Відповідь на це запитання залежить від того, виходячи з якої виплати було оплачено період відрядження. Пояснимо.
Статтею 121 КЗпП установлено: працю працівника у відрядженні оплачують згідно з трудовим або колективним договором. При цьому розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.
Таким чином, для оплати праці працівника за період відрядження необхідно:
• по-перше, визначити денний заробіток у місяці, в якому працівник перебував у відрядженні. Якщо працівник перебував у так званому перехідному відрядженні (початок якого припадає на один місяць, а закінчення — на інший), то денний заробіток розраховуємо за кожним місяцем перебування у відрядженні окремо;
• по-друге, розрахувати середньоденну (середньогодинну) зарплату працівника відповідно до Порядку № 100***;
*** Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
• по-третє, порівняти отримані величини. Якщо денний заробіток вищий за середньоденну зарплату, то дні роботи у відрядженні оплачують виходячи з денного заробітку (тобто як звичайні робочі дні). У протилежній ситуації — за середньоденним заробітком.
Важливо! Недотримання порядку оплати часу роботи у відрядженні може загрожувати роботодавцю «трудовим» штрафом у розмірі 10 мінзарплат (на сьогодні — 32000 грн.) за кожного працівника, щодо якого було вчинено порушення.
Адже як не крути, а оплата праці у відрядженні в розмірі не нижче середнього заробітку входить до числа мінімальних держгарантій в оплаті праці (див. абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР).
Але повернемося до наших розрахунків і «трудової» доплати.
Якщо дні роботи у відрядженні були оплачені як звичайні робочі дні, то суму такої оплати включаємо до загальної суми зарплати і порівнюємо з мінімальним розміром зарплати, розрахованим пропорційно виконаній місячній (годинній) нормі праці. Тобто тут усе стандартно.
Цікавіша ситуація, коли період відрядження оплачено виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. У цьому випадку сума такої оплати не повинна брати участі в порівняльних розрахунках з «мінімалкою» для цілей визначення суми «трудової» доплати. На цьому наполягає Мінсоцполітики у своїх листах від 21.03.17 р. № 791/0/101-17/282 і від 13.02.17 р. № 322/0/101-17/282.
Чим же відомство обґрунтовує свою позицію? Тим, що суми середнього заробітку, які працівник отримує за період відрядження, не розраховуються з окладу (тарифної ставки), а обчислюються згідно з Порядком № 100.
Як же діяти у разі, коли період відрядження оплачено виходячи із середньоденної зарплати?
Спершу розраховуємо суму зарплати працівника за місяць без урахування суми «відрядної» середньої зарплати. Далі визначаємо суму мінімальної зарплати, розрахувавши її пропорційно відпрацьованому часу без урахування днів, відпрацьованих у відрядженні та оплачених за «середньою».
Це логічно. Адже якщо ми вилучаємо з розрахунку «відрядну» середньоденну зарплату, то й робочі дні, за які її нараховано, повинні «покинути» розрахунок.
Потім порівнюємо отримані величини. Якщо фактична зарплата виявиться нижче мінімальної, на різницю між цими двома величинами нараховуємо працівнику «трудову» доплату.
Закріпимо зазначене на прикладах.
Приклад 1. Працівник перебував у відрядженні з 15 по 19 травня 2017 року. У розрахунковому періоді (березень, квітень 2017 року) нараховано зарплату в сумі 6400 грн. за 41 робочий день. Оклад працівника — 2000 грн. Премій, надбавок немає.
Режим роботи, установлений на підприємстві, — п’ятиденний робочий тиждень.
Розрахуємо денний заробіток у травні 2017 року: 3200 : 20 = 160 (грн.), де 20 — кількість робочих днів у травні 2017 року згідно з графіком роботи підприємства.
При розрахунку денного заробітку враховуємо всі складові зарплати (у тому числі і «трудову» доплату), які працівник отримав би, відпрацювавши місяць повністю.
Визначимо середньоденну заробітну плату працівника: 6400 : 41 = 156,10 (грн.).
Оскільки сума денного заробітку (160 грн.) перевищує розмір середньоденної зарплати (156,10 грн.), то дні у відрядженні оплачуємо як звичайні робочі дні.
Отже, фактична сума зарплати працівника за травень 2017 року, розрахована виходячи з його окладу, дорівнюватиме 2000 грн. Оскільки її сума нижче «мінімалки» (3200 грн.), то підприємству необхідно буде нарахувати працівнику «трудову» доплату в сумі 1200 грн. (3200 - 2000).
Загальна сума зарплати працівника за травень дорівнюватиме 3200 грн.
Приклад 2. Працівник перебуватиме у відрядженні з 6 по 9 червня 2017 року (4 робочі дні). У розрахунковому періоді (квітень, травень 2017 року) нараховано зарплату в сумі 6400 грн. за 39 робочих днів. Оклад працівника — 2000 грн. Премій, надбавок немає.
Режим роботи, установлений на підприємстві, — п’ятиденний робочий тиждень.
Розмір денного заробітку в червні дорівнює 3200 : 20 = 160 (грн.), де 20 — кількість робочих днів у червні 2017 року згідно з графіком роботи підприємства.
Середньоденна зарплата дорівнює 6400 : 39 = 164,10 (грн.).
Сума середньоденної зарплати (164,10 грн.) вища за денний заробіток (160 грн.). Тому дні роботи у відрядженні оплачуємо виходячи із середньоденної зарплати.
Сума оплати за дні відрядження дорівнює 164,10 х 4 = 656,40 (грн.).
Зарплата працівника за відпрацьовані дні у червні без урахування робочих днів відрядження: 2000 : 20 х 16 = 1600,00 (грн.), де 16 — кількість фактично відпрацьованих днів у червні 2017 року згідно з графіком роботи підприємства без урахування чотирьох робочих днів, що припали на період відрядження і оплачені за середньою зарплатою.
Розрахуємо суму мінімальної зарплати пропорційно відпрацьованому часу без урахування днів, відпрацьованих у відрядженні: 3200 : 20 х 16 = 2560 (грн.).
Її величина (2560 грн.) вище за фактичну суму зарплати працівника за червень 2017 року без урахування середньої зарплати (1600 грн.). Тому працівнику потрібно буде нарахувати «трудову» доплату в сумі 960 грн. (2560 - 1600).
Загальна сума зарплати працівника за червень дорівнюватиме:
656,40 + 1600 + 960 = 3216,40 (грн.).
