбувається рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві (акти приймання-передачі чи накладні), або самостійно розробленим специфічним документом, наприклад, журналом обліку відпрацьованих акумуляторів, в якому відповідальна особа буде щомісяця вказувати інформацію про кількість прийнятих на зберігання, переданих на утилізацію відпрацьованих акумуляторів, а також кількість акумуляторів, що зберігаються на підприємстві протягом місця.
Звертаємо увагу: за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням установлених строків, а так само порядку подання такої звітності відповідно до ст. 821 КпАП на посадових осіб підприємства накладається адміністративний штраф у розмірі від 51 до 85 грн. Накладають такий штраф і громадські інспектори з охорони довкілля (ст. 255 КпАП).
Акумулятори як вторинна сировина (металобрухт). Водночас інколи непридатні до використання акумулятори навіть після виходу з ладу можуть принести підприємству вигоду. Їх, наприклад, можна продати як вторинну сировину (металобрухт) або обміняти з доплатою на новий акумулятор. У цьому випадку непридатні до використання акумулятори ви маєте після списання оприбуткувати як вторинну сировину на субрахунок 209.
Оприбутковувати такі акумулятори на баланс слід за оціночною вартістю. Відображається надходження таких активів, як і надходження акумуляторів, у вигляді відходів: шляхом виписування накладних на внутрішнє переміщення матеріалів (форма № М-11).
Реалізувати такі активи слід за загальновстановленими правилами. При цьому варто пам’ятати: у випадку, коли ви реалізуєте акумулятори як металобрухт, така операція звільняється від обкладення ПДВ згідно з п. 23 підрозд. 2 роз. ХХ ПКУ (деталі — у «БТ», 2015, № 14, с. 7).
Чи сплачувати екоподаток?
Сплачувати екоподаток за утворення таких відходів не потрібно. Підприємство, яке тимчасово (до моменту передачі акумулятора спеціалізованій установі) зберігає такі відходи, не вважається особою, що здійснює їх розміщення.
Справа у тому, що в розумінні ПКУ розміщує відходи саме спеціалізована організація, яка забезпечує постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, на використання яких отриманий дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п.п. 14.1.223 ПКУ).
Отже, саме такі організації і будуть сплачувати екоподаток.
Звичайно, так було не завжди. Раніше контролюючі органи досить широко трактували термін «розміщення відходів». Тому навіть тимчасове зберігання будь-яких відходів на території підприємства до моменту передачі спецустанові, на їх думку, підпадало під це визначення. Ситуація змінилася лише з 01.01.13 р., коли до ПКУ були внесені поправки, які конкретизують, що розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів.
Цікаво, що й тут податківці вирішили не здаватися без бою. У своїх роз’ясненнях вони наполягають: окрім спецорганізацій, сплачувати екоподаток повинні й ті підприємства, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів і при цьому не уклали договір на видалення та утилізацію відходів, у якому б застерігалися конкретні строки передачі відходів на утилізацію та захоронення (категорія 120.01 ЗІР ДФСУ, лист ДПСУ від 27.12.12 р. № 12699/0/71-12/15-2117).
Ми вважаємо, що така позиція податківців є незаконною та необґрунтованою. Хоча зберігання відпрацьованих акумуляторів понад рік без відповідної ліцензії може розцінюватись контролерами як порушення екологічного законодавства (п. «з» ст. 17 та ст. 34 Закону про відходи). А це може призвести до адмінштрафу в розмірі від 850 до 1700 грн. (ст. 82 КпАП).
Отже, шановні читачі, бережіть навколишнє середовище і свої кошти — своєчасно та правильно передавайте відпрацьовані акумулятори на утилізацію.
Висновки
Відпрацьовані акумуляторні батареї до автотранспортного засобу вважають небезпечними відходами, оскільки вони створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини.
Зберігати такі відходи на підприємстві без отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами і відповідальності за зберігання можна, тільки якщо строк зберігання таких відходів не перевищує одного року, а до закінчення цього строку такі відходи будуть передані на утилізацію спецорганізації.
На наш погляд, обліковувати утворені відходи акумуляторів слід в аналітичному обліку підприємства в натуральному виразі у картці обліку МНМА. Водночас податківці вимагають, щоб такий облік вівся за типовою формою № 1-ВТ.
Екоподаток за зберігання відпрацьованих акумуляторів до моменту передачі їх на утилізацію сплачувати не потрібно.
Документи статті
Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.
Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Класифікатор відходів ДК 005-96 — Державний класифікатор України «Класифікатор відходів ДК 005-96», затверджений наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89.
Інструкція № 342 — Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджена наказом Мінприроди від 07.07.08 р. № 342.
