Підприємницький рахунок: міні-лікнеп
Користуючись підприємницьким рахунком, ФОП майже не замислюється над тим, що він перебуває під особливим «прицілом» податківців: при будь-якій перевірці вони обов’язково перевірять виписки за цим рахунком. Що ж можна і чого не слід робити (серед іншого) з ФОП-рахунком, розглянемо в таблиці.
Правила використання ФОП-рахунка
| Можна | ФОП-рахунок | Не слід |
| Отримувати гроші, пов’язані з госпдіяльністю | Отримувати… | Отримувати на цей рахунок гроші, не пов’язані з госпдіяльністю (у тому числі зараховувати особисті заощадження, переказувати кошти з депозиту) |
| Витрачати на госпдіяльність або знімати готівку (з формулюванням «дохід ФОП», не має значення, на які цілі знята готівка) | Витрачати… | Переказувати кошти громадянам, не утримавши податок на доходи (ПДФО) і військовий збір (ВЗ) (адже ФОП є податковим агентом стосовно громадян) |
Наслідки порушення
Якщо ви покладете на свій ФОП-рахунок гроші, не пов’язані з бізнесом, то, у принципі, ніхто не заперечуватиме. Однак робити це — собі дорожче. Адже такі гроші податківці автоматом уключать до підприємницького доходу ППЄПа і змусять сплатити з них ЄП.
Для ППЄПів групи 2 це є не таким критичним (адже вони сплачують фіксовану ставку ЄП), а ось для ППЄПів групи 3 або тих, у кого дохід наближається до 1 млн грн. (безРРОшні ППЄПи), це призведе до додаткових витрат (у виді ЄП із «сторонніх» грошей та/або втрати «РРО-імунітету»).
Ті ж, хто порушить другу заборону, наприклад, переведуть з ФОП-рахунка гроші родичам (дружині, дітям тощо), не утримуючи ПДФО, ВЗ і не показуючи такі доходи у ф. № 1ДФ, опиняються в «зоні ризику».
Розпочнемо з того, що не кожний банк узагалі пропустить такий платіж без платіжки на ПДФО та ВЗ. І це навіть добре, адже якщо банк пропустив такий платіж, до гри вступають податківці.
Отже, податківці, прийшовши на перевірку та виявивши виплату на користь фізособи, здебільшого діють так: стверджують, що ви придбали товар (роботу, послугу) у цієї фізособи та виплатили їй винагороду, не утримавши при цьому ПДФО і ВЗ, а також не відобразивши ці суми у Звіті за ф. № 1ДФ. А раз так, то за результатами перевірки вони донараховують: ПДФО, ВЗ, штрафи за їх несплату (25 %) ( п. 123.1 ПКУ), а також штрафи за неподання або неправильну інформацію у ф. № 1ДФ (510 грн.) ( п. 119.2 ПКУ).
Щоб відбитися від цих штрафів, доведеться судитися.
Що робити
Варіант № 1: договір дарування. Першим «проситься» договір дарування. Що якщо підприємець укладе з дочкою договір дарування? Чи убезпечить він себе від прискіпувань податківців?
Дійсно, такий подарунок від звичайної фізособи фізособі (дочці) обкладатиметься ПДФО за ставкою 0 %, оскільки дочка — родичка першого ступеня споріднення* ( п. 174.6, п.п. 174.2.1 ПКУ).
* Родичі першого ступеня споріднення — це батьки, чоловік/дружина, діти, у тому числі усиновлені ( п.п. 14.1.263 ПКУ).
А оскільки так, то й ВЗ з такої виплати не сплачується ( п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Плюс, оскільки дарунок не пов’язаний із госпдіяльністю підприємця, у ф. № 1ДФ його показувати не потрібно.
З нюансів:
• одержувачу такого грошового дарунка потрібно його задекларувати;
• договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує 850 грн., укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню ( ч. 5 ст. 719 ЦКУ).
Але навряд чи податківці сприймуть цей варіант адекватно. Напевно в них виникне запитання: чи застосовується п. 174.6 ПКУ у разі, коли гроші пішли з підприємницького рахунка дарувальника?
Начебто приводу для причіпок немає. Згідно зі ст. 325 ЦКУ суб’єктами права власності можуть бути тільки фізособи або юрособи. Такого суб’єкта права власності, як фізична особа — підприємець (ФОП), не існує. Підприємець — це просто статус фізособи, що дозволяє їй займатися підприємницькою діяльністю. Отже, право власності на майно належить саме фізособі, а не ФОП. І те, що гроші пішли з підприємницького рахунка, не є приводом стверджувати, що вони використані в підприємницькій діяльності. Уся увага — на договір. Договір дарування укладений ним як звичайним громадянином, тобто немає приводу оскаржувати, що в цьому випадку йдеться про відносини між двома звичайними фізособами (немає «податкового агентства»).
Але знову ж таки, можливо, усе це доведеться відстоювати перед податківцями з боями. Адже у податківців «перед очима» буде п.п. 165.1.39 ПКУ, який позбавляє «пільгового» статусу грошові подарунки від податкових агентів. Плюс, якщо притягнути за вуха «податково-агентський» статус, можна говорити про необхідність відображення дарунка у ф. № 1ДФ.
Варіант № 2: безвідсоткова позика (поворотна фіндопомога).
Спори щодо суб’єктів договору позики тривали довго, але в результаті і суди, і податківці погодилися з тим, що безвідсоткову позику (поворотну фіндопомогу) може надавати будь-яка дієздатна особа (юрособа, фізособа або ФОП) будь-якій дієздатній особі. Адже гл. 71 ЦКУ не містить жодних обмежень або винятків стосовно суб’єктного складу договору позики.
Отже, можна видати поворотну фіндопомогу іншій фізособі (при цьому жодних додаткових дозвільних документів і ліцензій їй для цього не потрібно).
Але скористатися такою можливістю без побоювань на сьогодні можуть тільки ФОП-загальносистемники. А що ж ППЄПи? Їм податківці заборонили видавати поворотну фіндопомогу під загрозою того, що позбавлять їх спрощенки. Чому так? Фіскалів «осінило», що видачу поворотної фіндопомоги можна назвати «фінансовим посередництвом» і заборонити ці операції спрощенцям на підставі п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ (категорія 107.04 ЗІР ДФСУ). Але чи так це насправді? Ні, не так.
Розпочнемо з того, що взагалі в нашому випадку фізособи в договірні відносини вступати можуть (і саме так доцільніше складати договір) як звичайні громадяни (без згадки підприємницького статусу). У такому разі про вигаданий податківцями конфлікт з умовами перебування на спрощенці взагалі не йдеться.
Але знову ж таки думка податківців є непередбачуваною. Намагатися довести податківцям, що видача позики не конфліктує з ЄП? Так, є аргументи і для цього. Але чому не обрати легший шлях? Наприклад, представити все (виплату коштів) не як видачу позики, а як її повернення. Нам більше до вподоби саме цей варіант.
У такому разі знадобиться:
1. «Попередньо укладений» договір позики у простій письмовій формі (формально необхідний при сумі позики більше 170 грн., але краще укласти його у будь-якому разі), за яким гроші передавалися в позику нашому підприємцю. Нотаріальне посвідчення не потрібне — ст. 1047 ЦКУ.
На випадок, якщо податківці притягнуть сюди єдиноподатний статус одержувача, строк отримання позики має бути таким, щоб «поточне» повернення відбувалося до закінчення 12-місячного періоду ( п.п. 3 п. 292.11 ПКУ). Інакше податківці зажадають включення коштів до доходу ППЄПа. Ані ПДФО, ані ВЗ, ані ЄСВ нікому сплачувати не доведеться.
2. Якщо ще не минув граничний строк подання ф. № 1ДФ за квартал виплати — показати повернення позики в цій формі. Ознаку доходу — «153» (категорія 103.25 ЗІР ДФСУ) вказуємо у тому числі й у розділі II ф. № 1ДФ (хоча ця виплата оподаткуванню не підлягає**). Якщо строк пропущений — наполягаємо на тому, що, оскільки в позикові стосунки сторони згідно з угодою вступали як звичайні фізособи, узагалі не повинно йтися про ф. № 1ДФ. А те, що повернення коштів відбулося з підприємницького рахунка, взагалі нічого не змінює.
** Деталі знайдете у статтях «Форма № 1ДФ: експрес-відповіді на ваші запитання» («БТ», 2016, № 17, с. 30) і «Увага! Військовий збір у Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ» («БТ», 2016, № 12, с. 46).
