За загальним правилом не обкладаються податком на нерухомість об’єкти, що перелічені у п.п. 266.2.2 ПКУ. До числа звільнених об’єктів віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (п.п. «є» п.п. 266.2.2 ПКУ).
Враховуючи це, підприємство, яке належить до підприємств промисловості (займається господарською діяльністю, що класифікується у категорії 19.10 «Виробництво коксу та коксопродуктів» КВЕД 2010), запитало у контролерів: чи звільняється від сплати податку на нерухомість майно у формі цілісного майнового комплексу (ЦМК) коксохімічного заводу?
Першу відповідь на це запитання дали податківці у листі від 17.05.17 р. № 229/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (ср. ). Вони зазначали, що під звільнення потрапляють лише промислові будівлі, які:
1) класифікуються у підкласах 1251.1 — 1251.9 класу 1251 «Будівлі промислові» згідно з ДК 018-2000;
2) належать виключно промисловим підприємствам. До когорти цих підприємств належать лише ті, що класифікуються у секціях B, C, D, E та F згідно з ДК 009:2010.
До відома! Такого підходу податківці дотримуються постійно*.
* Про це контролери наголошували у листах ДФСУ від 27.11.17 р. № 2717/ІПК/04-36-12-23-19 // «БТ», 2017, № 50, с. 8 та від 02.06.16 р. № 1236/10/10-36-13-04, у листі ГУ ДФС у Київській області від 09.09.16 р. № 2095/10/10-36-13-04 // «БТ», 2016, № 38, с. 7, а також у категорії 106.02 ЗІР ДФСУ.
Враховуючи це, фіскали зазначили, що оскільки споруди коксохімічних заводів класифікуються за кодом 2303.4 згідно з ДК 018-2000 в класі 2303 «Споруди підприємств хімічної промисловості», а не у класі 1251 «Будівлі промислові», то підприємство не звільняється від сплати податку на нерухомість щодо таких споруд.
Звісно, платник не погодився з таким висновком. На його думку, ЦМК коксохімічного заводу є нічим іншим, як будівлями промисловості. Тому він вирішив через суд визнати індивідуальну консультацію недійсною і отримати адекватне роз’яснення.
Служителі Феміди розглянули скаргу і скасували надану індивідуальну консультацію (див. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.17 р. у справі № 804/3637/17**).
** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69516982.
Свій висновок суд обґрунтував тим, що класифікатор ДК 018-2000 (на який постійно посилаються контролери при визначенні промислових об’єктів, які звільнені від «нерухомого» податку):
• по-перше, взагалі не є законом та навіть нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований у Мін’юсті, тому його положення не можуть бути застосовані до правовідносин, що регулюються нормами ПКУ;
• по-друге, був розроблений не для врегулювання правовідносин у сфері справляння податків і зборів, а для виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності.
Суди (як першої, так і апеляційної інстанції) вважають, що цей класифікатор не може бути використаний податківцями під час обґрунтування рішення про відмову у звільненні від сплати податку на нерухомість.
На виконання рішення суду податківці видали нову консультацію у листі, що коментується. Вони таки визнали, що звільнення від сплати податку на нерухомість поширюється на ті об’єкти ЦМК, які є виробничими фондами (виробничі цехи, складські приміщення). А от для об’єктів ЦМК, які належать до категорії невиробничих фондів, підстав для застосування звільнення немає.
Тобто податківці вимушені були погодитись, що у питанні звільнення від податку на нерухомість потрібно розглядати ЦМК не як один об’єкт, а як сукупність будівель. Частина з них буде звільнена від оподаткування (а саме будівлі, в яких відбувається безпосереднє виробництво та зберігання продукції), а частина ні (невиробничі об’єкти).
Звичайно, це не повна перемога платника, але краще, ніж було спочатку.
