У листі, що коментується, податківці нарешті розкрили інтригу заповнення гр. 2 додатка Д2 до ПДВ-декларації (затверджена Порядком № 21*) — вказувати в ній ІПН самого платника ПДВ чи все ж його постачальників?
Нагадаємо суть: якщо виходити з назви гр. 2, сюди потрапить ІПН покупця. Водночас якщо від’ємне значення (ВЗ) формується із сум «вхідного» ПДВ, сплаченого при здійсненні купівель, то логічніше вказати дані постачальників.
Звичайно, вписувати чужий ІПН без відповідних роз’яснень контролерів було досить ризиковано. Адже алгоритм заповнення додатка Д2 в Порядку № 21 не прописаний. Доводилося дотримуватися підказок у самій формі документа. А вони вимагають вносити свій власний ІПН.
І ось. В останній день подання ПДВ-декларації за січень фіскали дозріли для роз’яснень. У листі, що коментується, вони заявили, що у гр. 2 додатка Д2 слід указувати ІПН постачальника, в якого придбані товари/послуги, за рахунок яких і сформоване ВЗ з ПДВ. Саме такий підхід ми розглядали як пріоритетний у «БТ», 2016, № 7, с. 11.
Найцікавіше, що податківці не визнали, що у формі додатка Д2 допущена помилка. Більше того, вони не пояснили, що робити тим платникам ПДВ, які, дотримуючись вимог форми додатка Д2, вказали у гр. 2 свій ІПН. Потрібно виправляти таку «помилку» чи ні?
Краще виправити. Адже в листі надано вказівку місцевим контролерам застосовувати його від час контрольно-перевірочної роботи.
Таке коригування слід проводити у звичайний спосіб, передбачений для «розшифровочних» ПДВ-додатків (повторити рядки з «неправильним» ІПН зі знаком «-» у вартісних даних і вписати зі знаком «+» рядки з «правильними» ІПН).
