У листі, що коментується, податківці пояснили, хто є платником рентної плати за спецводокористування за воду, використану орендарем.
Спираючись на вимоги п.п. 255.11.2 ПКУ, податківці справедливо зазначили:
• орендарі будуть платниками рентної плати за спецводокористування лише в тому випадку, коли вода постачається їм за договором на постачання води;
• якщо орендарі отримують воду без укладення такого договору, то платником рентної плати виступає орендодавець. При цьому орендодавець буде сплачувати рентну плату за спецводокористування за весь обсяг води, переданої орендарю.
Пояснюють це контролери тим, що в описаній ситуації орендодавець використовує воду у своїй господарській діяльності. Адже орендодавець отримує економічну вигоду від послуг оренди, розмір якої залежить у тому числі від наявності водозабезпечення орендованих приміщень та розміру понесених орендодавцем витрат на утримання внутрішньобудинкових мереж у таких приміщеннях ( п. 14 П(С)БО 16 «Витрати»).
А якщо це господарська діяльність, то не залежно від того, на які цілі використовує воду орендар (санітарно-гігієнічні чи господарські), отримати звільнення від сплати рентної плати, спираючись на «санітарно-гігієнічне» звільнення ( п. 255.2 ПКУ), не вдасться.
Раніше при визначенні обов’язку сплати рентної плати за спецводокористування контролери брали до уваги цілі використання води орендарем і орендодавцем. У випадку коли орендар (не маючи договору на поставку води) використовує воду, як і орендодавець, виключно на санітарно-гігієнічні цілі, то ні орендар, ні орендодавець платниками рентної плати не будуть (на сьогодні чинна категорія 121.01 ЗІР ДФСУ).
Такий же підхід просували фіскали і в період дії збору за спецводокористування (попередник рентної плати). Нагадаємо: тоді, щоб розставити всі крапки над «і» у оподаткуванні передачі води при оренді, була видана лояльна Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом ДПСУ від 21.12.12 р. № 1180.
Оскільки роз’яснення у ЗІР ДФСУ може в будь-який час канути в Лету, а Узагальнююча консультація була прийнята ще до перетворення водозбору у рентну плату, то навряд ці роз’яснення будуть гарним аргументом у дискусії з контролерами. Хоча спробувати поборотися з ними можна.
Водночас покладати великі надії на це не слід, оскільки старий підхід ґрунтувався на лояльних роз’ясненнях податківців. Із п. 255.2 ПКУ, яким надано звільнення, не випливає, що орендодавець звільнявся від рентної плати при передачі води орендареві. Там ідеться лише про звільнення у випадку використання води виключно на власні питні та санітарно-гігієнічні цілі. А при передачі води орендареві уже порушується вимога про власне використання.
Тому, на наш погляд, зараз орендодавцю безпечніше прислухатися до нової позиції контролерів і при передачі приміщень у оренду із водозабезпеченням сплачувати рентну плату. Більше того, у цьому випадку орендодавець, по суті, нічого не втрачає:
• сплата рентної плати не лягає на його плачі. Її буде компенсувати йому орендар у вигляді орендної плати або компенсації комунальних платежів;
• за використану воду на свої санітарно-гігієнічні цілі він і далі рентну плату не сплачуватиме.
Зауважимо, що раніше такий підхід фіскали не допускали, оскільки вважали, що норми ПКУ не передбачають механізму такого розподілу обсягів використаної води на «санітарно-гігієнічні» та «господарські» (див. листи від 16.09.15 р. № 21845/10/28-10-06-11 та від 06.11.15 р. № 24817/10/28-10-06-11). Тепер же вони вимагають сплачувати рентну плату тільки за воду, яку використовують орендарі, а власні «санітарно-гігієнічні» обсяги дозволяють не враховувати.
