Про «інвалідний» норматив ми з вами говорили зовсім недавно (див. «БТ», 2016, № 37, с. 35). Та знову повертаємося до нього. Причина — поява на світ двох свіженьких листів, які ми сьогодні прокоментуємо.
Чи добрі новини? На жаль, ні. У питанні працевлаштування інвалідів Фонд соціального захисту інвалідів (далі — Фонд) продовжує гнути свою лінію — обов’язок щодо працевлаштування інвалідів у рахунок «інвалідного» нормативу покладається виключно на роботодавця. Не виконав норматив — сплачуй адміністративно-господарські санкції (АГС), як передбачено ст. 20 Закону № 875, незалежно від причин такого невиконання. У своєму листі Фонд стверджує: норми Закону № 875 не ставлять обов’язок підприємства забезпечити працевлаштування інвалідів «у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не може працювати на підприємстві, не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов’язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за невиконання нормативу».
Сумно? Звичайно. Але Фонд не остання інстанція. Є ще суди. У своїх постановах ВСУ неодноразово зазначав, що підприємство не зобов’язане здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування*. Якщо підприємством було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема ним надсилалася до Центру зайнятості інформація про наявність вакантних місць, на які можуть бути прийняті інваліди (форма № 3-ПН), але Центр зайнятості не направив необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, у тому числі у зв’язку з тим, що в населеному пункті за місцезнаходженням підприємства відсутні інваліди, які бажають працевлаштуватися, то АГС за невиконання «інвалідного» нормативу до підприємства застосовуватися не повинні.
* Див. постанови ВСУ від 02.02.10 р. у справі № 21-1982во09, від 20.06.11 р. у справі № 21-60а11, від 30.03.10 р. у справі № 21-2530во09, від 02.02.10 р. у справі № 21-1982во09, від 22.12.09 р. у справі № 21-2151во09, від 08.06.10 р. у справі № 21-554во10, від 31.01.11 р. у справі № 21-60а10.
І тут, безумовно, буде цікавою думка Державної служби зайнятості з цього питання. У своєму листі вона зазначила, що «у разі подання Державній службі зайнятості лише Форми № 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю».
Що ж іще має зробити роботодавець для виконання «інвалідного» нормативу? Держслужба зайнятості рекомендує, зокрема:
• створити робочі місця з урахуванням професійно-кваліфікаційного складу безробітних, зареєстрованих у Держслужбі зайнятості;
• підібрати робоче місце працівникам на підприємстві, де настала інвалідність;
• приймати на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звертаються на підприємство за працевлаштуванням;
• пристосувати робочі місця для інвалідів з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації інваліда;
• створити спеціальні робочі місця за рахунок коштів Фонду;
• замовити професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у Державній службі зайнятості осіб з інвалідністю;
• брати участь у ярмарках вакансій, презентаціях професій, зустрічах, організованих центрами зайнятості.
І тільки якщо такі активні дії не матимуть результату, Державна служба зайнятості готова погодитися з тим, що роботодавець ужив усіх можливих заходів для працевлаштування громадян з інвалідністю.
Не нехтуйте її рекомендаціями і, звичайно ж, подавайте форму № 3-ПН. Це стане для вас захистом, якщо справа щодо невиконаного «інвалідного» нормативу дійде до суду.
