У листі, що коментується, контролери роз’яснили, яку заборгованість слід вважати безнадійною.
Нагадаємо: дискримінаційні положення п. 139.2 ПКУ щодо коригувань, пов’язаних із резервом сумнівних боргів, дозволяють залишити у складі витрат лише частину безнадійної заборгованості, яка списана понад суму створеного резерву*.
* Див. «БТ», 2015, № 14, с. 11.
Крім того, контролери прозоро натякають на п.п. 139.2.1 ПКУ, яким передбачено, що фінрезультат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 цього Кодексу.
На відповідність ознакам безнадійної вони розглядають заборгованість двох видів:
• за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
• простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна.
Висновки контролерів:
• щодо першої — під безнадійною за п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не привели до позитивних наслідків;
• щодо другої — у разі недостатності майна боржника визнання заборгованості безнадійною за п.п. «є» п.п. 14.1.11 ПКУ можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа.
Звісно, ці висновки фіскальні. Вони притягуються «за вуха» зверненням до ЦКУ та Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV. У пп. «а» та «є» п.п. 14.1.11 ПКУ щодо заходів стягнення та їх підтвердження жодних згадок немає.
