Автобусні перевезення: квиткові баталії

Біляєва Олена, податковий експерт
З перевезеннями ми стикаємося доволі часто, зокрема, як пасажири при поїздках на автобусах. Коли і за якою формою водій зобов’язаний видати квиток? Чи потрібно при продажу автобусних квитків застосовувати РРО? Яким має бути квиток, щоб його вартість можна було безперешкодно відшкодувати відрядженому працівникові? Відповідям на ці запитання присвячена наша стаття.

Організаційні моменти

Загальні положення, що регулюють перевезення пасажирів автотранспортом, визначені Законом про автотранспорт. Так, згідно зі ст. 35 цього Закону автобусні маршрути за видами сполучення поділяються на:

міські — маршрут не виходить за межі території населеного пункту. При цьому дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічними характеристиками автобуса і визначеній у реєстраційних документах на автобус;

приміські — такі маршрути сполучають населені пункти, їх протяжність не перевищує 50 км. При цьому дозволяється перевозити стоячих пасажирів в автобусах, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічними характеристиками автобуса і визначеній у реєстраційних документах на автобус;

міжміські — сполучають населені пункти, їх протяжність перевищує 50 км. При цьому пасажирам обов’язково надаються сидячі місця;

міжнародні — ці маршрути перетинають державний кордон України, пасажирам обов’язково надаються сидячі місця.

За видами режимів організації перевезення підрозділяють на регулярні, регулярні спеціальні і нерегулярні.

Найбільше поширення мають регулярні пасажирські перевезення на автобусних маршрутах загального користування, які здійснюються на договірних умовах з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування у звичайному режимі, а також у режимі експреса і маршрутного таксі.

Перевезення пасажирів у звичайному режимі, здебільшого, здійснюються автобусами по затверджених маршрутах і графіках руху з усіма зупинками. При цьому вартість проїзду встановлюється централізовано.

Режим експреса відрізняється від звичайного тільки меншою кількістю зупинок на маршруті, що скорочує час його проходження. При цьому вартість проїзду на такому автобусі вища.

Пасажирські перевезення на автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі мають свої особливості: пасажирам обов’язково надаються сидячі місця, висадка і посадка пасажирів здійснюється на їх вимогу, автобуси (мікроавтобуси), зазвичай, комфортніші в порівнянні зі звичайними автобусами, а маршрути затребувані пасажирами, але не є масовими.

Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення на автотранспорті, встановлені ст. 39 Закону про автотранспорт. Так, наприклад, при регулярних пасажирських перевезеннях пасажир повинен мати квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу (для пільгового проїзду — посвідчення встановленого зразка або довідку, на підставі якої надається пільга).

Про обов’язок пасажира мати при собі квиток на проїзд сказано також у ст. 41 Закону про автотранспорт, пп. 41 і 158 Правил № 176.

Крім того, ч. 2 ст. 42 Закону про автотранспорт зобов'язує укладати договір перевезення пасажира на маршруті загального користування між автомобільним перевізником і пасажиром. Причому цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, що користуються правом пільгового проїзду, — з моменту посадки в автобус.

Зверніть увагу! Водій зобов’язаний видавати квитки пасажирам для проїзду і перевезення багажу тільки в тому випадку, якщо він здійснює регулярні перевезення. В інших випадках (при здійсненні регулярних спеціальних і нерегулярних перевезень) квиток видавати не обов’язково.

Що ж таке квиток?

Квиток — це проїзний документ установленої форми, який надає право пасажирові на отримання транспортних послуг (ст. 1 Закону про автотранспорт). Типові форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування затверджені наказом № 503, зокрема, для:

• міжміських перевезень призначені форми квитків (тип I, тип II, тип III, тип IV), наведені в додатку 1 до наказу № 503;

• приміських — форми квитків (тип ПА-I, тип ПА-II, тип ПА-III), наведені в додатку 2 до наказу № 503;

• міських — форми квитків (тип МА-I, тип МА-II, тип МА-III) з додатка 3 до наказу № 503.

Типові форми квитків на проїзд пасажирів автотранспортом на міжміських і приміських маршрутах для реалізації автостанціями можна знайти в додатку 6 до наказу № 503.

Наявність квитка — це не лише підтвердження права на проїзд, але і вказівка, що пасажир повинен отримати транспортні послуги відповідно до всіх вимог законодавства. Якщо ж ці вимоги не будуть дотримані, то саме цей «клаптик паперу» стане головним доказом в обстоюванні пасажиром своїх прав. Тому завжди зберігайте квиток до закінчення поїздки.

Автобусні квитки і РРО

Давайте зазирнемо в п. 4 ст. 9 Закону про РРО. Він дозволяє не застосовувати РРО і РК при продажу проїзних і перевізних документів на автотранспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю.

За ситуації, коли пасажирам видаються квитки без нанесених друкарським способом серії, номера і номінальної вартості проїзду, без РРО не обійтися (при цьому можна використовувати портативні РРО). Якщо, звичайно, суб’єкт господарювання не впишеться у звільнення з п. 10 Переліку № 1336, який дозволяє проводити розрахункові операції без РРО з використанням КОРО і РК при продажу квитків у кіосках і салонах транспортних засобів для проїзду в міжміському автотранспорті, причому без обмеження річного обсягу розрахункових операцій.

Як розуміють ці дві норми податківці?

Скажімо так, розуміють трохи специфічно. Вони вимагають, щоб на кожен транспортний засіб у будь-якому разі була зареєстрована КОРО, навіть якщо йдеться про звільнення на підставі п. 4 ст. 9 Закону про РРО (див. категорію 109.07 ЗІР ДФСУ). Це усталена за довгі роки позиція податківців.

«Древнім» Порядком реєстрації та ведення КОРО і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, для пасажирського автотранспорту була передбачена спеціалізована форма КОРО, яка вже давно скасована. Зараз діє форма КОРО, визначена Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Мінфіну від 14.06.16 р. № 547 (ср. ). Вона універсальна, єдина для всіх суб’єктів господарювання незалежно від сфери діяльності. Її податківці пропонують застосовувати і перевізникам, адаптуючи під свої потреби. При цьому записи в КОРО на окрему господарську одиницю (транспортний засіб) необхідно вносити на підставі розрахункових документів (квитків).

Відшкодовуємо витрати на проїзд працівникові, що відряджається

Документами, які підтверджують вартість витрат на проїзд, п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ називає:

• транспортні квитки;

• транспортні рахунки (багажні квитанції);

• електронні квитки за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному транспорті;

• розрахункові документи про їх придбання за всіма видами транспорту.

Квитки, талони, квитанції на проїзд/перевезення багажу в автобусі, які видані перевізником і відповідають типовим формам з наказу № 503 (з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю), є достатньою підставою для відшкодування працівникові витрат на проїзд. РРО і РК при продажу таких проїзних і перевізних документів, як ми вже говорили, не застосовують (п. 4 ст. 9 Закону про РРО).

Під цю норму підпадають: автобусні квитки на приміські перевезення (тип ПА-I, тип ПА-II) (додаток 2), квиток на міжміські і міжнародні маршрути (тип ММ-I) (додаток 7), а також квитки на перевезення багажу: міжміський (тип КБ-I) і приміський (тип КБ-II) (додатки 4, 5 до наказу № 503).

А ось з автобусними квитками на міжмісто (тип I, тип II, тип III, тип IV з додатка 1 до наказу № 503) може виникнути заминка. Річ у тому, що тарифна вартість у квитках на приміські і міжміські маршрути встановлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони (п. 2 наказу № 503).

Врахуйте! Друкарським способом ця інформація у квитках на міжмісто не наноситься. Так що квитки на неповний проїзд по міжмісту краще купувати в касах автостанції. Адже проїзний документ, куплений на автостанції, зазвичай, одночасно є не лише транспортним квитком, але і фіскальним чеком РРО. І стовідсотково підходитиме для відшкодування витрат на проїзд.

А як бути, якщо автостанції поруч не виявилося?

У разі відсутності в населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції квитки може продавати водій автобуса (п. 115 Правил № 176).

Так ось, якщо квиток на міжмісто сплачений посеред маршруту безпосередньо в салоні автобуса й отриманий від водія, то радше за все в ньому вартість (тарифна вартість «проміжного» неповного проїзду виходячи з покілометрового тарифу і відстані) та (або) інші реквізити будуть заповнені від руки або взагалі можуть бути не вказані.

Мінінфраструктури не бачить у цьому жодної проблеми. У листі від 06.01.17 р. № 62/25/10-17 міністерство зазначає, що у випадку якщо придбаний у водія квиток відповідає типовій формі, містить інформацію про перевізника, страховика, страхову суму, а вартість проїзду, відстань проїзду, пункти відправлення і прибуття вписані у квиток вручну друкарськими буквами, це не є порушенням наказу № 503. Тобто такий квиток відповідає нормам чинного законодавства, і його вартість можна законно відшкодувати відрядженому працівникові.

Але податківці підходять до цього питання з фіскальної точки зору. Вони посилаються на п. 2 наказу № 503, який вимагає вносити у квитки друкарським способом вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформацію про перевізника, страховика і страхову суму. Якщо квитки, які видаються пасажирам, не відповідають указаним вимогам або якщо такі документи не видаються, то розрахунки повинні проводитися на загальних підставах.

Такого висновку дійшла ДФСУ в листах від 10.05.17 р. № 7601/5/99-99-14-05-01-16, від 01.12.16 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15.

Крім того, податківці нагадують, що згідно зі ст. 10 Закону про РРО і п. 10 Переліку № 1336 продаж квитків у кіосках і салонах транспортних засобів для проїзду в міжміському автотранспорті дозволено проводити без застосування РРО з використанням РК і КОРО.

Таким чином, якщо в автотранспорті, який здійснює міжміські перевезення, пасажирам видаються квитки, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства, то одночасно з таким квитком пасажирові повинна видаватися і розрахункова квитанція.

Враховуючи викладене, для того, щоб підтвердити витрати на проїзд відрядженого працівника за ситуації, коли у квитку на міжмісто реквізити, передбачені п. 2 наказу № 503, заповнені від руки або взагалі не вказані, до квитка необхідно додати розрахункову квитанцію за ф. № РК-1, видану перевізником. Без розрахункової квитанції працівникові підтвердити витрати на проїзд за неповним квитком не вийде.

Якщо перевізник — підприємець-єдиноподатник

Фізособи-єдиноподатники груп 2 і 3 звільнені від застосування РРО, РК і КОРО згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО і п. 296.10 ПКУ за умови, що обсяг їх річного доходу не перевищує 1 млн грн. Відповідно вони мають право не видавати фіскальних розрахункових документів у розумінні Закону про РРО.

Податківці в листах від 10.05.17 р. № 7601/5/99-99-14-05-01-16, від 01.12.16 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15 зазначають, що підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють міжміські перевезення, зобов’язані на вимогу пасажира видавати письмовий документ (квиток) за формою, затвердженою наказом № 503. Тобто підприємцям-єдиноподатникам нарівні з іншими перевізниками необхідно виконувати вимоги Правил № 176, п. 115 яких зобов’язує перевізників продавати квитки або через автостанції й агентства з продажу квитків, або самостійно. А типові форми квитків якраз і затверджені наказом № 503.

Крім того, фіскали нагадують, що відповідно до п. 15 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання при наданні послуг повинні видавати на вимогу покупця чек або інший письмовий документ, що засвідчує надання послуг, з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.

Таким чином, підтвердити витрати на «автобусний» проїзд працівник може тільки квитком установленої форми, у тому числі і за ситуації, коли перевізником є ФОП-єдиноподатник. Якщо ж працівник, що повернувся з відрядження, надасть вам квиток «сумнівної» форми, то компенсувати такі витрати, звичайно, можна. Але не виключено, що податківці розцінять таку компенсацію як додаткове благо і вимагатимуть обкласти її ПДФО і військовим збором. Щоб уникнути суперечок з перевіряючими, рекомендуємо врегулювати це питання у своєму Положенні про відрядження.

На закінчення інформацію про документи, що підтверджують вартість витрат на проїзд відрядженого працівника в автобусі, представимо у вигляді таблиці.

Документи, необхідні для відшкодування витрат на проїзд автобусом

Вид документа

Особливості відшкодування витрат

Квиток, придбаний на автостанції

Такий квиток, зазвичай, є фіскальним чеком РРО. Сміливо відшкодовуйте витрати на проїзд за таким квитком

Квиток типової форми, затвердженої наказом № 503, з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю

Є достатньою підставою для відшкодування витрат на проїзд

Квиток типової форми, затвердженої наказом № 503, у якому вартість проїзду та/або інші реквізити вписані від руки

До квитка обов’язково потрібно додати розрахункову квитанцію за ф. № РК-1

Квиток, отриманий від перевізника, який є ФОП-єдиноподатником

ФОП-єдиноподатники з річним доходом до 1 млн грн. на законних підставах не застосовують РРО, КОРО і РК. Без побоювань компенсувати витрати на проїзд у цій ситуації можна тільки за умови, що перевізник видав працівникові квиток типової форми за наказом № 503. Якщо ж квиток довільної форми, то є ризик, що виплачену за ним компенсацію витрат на проїзд податківці розцінять як додаткове благо з обкладенням ПДФО і військовим збором

Документи і скорочення статті

Закон про автотранспорт — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-III.

Правила № 176 — Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ від 18.02.97 р. № 176.

Наказ № 503 — наказ Мінтрансзв’язку «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» від 25.05.06 р. № 503.

Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

РК — розрахункова книжка.

КОРО — книга обліку розрахункових операцій.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі