Теми статей
Обрати теми

Безоплатна передача майна в позику: чи потрібно нараховувати ПДВ?

Дар’я КРАВЧЕНКО, податковий експерт
Іноді різноманітність операцій, які проводять суб’єкти господарювання, така велика, що ПКУ просто не може вмістити в собі порядок оподаткування за кожною з них. Ось так вийшло і з ПДВ-обкладенням операцій позики майна. Адже спеціальних ПДВ-норм для них немає, водночас аналіз схожих операцій все одно не дає чіткої відповіді — чи є такі позики «негрошового» характеру об’єктом обкладення ПДВ. Тому сьогодні ми спочатку розглянемо правові моменти укладення зазначених договорів, а потім, на їх підставі, дамо відповідь і на найголовніше запитання про ПДВ-обкладення.

Договір позики: правові нюанси

Загальні положення. Суть договору позики полягає в тому, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості ( ст. 1046 ЦКУ).

Увага! Із сказаного можна зробити такі важливі висновки:

• договір позики може бути і «грошовим», і «майновим»;

• згідно з договором позики гроші або речі передаються у власність позичальника, тобто передбачається, що вони будуть використані в діяльності останнього;

• позичальник зобов’язується повернути не ті ж самі речі, а стільки ж речей і такого ж роду та якості.

При цьому договір позики обов’язково укладається у письмовій формі (незалежно від суми), якщо позикодавцем є юрособа ( ст. 1047 ЦКУ). Посвідчувати його нотаріально не обов’язково (зробити це можна, але лише за бажанням сторін).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ( ст. 1046 ЦКУ).

Підтвердженням укладення договору позики може бути ( ч. 2 ст. 1047 ЦКУ):

• розписка позичальника (якщо сторони договору — фізичні особи);

будь-який інший документ, що посвідчує одержання від позикодавця визначеної грошової суми або кількості речей. Наприклад, виписка банку, накладна на передачу ТМЦ та відповідне доручення, акт приймання-передачі тощо.

Оплата. Договір позики може бути як платним (процентним), так і безоплатним (безпроцентним).

У загальному випадку, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 1048 ЦКУ). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Важливо! Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Тому щоб договір позики вважався безпроцентним, потрібно обов’язково включити до договору відповідне застереження.

При цьому ЦКУ встановлює додаткові умови, виконавши які, сторони можуть укласти безпроцентний договір позики ( ст. 1048 ЦКУ). Наприклад, якщо:

• він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує 850 грн., і не пов’язаний з провадженням підприємницької діяльності хоча б однієї зі сторін;

позичальнику передано речі, визначені родовими ознаками.

Як бачите, операції з передання майна у позику можуть бути проведені у рамках договору безпроцентної позики.

До речі, договір позики майна має один позитивний нюанс — він не несе в собі ознак фінпослуги, оскільки не спрямований на одержання прибутку. Тому будь-яких обмежень щодо видачі безпроцентних позик як фізичними особами, так і юрособами, бути не може.

Повернення. Строки та порядок повернення позики визначаються у договорі ( ст. 1049 ЦКУ). Будь-яких обмежень у цьому випадку ні ЦКУ, ні ПКУ не встановлюють.

Якщо у договорі такі умови не зазначено — позика має бути повернена протягом 30 днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Безпроцентну позику позичальник може повернути достроково, якщо інше не встановлено договором ( ч. 2 ст. 1049 ЦКУ).

У загальному випадку позика вважається повернутою в момент передання позикодавцю речей, визначених родовими ознаками, або грошових коштів. Але! У випадку з безпроцентною позикою майна можливі й інші (непрямі) способи повернення. Наприклад, переведення боргу на іншого боржника.

Ну а тепер давайте перейдемо до ПДВ-обліку таких операцій.

Чи буде ПДВ-об'єкт?

Передання/повернення грошових коштів за договором позики не є об’єктом обкладення ПДВ ( п.п. 196.1.5 ПКУ).

А ось із майновою позикою все набагато складніше.

Для того щоб та чи інша операція вважалася об’єктом обкладення ПДВ, вона має відповідати двом критеріям ( п. 185.1 ПКУ):

• підходити під визначення постачання товарів/послуг;

• таке постачання має здійснюватися на митній території України.

Чи відповідає їм операція безоплатної позики майна?

Для того щоб відповісти на це запитання, давайте заглянемо до ПКУ, а точніше — до його п.п. 14.1.191.

Згідно з цією нормою під постачанням товарів мається на увазі будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Оскільки відмінною ознакою договору позики є те, що позикодавець передає гроші або речі у власність позичальнику, виходить, що операції з безоплатної передачі майна за договором позики (на митній території України) є об’єктом обкладення ПДВ.

Зверніть увагу: це підтверджують і податківці. У роз’ясненні, розміщеному в категорії 101.06 ЗІР ДФСУ, вони чітко заявили — безоплатна передача майна на підставі договору позики підлягає обкладенню ПДВ. При цьому у своїх міркуваннях посилаються вони саме на п.п. 14.1.191 ПКУ.

Для оплатних договорів позики (товарного кредиту) встановлено особливий порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ (ПЗ). У частині відсотків ПЗ виникають за датою їх нарахування згідно з умовами договору ( п. 187.3 ПКУ).

У нашому випадку йдеться про безоплатну передачу майна, тому доведеться орієнтуватися на загальне правило першої події. Оскільки інших норм, які б чітко роз’яснювали порядок обкладення ПДВ операцій за договором позики, в ПКУ немає.

Ну а якщо операція передання майна в позику потрапила під ПДВ-обкладення, відповідно на дату відвантаження товарів (оскільки ми розглядаємо передачу в позику майна) у позикодавця виникнуть податкові зобов’язання. Унаслідок цього він буде зобов’язаний скласти податкову накладну (ПН) і зареєструвати її в ЄРПН.

Незважаючи на те, що в нашому випадку майно надається в позику на безоплатній основі (відсотки не нараховуються), така операція не є безоплатним переданням майна. Річ у тім, що за одержане майно позичальник зобов’язаний розрахуватися — він поверне таке ж майно.

При цьому базу обкладення ПДВ необхідно буде визначити в загальному порядку, дотримуючись вимоги п. 188.1 ПКУ. Тобто це буде вартість майна, зазначена в договорі, але не нижче:

• ціни придбання — для товарів;

• звичайних цін — для самостійно виготовлених товарів;

• балансової вартості за даними бухобліку — для необоротних активів.

Виходячи з цього в договорі немає сенсу зазначати вартість переданого майна нижче мінімальної бази для нарахування ПДВ.

На наш погляд, позичальник може сформувати податковий кредит на загальних підставах (якщо отримає податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН).

При поверненні майна позичальник випише ПН, а позикодавець отримає право на ПК.

Як уникнути ПДВ?

Не даремно ми в преамбулі статті говорили про те, що суб’єкти господарювання можуть здійснювати найрізноманітніші операції, які за своєю суттю дуже схожі.

Якщо вам не хочеться нараховувати ПДВ при переданні майна в тимчасове користування контрагенту, можна використати інші, схожі за суттю договірні відносини. Наприклад, договір відповідального зберігання або договір оренди.

Розглянемо їх по черзі.

Договір відповідального зберігання. Одразу попереджаємо — такий договір не має нічого спільного з переданням майна за договором позики, оскільки він ( ст. 936, 944 ЦКУ):

• зобов’язує одну з його сторін (зберігача) зберігати річ, передану поклажодавцем, а потім повернути цю ж річ йому у схоронності. Договір позики надає значну свободу позичальнику;

не надає право зберігачу без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі. Тобто не передбачає перехід права власності на річ, що передається на зберігання, від поклажодавця до зберігача, як у договорі позики.

У результаті операції з передання товарів на зберігання (відповідальне зберігання), а також з повернення майна зі зберігання (відповідального зберігання) його власникові не можна класифікувати як постачання товару. Тому не буде тут і об’єкта обкладення ПДВ ( п.п. 196.1.2 ПКУ).

Договір оренди майна. У разі передання майна в оренду відбувається два види різних операцій, які оформляються різними документами (лист ДФСУ від 19.01.16 р. № 919/6/99-99-19-03-02-15).

1. Орендодавець передає орендарю майно в користування на певний строк, прописаний у договорі. Після закінчення строку дії договору орендар повертає те ж саме майно, передане йому раніше орендодавцем. Факт здійснення цих операцій підтверджується таким первинним документом, як акт приймання-передачі майна.

На такі операції поширюється дія п.п. 196.1.2 ПКУ, тобто вони не підлягають обкладенню ПДВ.

2. Орендні операції, факт здійснення яких підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Такі операції потрапляють під визначення постачання послуг згідно з п.п. 14.1.185 ПКУ. Відповідно обкладаються ПДВ на загальних підставах.

Наприклад: якщо платник ПДВ безоплатно надає приміщення в користування іншій організації. У такому разі цю операцію необхідно розглядати як надання послуг оренди і, відповідно, обкладати ПДВ.

При цьому не слід забувати, що надаючи безоплатні послуги, при нарахуванні ПДВ необхідно орієнтуватися на мінімальну планку обкладення ПДВ, як того вимагає п. 188.1 ПКУ.

Нагадаємо, що для послуг таку межу встановлено на рівні звичайних цін на такі послуги, оскільки орендодавець від початку не придбавав такі послуги для перепродажу. За орієнтир можна взяти собівартість таких послуг.

Для наочності покажемо порядок обкладення ПДВ операцій, пов’язаних з переданням майна у тимчасове користування, за різними договорами на схемі.

img 1

Документи та скорочення статті

Порядок № 1307 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.15 р. № 1307.

ПН — податкова накладна.

ПЗ — податкові зобов’язання.

ПК — податковий кредит.

ЄРПН — Єдиний реєстр податкових накладних.

Теги позика ПДВ
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі