(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 3
  • № 1-2
  • № 52
  • № 51
  • № 50
  • № 49
  • № 48
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
16/25
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Січень , 2016/№ 4

Наказ про облікову політику: згадуємо головне

Ось і почався новий звітний рік. Саме час провести ревізію облікової політики на підприємстві. Оскільки облікова політика істотно впливає на результати діяльності підприємства, необхідний спеціальний документ — наказ. Давайте пригадаємо основні правила його складання.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності ( ст. 1 Закону про бухоблік, п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).

Головне призначення облікової політики — установити найвигідніші для підприємства методи обліку, які дозволяють скласти якісну фінансову звітність і оптимізувати величину оподатковуваного прибутку.

Зверніть увагу! Формувати облікову політику повинні всі без винятку підприємства, у тому числі суб’єкти малого підприємництва.

Форму документа, що регламентує облікову політику підприємства, нормативно не встановлено. Як правило, таким документом є наказ (розпорядження) про облікову політику. На сторінках нашої газети ми неодноразово розглядали питання, пов’язані зі складанням такого наказу. Тому сьогодні нагадаємо їх стисло (див. таблицю нижче).

Складаємо наказ про облікову політику

Запитання

Відповідь

Що слід зазначити в наказі про облікову політику?

У наказі наводять перелік методів оцінки, обліку та процедур, щодо яких нормативна база передбачає застосування більше одного варіанта. Якщо ж вони чітко прописані в П(С)БО (тобто права вибору в підприємства немає), то й відображати їх в обліковій політиці не потрібно. Примірний перелік питань, які необхідно розкрити в наказі про облікову політику, наведено в  п2.1 розд. II Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.13 р. № 635 (далі — Методрекомендації).

Склад елементів облікової політики ми наводили у «Шпаргалці бухгалтера» // «БТ», 2014, № 1, с. 23

Як часто слід видавати наказ про облікову політику?

Наказ про облікову політику не потрібно перевидавати щороку. Можна видати безстроковий наказ і за необхідності вносити до нього зміни і доповнення.

Проте ніщо не забороняє видавати наказ про облікову політику щороку — на підтвердження її незмінності, доповнивши його нововведеними нормами

Коли вносити зміни до облікової політики?

Зміни в обліковій політиці бувають обов’язковими та добровільними ( п. 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»).

Обов’язкові корективи вносять, якщо змінилися вимоги органу, що затверджує П(С)БО (Мінфіну), зокрема, коли:

• змінюють чинні П(С)БО або приймають нові П(С)БО;

• коригують нормативні акти з бухобліку.

Добровільні зміни до облікової політики вносять у таких випадках:

• якщо змінюються статутні вимоги, що впливає на елементи облікової політики. Наприклад, змінився власник підприємства, проведено реорганізацію тощо;

• якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінзвітності. Наприклад, підприємство може змінити метод амортизації основних засобів, мотивуючи це достовірнішим відображенням операцій у фінзвітності.

Важлива деталь: не вважають зміною облікової політики її встановлення для подій чи операцій ( п. 10 П(С)БО 6):

• відмінних за змістом від попередніх подій чи операцій;

• що не відбувалися раніше (виникли вперше в діяльності підприємства).

Рішення про наявність відповідних умов для зміни облікової політики приймає саме підприємство

Як внести зміни до наказу про облікову політику?

Зміни до облікової політики можна вносити на будь-яку дату, визначену підприємством, хоча Мінфін рекомендує їх приймати з початку року (п3.5 Методрекомендацій).

Внести зміни до облікової політики можна:

1) видавши наказ про внесення змін до чинного наказу про облікову політику;

2) або видавши новий наказ про облікову політику. Наприклад, перевидання наказу має сенс, коли зміни в обліковій політиці за обсягом охоплюють більшу частину цього документа або істотно впливають на його зміст

Як відобразити зміни в обліковій політиці?

Для цього існує два способи: ретроспективний і перспективний. Пріоритет має ретроспективний спосіб. Він передбачає, що нова облікова політика застосовується до операцій, інших подій та умов так, якби ця політика застосовувалася завжди (п. 5 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»). У цьому випадку проводять такі облікові процедури:

1) коригують сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. А якщо зміни в обліковій політиці впливають не тільки на нерозподілений прибуток, коригують також інші статті фінзвітності, яких стосуються зміни (лист Мінфіну від 13.01.05 р. № 31-04200-20-10/508);

2) повторно надають порівняльну інформацію у фінзвітності. Тобто за всі попередні періоди звітність складають так, неначе в ній уже застосовувалася змінена облікова політика.

Перспективний спосіб передбачає, що нова облікова політика застосовується до операцій, інших подій та умов, що виникли після дати, з якої політику змінено.

У цьому випадку нові облікові правила застосовують тільки з того моменту, на який припадають зміни в обліковій політиці. І показники фінзвітності за попередні періоди не коригують.

Перспективний метод зручніший, ніж ретроспективний. Проте його застосовують тільки у виняткових випадках, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно ( п. 13 П(С)БО 6)

Що робити, якщо зміни до наказу про облікову політику своєчасно внесено не було?

У нормативних актах така ситуація окремо не застерігається. Тут можливі два варіанти:

1) фактично застосовувалася нова облікова політика, але вона не була відображена в наказі про облікову політику. У цьому випадку простіше внести відповідні зміни до наказу заднім числом;

2) не були внесені обов’язкові зміни в облікову політику і помилково в обліку застосовувалися інші норми. У цій ситуації маємо справу з помилкою, яку потрібно виправляти в порядку, викладеному в  П(С)БО 6. Тобто помилки, допущені при складанні фінансових звітів у попередніх роках, виправляються шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). При цьому повторно відображається відповідна порівняльна інформація у фінзвітності

Чи треба розкривати положення облікової політики та її зміни у фінзвітності?

Так, треба. Положення облікової політики та її зміни розкривають у примітках до фінзвітності двома способами:

1) або в описовій формі у примітках до річної фінзвітності;

2) або шляхом додання до фінзвітності копії наказу про встановлення або зміну облікової політики.

При цьому опису підлягають ( п. 22 П(С)БО 6):

• причини та суть зміни облікової політики;

• сума коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

• факт повторного надання порівняльної інформації у фінзвітності або недоцільності її перерахунку

Чи є відповідальність за недотримання наказу про облікову політику?

Порушення встановленого порядку ведення бухобліку, внесення недостовірних даних до фінзвітності може спричинити для посадових осіб підприємства неприємність у вигляді штрафу в розмірі від 136 до 255 грн. (при повторному протягом року порушенні — від 170 до 340 грн.) згідно зі ст1642 КпАП. Але накладати цей штраф мають право тільки органи Державного фінансового контролю. Отже, посадовим особам звичайного підприємства, що не має справ з бюджетними коштами, зазначеного штрафу можна не боятися.

А ось із податківцями потрібно бути насторожі. Якщо вони виявлять, що недотримання наказу про облікову політику призвело до заниження об’єкта обкладення податком на прибуток, то санкцій не уникнути не тільки посадовим особам, а й самому підприємству

 

На цьому сьогодні ми закінчуємо розмову про облікову політику підприємства та рекомендуємо з цієї тематики ознайомитися з консультаціями:

• «Облікова політика — 2015: що змінюємо під податкову реформу» // «БТ», 2015, № 4, с. 33;

• «Облікова політика — 2014 у зимових мотивах» // «БТ», 2014, № 1, с. 31;

• «Шпаргалка бухгалтера. Елементи облікової політики» // «БТ», 2014, № 1, с. 23.

Також корисним буде приклад наказу про облікову політику (див. на с. 21).

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Едельвейс»

НАКАЗ

04.01.2016 р.

м. Харків

№ 1

 

Про облікову політику підприємства на 2016 рік

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в цілях складання достовірної фінансової звітності

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Загальні положення

1.1. Застосовувати при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України.

1.2. При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності застосовувати ті професійні думки і положення систем обліку, які дозволяють однозначно тлумачити інформацію фінансової звітності.

1.3. Установити межу істотності для:

— окремих об’єктів обліку, що належать до активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, — 3 % вартості всіх активів, усіх зобов’язань і власного капіталу відповідно;

— окремих видів доходів і витрат — 0,2 % суми доходів/витрат підприємства;

— у цілях проведення переоцінки або зменшення корисності об’єктів необоротних активів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 8 % справедливої вартості об’єкта;

— визначення подібних активів — різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

— статей фінансової звітності:

— Балансу (Звіту про фінансовий стан) — 5 % суми підсумку балансу;

— Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) — 10 % фінансового результату від операційної діяльності;

— Звіту про рух грошових коштів — 5 % суми чистого руху грошових коштів від операційної діяльності;

— Звіту про власний капітал — 5 % розміру власного капіталу підприємства.

1.4. Відображати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання в річній фінансовій звітності.

1.5. Затвердити перелік пов’язаних сторін, що додається (додаток 1* до цього наказу).

1.6. Проводити інвентаризацію:

— каси — не рідше одного разу на місяць у період з 25 по 30/31 число кожного місяця;

— активів і зобов’язань — двічі на рік: перед складанням річної фінансової звітності в період з 20 листопада по

30 грудня і в період з 20 травня по 30 червня.

Точні строки та об’єкти проведення інвентаризації, а також склад інвентаризаційної комісії визначати окремим наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

1.7. Складати Звіт про рух грошових коштів за прямим методом.

 

2. Принципи, оцінки та методи обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат

2.1. Основні засоби та нематеріальні активи

2.1.1. Для визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби) і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об’єктів і вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:

— голова комісії: технічний директор;

— члени комісії:

— головний енергетик;

— головний механік;

— головний зварювальник;

— начальник транспортного цеху;

— начальник відділу експлуатації будівель, споруд і комунікацій.

2.1.2. Вважати матеріальні активи зі строком корисного використання (експлуатації) більше одного року, вартістю менше 6000 грн. (без урахування ПДВ) малоцінними необоротними матеріальними активами.

2.1.3. Застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів і нематеріальних активів методи амортизації, ліквідаційну вартість і строк корисного використання, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та погоджені з фінансовим директором, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для:

— об’єктів основних засобів і інших необоротних матеріальних активів, крім малоцінних, — прямолінійний метод;

— малоцінних необоротних матеріальних активів — у розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання таких об’єктів;

— нематеріальних активів — прямолінійний метод.

2.1.4. Проводити переоцінку об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10 %.

2.1.5. Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості переоціненого об’єкта основних засобів уключати до складу нерозподіленого прибутку при вибутті такого об’єкта.

2.2. Запаси

2.2.1. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування.

2.2.2. Облік транспортно-заготівельних витрат вести загалом на окремому субрахунку.

2.2.3. Розподіляти транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком.

2.2.4. Застосовувати такі методи оцінки запасів:

— середньозваженої собівартості — при відпуску виробничих запасів у виробництво (з виробництва) і реалізації готової продукції;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виробника.

2.3. Дебіторська заборгованість

2.3.1. Величину резерву сумнівних боргів обчислювати методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості.

2.4. Зобов’язання

2.4.1. Створювати забезпечення на оплату відпусток працівникам підприємства і на виконання гарантійних зобов’язань. Забезпечення інших витрат і платежів не створювати.

2.5. Доходи

2.5.1. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи. У бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

2.6. Витрати

2.6.1. Установити перелік, що додається, і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (додаток 2* до цього наказу).

2.6.2. Затвердити перелік, що додається, і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат (додаток 3* до цього наказу).

2.6.3. Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

2.6.4. Вести бухгалтерський облік витрат з використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами» і класу 9 «Витрати діяльності».

 

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на фінансового директора і головного бухгалтера.

Директор Нестеренко М. Є. Нестеренко

З наказом ознайомлені:

Фінансовий директор          Капустін          Д. О. Капустін

__.__._____

Головний бухгалтер          Бородіна          М. І. Бородіна

__.__._____

* Додатки не наводяться.

Приклад наказу про облікову політику підприємства

облікова політика додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті