Проблема встановлення мінбази для обкладення ПДВ щодо самостійно виготовлених товарів/послуг полягає в тому, що цей процес проходив у 2 етапи.
Так, до 01.01.16 р. таку базу для самостійно виготовлених товарів/послуг було встановлено на рівні їх собівартості.
Те, що потрібно орієнтуватися саме на виробничу собівартість, контролери уточнили пізніше (лист ДФСУ від 08.04.15 р. № 7414/6/99-99-19-03-02-15).
Тому цілком логічно, що фіскали роблять висновок — собівартість як мінібазу обкладення ПДВ слід застосовувати тільки до постачань, здійснених до 01.01.16 р.
Починаючи з 01.01.16 р. мінімальною межею ПДВ-бази для самостійно виготовлених товарів/послуг стали звичайні ціни ( п. 188.1 ПКУ).
Якщо дотримуватися п.п. 14.1.71 ПКУ, то звичайною ціною вважається ціна товарів/послуг, що визначена сторонами договору та відповідає рівню ринкових цін. А під ринковою ціною розуміється ( п.п. 14.1.219 ПКУ):
1) ціна, за якою товари/послуги передаються іншому власнику за умови, що:
• продавець бажає передати такі товари/послуги, а покупець бажає їх отримати добровільно;
• обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично;
2) ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів/послуг.
Із сказаного випливає другий висновок — на сьогодні мінбазою ПДВ для власної продукції/послуг вважається ціна, визначена сторонами у ЦП-договорі, яка повинна відповідати ринковій ціні.
І зверніть увагу: жодних відсилань до виробничої собівартості (лист ДФСУ від 07.07.16 р. № 1555/10/10-36-12-02) чи то заклику проводити комплексне дослідження для з’ясування рівня звичайних цін (лист ДФСУ від 15.08.16 р. № 27600/7/99-99-14-02-01-17) немає. Сподіваємося, такої позиції податківці дотримуватимуться й надалі.
