Згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору на підставі, передбаченій п. 2 ст. 40 КЗпП, працівнику виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Обчислення середньої зарплати для розрахунку суми вихідної допомоги провадять згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100) виходячи з виплат за останні два календарні місяці (з 1-го до 1-го числа), що передують звільненню.
Розмір середньомісячної зарплати для нарахування вихідної допомоги дорівнює добутку середньоденної зарплати та середньомісячного числа робочих днів у розрахунковому періоді ( п. 8 Порядку № 100).
У свою чергу:
• середньоденну зарплату визначають шляхом ділення зарплати, нарахованої в розрахунковому періоді за фактично відпрацьовані робочі дні, на кількість відпрацьованих за цей період робочих днів;
• середньомісячну кількість робочих днів розраховують діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці відповідно до графіка роботи підприємства.
А якщо працівник протягом останніх двох календарних місяців не відпрацював жодного дня? Тоді середню зарплату обчислюють виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середню зарплату розраховують виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо ж у розрахунковому періоді працівник не мав заробітку не зі своєї вини, розрахунки проводяться виходячи з установленої йому у трудовому договорі на момент звільнення тарифної ставки (посадового (місячного) окладу). Це прямо вказано в абзаці третьому п. 4 Порядку № 100. Доплати та надбавки в цьому випадку не враховують.
Припустимо, що в червні 2016 року оклад працівника, про якого ідеться в запитанні, був підвищений з 2360 до 2512 грн. Отже, при звільненні йому має бути виплачена вихідна допомога в розмірі 2512 грн.
