(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 3
  • № 1-2
  • № 52
  • № 51
  • № 50
  • № 49
  • № 48
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
15/19
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Січень , 2015/№ 4

Облікова політика — 2015: що змінюємо під податкову реформу

Нещодавні корективи, внесені до Податкового кодексу України, фактично «прив’язали» оподаткування прибутку до бухгалтерського обліку. У статті ми розповімо про те, що бажано змінити в обліковій політиці у зв’язку з прийнятими новаціями.

Податковий і бухгалтерський облік «в одній зв’язці»

За новими правилами п.п. 134.1.1 ПКУ оподатковуваний прибуток визначають шляхом коригування бухгалтерського прибутку на різниці, що виникають відповідно до положень розд. III ПКУ.

Виняток становлять платники податків, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бух­обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн грн. Вони можуть визначати об’єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) (детальніше див. «БТ», 2015, № 1-2, с. 16).

Таким чином, 2014 рік закриваємо по-старому, а з 01.01.15 р. оподатковуваний прибуток у будь-якому разі розраховують за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно, тим платникам, на яких поширюються коригування, рекомендуємо максимально зближувати податковий і бухгалтерський облік. Адже тоді коригувань (і додаткової роботи) буде менше. У цьому може допомогти грамотно розроблена облікова політика. Далі ми розповімо про те, як це реалізувати.

По «ходу справи» ми робитимемо особливі відмітки для:

• платників податку на прибуток, на яких поширюються коригування («Для великих»);

• для платників ПДВ («Для ПДВшників»);

• для всіх юросіб («Для всіх»).

 

Основні засоби

«Для великих». Стосовно обліку основних засобів радимо внести такі корективи.

Вартісна межа. У п.п. 14.1.138 ПКУ залишилося колишнє визначення основних засобів. Тому важливо, щоб в обліковій політиці був передбачений той самий вартісний кордон розмежування малоцінних необоротних матеріальних активів та основних засобів, що й у податковому обліку, а саме 2500 грн.

Методи амортизації. У податковому обліку тепер застосовуються ті самі методи, що і в бухгалтерському обліку, за винятком виробничого методу. Тому, якщо раніше підприємство «підлаштовувалося» під методи амортизації з попередньої редакції ПКУ, їх можна переглянути. Тобто можна сміливо встановлювати найбільш прийнятний метод амортизації, що зазначений у П(С)БО 7 «Основ­ні засоби».

Нюанс: якщо підприємство не планує в найближчому майбутньому продавати об’єкт основ­них засобів, є сенс обрати метод, в якому амортизація нараховується «швидше». Розрахунки показують, що найшвидше об’єкт амортизується при використанні методу зменшення залишкової вартості, потім слідують методи прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний і прямолінійний.

Якщо ж підприємство планує в недалекому майбутньому продати об’єкт основних засобів, є сенс діяти навпаки, установивши на такий об’єкт амортизацію за «найповільнішим» методом.

Строк корисного використання об’єкта. У п.п. 138.3.3 ПКУ, як і раніше, встановлено мінімально допустимі строки амортизації основ­них засобів та інших необоротних активів. Порівняно з попередньою редакцією розд. III ПКУ вони не змінилися. Але тепер з п.п. 138.3.3 ПКУ чітко випливає, що амортизацію нараховують виходячи з більшого строку експлуатації, передбаченого в бухгалтерському і податковому обліку. Аналогічні правила застосовували і раніше на рівні роз’яснень податківців.

У цілому ж з позиції уніфікації обліку бажано, щоб передбачений у бухгалтерському обліку строк корисної експлуатації об’єкта збігався з мінімально допустимим строком амортизації з ПКУ.

Переоцінки. Бухоблікові переоцінки «у великих» не впливають на податковий облік. Так, застосування різниць, що виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, передбачає:

• збільшення бухгалтерського прибутку на суму витрат від уцінки і втрат від зменшення корисності основних засобів (абз. 3 п. 138.1 ПКУ);

• зменшення бухгалтерського прибутку на суму доходів від дооцінки і вигод від відновлення корисності основних засобів (абз. 4 п. 138.2 ПКУ).

«Для всіх». Раніше підприємства уникали проведення переоцінки шляхом установлення в обліковій політиці варіанта з проведенням індексації згідно з податковим законодавством (останній абзац п. 16 П(С)БО 7). Проте зараз ця норма не актуальна, оскільки індексації основних засобів в ПКУ вже немає.

«Для великих». Уникнути переоцінки тепер можна таким чином. Згідно з п. 16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Підприємство може встановити в бухобліку «завищену» межу істотності для переоцінки, яка за очікуваннями не буде перевищена. Відповідно, переоцінка не проводитиметься.

Урахуйте: згідно з п.п. 2.20.1 Методрекомендацій кількісний критерій істотності відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості доцільно визначити в діапазоні до 10 % справедливої вартості активу. Але це тільки рекомендації, а підприємство має право встановити і більший поріг істотності.

«Для всіх». Ремонти та поліпшення. У ПКУ немає особливих правил відображення ремонтів і поліпшень основних засобів. Сказано тільки («для великих» — у контексті затсосування амортизаційних різниць), що витрати на придбання / самостійне виготовлення і ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення невиробничих основних засобів не підлягають амортизації (п.п. 138.3.2 ПКУ). У частині реш­ти основних засобів підприємство відображає ремонти (поліпшення) за правилами, установленими в П(С)БО 7 (іншого варіанта прос­то немає).

Тому ті підприємства, які раніше використовували в бухгалтерському обліку для відображення ремонтів варіант «як у податковому обліку» (п. 14 П(С)БО 7), повин­ні його змінити.

 

Нематеріальні активи

«Для великих». Зазначені в п.п. 138.3.4 ПКУ строки нарахування амортизації нематеріальних активів збігаються з наведеними в попередній редакції розд. III ПКУ. До нематеріальних активів застосовно все вищезазначене щодо методів амортизації, строку корисного використання об’єкта і переоцінки основних засобів.

Особливість: якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк бажано встановити в діапазоні не менше двох і не більше 10 років (п.п. 138.3.4 ПКУ).

 

Запаси

«Для ПДВшників». Стосовно запасів у розд. III ПКУ коригувань не передбачено. Проте слід урахувати, що з 01.01.15 р. відповідно до абз. 2 п. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання:

• товарів/послуг не може бути нижче за ціну придбання таких товарів/послуг

• самостійно виготовлених товарів/послуг — не може бути нижче за їх собівартість.

Виняток становлять тільки дві групи товарів (послуг):

1) товари (послуги), ціни на які підлягають державному регулюванню;

2) газ, який поставляється для потреб населення.

Наразі не зовсім зрозуміло, як саме визначатиметься ціна придбання. Проте, мабуть, з цією метою аналізуватимуться дані первісної вартості товарів, відображені на субрахунку 281 «Товари на складі», і дані собівартості готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція»).

Урахуйте: тепер для обкладення ПДВ має важливе значення метод обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). Нагадаємо, що згідно з п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» ТЗВ можна або прямо включати до собівартості товарів, або обліковувати на окремому субрахунку і списувати на витрати за середнім відсотком.

У «прямому» варіанті ТЗВ братимуть участь у розрахунку собівартості з метою зіставлення з базою ПДВ, а у варіанті «середнього відсотка» — ні. Адже у варіанті обліку за середнім відсотком ТЗВ списують із загального субрахунку 289 «ТЗВ» одразу на витрати (субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів»), повз індивідуального субрахунку 281. Отже, зараз є сенс установити в обліковій політиці варіант за «середнім відсот­ком». При використанні методу середньозваженої собівартості бажано застосувати оцінку запасів на дату операції (п. 19 П(С)БО 9 «Запаси»), оскільки при оцінці на кінець місяця (п. 18 П(С)БО 9) протягом місяця собівартість одиниці запасів буде невідома.

Виробничим підприємствам можна порекомендувати обрати метод обліку витрат на виробництво продукції нормативним методом. У цьому випадку наднормативні витрати не братимуть участь у зіставленні з ПДВшною базою. Адже такі витрати згідно з п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», повз рахунок 26, одразу списують на собівартість реалізації (на субрахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»).

 

Резерв сумнівних боргів

«Для великих». На створену відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» суму витрат на формування резерву сумнівних боргів збільшують фінансовий результат до оподаткування (абз. 2 п.п. 139.2.1 ПКУ). Тому з позиції уніфікації облікових показників у бухгалтерському обліку є сенс, як і раніше, використовувати метод абсолютної суми*.

* Детальніше про нього див. у статті «Резерв сумнівних боргів: нюанси відображення в обліку»// «БТ», 2009, № 19, с. 13.

Пам’ятайте: будь-яке списання заборгованості (у тому числі й не за рахунок резерву сумнівних боргів), що не відповідає критеріям, зазначеним у п.п. 14.1.11 ПКУ, вимагає проведення коригування (збільшення) бухгалтерського прибутку (абз. 3 п.п. 139.2.1 ПКУ). Тому тим особам, які не бажають вести «подвійний» облік, є сенс списувати на витрати в бухгалтерському обліку ту заборгованість, що відповідає ознакам з п.п. 14.1.11 ПКУ.

 

Забезпечення для відшкодування майбутніх витрат і платежів

«Для великих». У П(С)БО 11 «Зобов’язання» передбачено створення різних видів забезпечень, зокрема таких:

• на виплату відпускних працівникам;

• на додаткове пенсійне забезпечення;

• на виконання гарантійних зобов’язань;

• на реструктуризацію, виконання зобов’язань при припиненні діяльності;

• на виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами тощо.

Зверніть увагу: забезпечення на виплату відпускних створюють в обов’язковому порядку (п. 14 П(С)Б0 11), причому на цю суму бухгалтерський прибуток не коригують (абз. 2 п.п. 139.1.1 ПКУ). Тобто витрати на оплату «відпускних» у податковому обліку віднині відображають у періоді створення забезпечення на виплату відпускних.

На суму решти забезпечень бухгалтерський прибуток коригують, тому з позиції зближення облікових даних підприємству є сенс такі забезпечення не створювати.

 

Фінансові інвестиції

«Для великих». За новими правилами бухгалтерський прибуток:

• зменшують на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств (п.п. 140.4.1 ПКУ);

• збільшують на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та загальні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації (п.п. 140.5.3 ПКУ).

Згідно з п. 23 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» контрольний учасник спільного підприємства припиняє облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі з останнього дня місяця, в якому він перестає здійснювати загальний контроль за спільним підприємством або істотно впливати на його діяльність. При цьому в п. 3 П(С)БО 12 встановлено тільки перелік свідоцтв, які можуть слугувати ознаками істотного впливу, а сам порядок (механізм) установлення ступеня істотного впливу П(С)БО 12 не регламентовано.

На замітку: в обліковій політиці можна зазначити такий порядок встановлення ступеня істотного впливу, при якому підприємство не обліковуватиме інвестиції за методом участі в капіталі.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 12 фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших доходів або витрат відповідно (п. 9 П(С)БО 12).

Важливий момент: наразі в абз. 3 п.п. 141.2.1 ПКУ передбачено тільки збільшення бухгалтерського прибутку на суму зниження ціни цінних паперів, а ось про зменшення на суму дооцінки цінних паперів ніде не зазначено. Судячи з усього, законодавці випустили з уваги, що дооцінку цінних паперів відображають у складі доходів (субрахунок 740 «Дохід від зміни вартості фінансових інструментів»), а не додаткового капіталу.

Тому зараз з позиції податкового обліку не варто дооцінювати фінансові інвестиції. А в обліковій політиці можна встановити таку межу істотності, за якої їх пере­оцінка не проводитиметься.

 

Дохід

«Для всіх». З 01.01.15 р. доходи в податковому обліку відображають за бухгалтерськими правилами.

Тому особливу увагу в обліковій політиці слід приділити вибору найбільш прийнятного методу оцінки ступеня завершеності операції з виконання робіт (надання послуг). Тобто потрібно обрати один з таких методів (п. 11 П(С)БО 15 «Дохід»):

• вивчення виконаних робіт;

• визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

• визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.

Викладене стосується і будівельників, які визначають ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом згідно з П(С)БО 18 «Будівельні контракти».

 

Витрати

«Для великих». Тут необхідно взяти до уваги, що за новими правилами витрати, які формують собівартість виробленої продукції (робіт, послуг), безпосередньо впливають на оподатковуваний прибуток. Якщо підприємство нараховує в бухгалтерському і податковому обліку амортизацію в одній і тій самій сумі (що цілком можливо), коригування виробничої собівартості проводять тільки на суму 30 % вартості товарів (матеріалів), робіт і послуг (крім операцій, що визнані контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у (п.п. 140.5.4 ПКУ):

• неприбуткових установ та організацій, крім бюджетних установ;

• нерезидентів (у тому числі нерезидентів — пов’язаних осіб), що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 ПКУ (зараз уключених до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.13 р. № 1042-р).

Оскільки такі придбання на практиці зустрічаються нечасто, виробничі підприємства тепер без жодних «податкових» обмежень можуть установлювати у своїй обліковій політиці згідно з П(С)БО 16 «Витрати»:

• метод обліку витрат і калькуляції виробничої собівартості продукції, робіт, послуг;

• перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

• перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

• бази розподілу загальновиробничих змінних і розподілюваних постійних загальновиробничих витрат.

«Для ПДВшників». Урахуйте: виробнича собівартість зіставляється з базою обкладення ПДВ, тому платникам ПДВ тепер є сенс її максимально зменшити, у тому числі і за допомогою грамотно підібраних зазначених складових.

 

Біологічні активи

«Для великих». Підприємства, які ведуть облік біологічних активів за методом справедливої вартості, збільшують бухгалтерський прибуток на суму зниження ціни біологічних активів, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів (абз. 3 п.п. 141.2.1 ПКУ).

Порада: платники податку на прибуток можуть скористатися нормами п. 11 П(С)БО 30 «Біологічні активи» і відображати довгострокові біологічні активи за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

 

Витрати за відсотками

«Для великих». З метою оподаткування коригуванню підлягають відсотки в операціях з пов’язаними особами — нерезидентами (п140.2 ПКУ). Збільшують податковий прибуток також відсотки, ураховані у фінансовому результаті до оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов’язання (п.п. 140.5.8 ПКУ).

Решта відсотків відображається за «бухобліковими» правилами, тому підприємство на свій розсуд (з урахуванням впливу на оподаткування) установлює в обліковій політиці:

• період часу, який для цілей класифікації активу як кваліфікаційного є істотним;

• перелік кваліфікаційних активів.

 

Інвестиційна нерухомість

«Для великих». Якщо підприємство обліковує інвестиційну нерухомість за методом справедливої вартостіабз. 3 п.п. 141.2.1 ПКУ). Отже, з позиції оподаткування зараз вигідно відображати в бухгалтерському обліку інвестиційну нерухомість за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності і вигод від її відновлення (п. 16 П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»).

Інші нюанси коригувань облікової політики можна дізнатися зі статті «Облікова політика — 2014 у зимових мотивах» // «БТ», 2014, № 1, с. 31; Шпаргалки бухгалтера «Елементи облікової політики» // «БТ», 2014, № 1, с. 23.

 

Висновки

  • З 01.01.15 р. обрана облікова політика безпосередньо впливає на податковий облік. Тому її необхідно переглянути і за необхідності внести відповідні корективи.

  • Є нюанси як для прибутківців, так і для платників ПДВ.

  • Зокрема, для ПДВ-цілей (визначення «нижньої межі») важливе значення має метод обліку ТЗВ.

Документи статті

Методрекомендації — Методичні рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом МФУ від 27.06.13 р. № 635..

облікова політика додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті