У листі, що коментується, Мінсоцполітики розповіло про надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня.
Через що сир-бор?
Зараз пояснимо.
В ідеалі години, відпрацьовані працівником понад установлену тривалість робочого часу, кваліфікуються як надурочні і підлягають компенсації у вигляді оплати відповідно до ст. 106 КЗпП. Проте у трудовому законодавстві також оперують поняттям ненормованого робочого дня. Його визначення наведено лише у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Робота в умовах ненормованого робочого дня компенсується наданням працівникам щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504/96). Списки посад, робіт і професій, за якими встановлюється ненормований робочий день, а також конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за такими посадами (роботами, професіями) у межах максимально допустимої (від 1 до 7 календарних днів), прописують у колективному (трудовому) договорі. Здавалося, на цьому можна й поставити крапку, але й у питанні надання щорічної додаткової відпустки «за ненормованість» є білі плями.
Дивіться, у п. 2 Рекомендацій № 7 вказано: ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
На підставі цієї норми «трудове» Міністерство багато років дотримувалося позиції (див. листи Мінпраці від 07.05.02 р. № 010-430, від 05.06.08 р. № 5305/0/14-08/06): працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня, не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Але в останні роки Мінсоцполітики вже не настільки категоричне (лист від 22.07.15 р. № 431/13/133-15): чинне законодавство на сьогодні не містить заборони на застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Тобто зараз Мінсоцполітики допускає, що працівникам з неповним робочим днем може бути надана щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених у колективному договорі.
Аргументація Мінсоцполітики на користь такого висновку: Рекомендації № 7 не мають статусу нормативно-правового акта, оскільки не зареєстровані у Мін’юсті. Вторить про це і Мін’юст у листі від 09.01.13 р. № 44435/10.6. Тож Рекомендації № 7 носять суто рекомендаційних характер.
Тому підприємство самостійно вирішує, застосовувати або ні рекомендацію про заборону на застосування ненормованого робочого дня до працівників з неповним робочим днем. З огляду на таке рішення в колективному договорі фіксується пункт про надання або ненадання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють неповний робочий день в умовах ненормованості.
Як бачимо, така нова думка Мінсоцполітики повторена і у листі, що коментується.
Проте часто виникає інше запитання через норму п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96, де зазначено: до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (у тому числі щорічну додаткову відпустку «за ненормованість») включається, зокрема, час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.
Тож чи допустимо працівникам з неповним робочим днем, в яких тривалість робочого дня становить половину від нормальної тривалості робочого дня за відповідною посадою, надавати щорічну додаткову відпустку?
У листі, що коментується, Мінсоцполітики не акцентує увагу на тривалості робочого дня для цілей надання щорічної додаткової відпустки. «Трудове» Міністерство лише вказує: якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і, відповідно, щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
Важливо! Якщо у колективному договорі зафіксовано, що через специфіку роботи працівникам з неповним робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, то працівник, який працює половину і більше від нормальної тривалості робочого дня за його посадою, має право на таку відпустку. Це означає: якщо працівнику встановлений неповний робочий день і тривалість його робочого дня становить половину або більше від нормальної тривалості для відповідної посади, то щорічна додаткова відпустка «за ненормованість» може бути надана. А от якщо тривалість робочого дня становить менше половини від нормальної тривалості робочого дня, установленої за його посадою, то такому працівнику не може надаватися щорічна додаткова відпустка «за ненормованість» через обмеження п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96.
Що маємо у підсумку? Мінсоцполітики дійсно допускає, що працівникам з неповним робочим днем (за умови тривалості робочого часу половину і більше від нормальної тривалості робочого дня за його посадою), які через специфіку роботи працюють в умовах ненормованості, може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день. Але тут слід бути обережними. Річ у тім, що незважаючи на статус Рекомендацій № 7, контролюючі органи враховуватимуть його положення. А п. 2 цих Рекомендацій уже 20 років пропонує не застосовувати ненормований робочий день до працівників з неповним робочим днем й відповідно не надавати їм щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Прийняти цю рекомендацію або ні — ваше право...
