Нагадаємо: з 01.01.16 р. мінімальною межею бази обкладення ПДВ для самостійно виготовлених товарів/послуг стала звичайна ціна на такі товари/послуги ( п. 188.1 ПКУ).
Визначення терміна «звичайна ціна» наведено в п.п. 14.1.71 ПКУ. Якщо проаналізувати цю норму, можна дійти висновку, що ПКУ (крім контрольованих операцій, обов’язкової оцінки, аукціону, примусового продажу тощо):
• встановлює, що звичайна ціна відповідає ринковій;
• встановлює низку обов’язкових умов відповідності ціни постачання ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів/послуг в порівнянних економічних умовах;
• передбачає можливість довести невідповідність договірної ціни рівню ринкових (звичайних) цін.
Виходячи з цього ДФСУ радить податківцям під час проведення документальних перевірок звертати увагу на правильність визначення бази обкладення ПДВ:
1. З’ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів/послуг у порівнянних економічних умовах.
2. Визначати ринкові ціни виходячи з цих джерел та обов’язково враховувати ідентичність (порівнянність) змісту операції, що досліджується.
Наприклад, при визначенні ринкових цін на послуги з оренди нерухомості враховувати: приналежність будівель і споруд до однакових класифікаційних типів (з урахуванням їх функціонального призначення) згідно з ДК 018-2000*, їх площу; місцезнаходження тощо.
* Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. № 507.
3. Визначати, чи відповідає ціна постачання ринковим цінам.
4. У разі заниження ціни постачання порівняно з ринковими цінами — фіксувати в актах документальних перевірок:
• факт такої невідповідності, зазначаючи джерела інформації про ринкові ціни, їх рівень та розрахунок невідповідності;
• висновок про те, що з урахуванням положень пп. 14.1.71 і 14.1.219 ПКУ ціна постачання не є звичайною ціною, яка відповідає ринковій і має враховуватися при визначенні бази обкладення ПДВ;
• висновок про порушення норм абзацу другого п. 188.1 ПКУ, внаслідок чого занижено базу обкладення ПДВ і, як наслідок, занижено податкові зобов’язання (завищено бюджетне відшкодування, від’ємне значення) з ПДВ.
Сформувавши таким чином докази, що підтверджують факт заниження бази ПДВ, в акті перевірки контролери також зобов’язані будуть зазначити факти (за їх наявності):
• юридичної та фактичної пов’язаності осіб, що порушує умову відповідності ринкової ціни ціні постачання ( п.п. 14.1.219 ПКУ);
• нездійснення та/або неможливості здійснення «посередником» або іншим контрагентом виробника (у ланцюжку між «посередником» та виробником) господарської діяльності, що свідчить про залучення такого «посередника» або іншого контрагента тільки для документального оформлення операцій.
Крім того, якщо перевірка проводиться відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу, для формування та документування доказової бази фіскалам також будуть потрібні:
• висновок експерта (про невідповідність ціни постачання виробника ринковим цінам);
• свідчення посадових осіб виробника (про вичерпне володіння інформацією про ринкові ціни на товари/послуги та свідоме документальне оформлення їх продажу за істотно заниженими цінами фіктивному «посереднику» з метою ухилення від сплати податків і заволодіння грошовими коштами) тощо.
Отже, будьте обережні!
