Грошова компенсація за частину щорічної відпустки може виплачуватися і у ході трудових відносин між працівником і роботодавцем (тобто без звільнення) ( ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96*).
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Щоб зрозуміти, як застосовувати цю норму на практиці, слід розібратися із видами відпусток.
Так, відповідно до ст. 4 Закону № 504/96 до щорічних відпусток віднесено: основну відпустку, додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, додаткову відпустку за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (наприклад, щорічні додаткові відпустки за стаж держслужбовцям і посадовим особам місцевого самоврядування).
А ось серед соціальних відпусток значиться, зокрема, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надання якої передбачено ст. 19 Закону № 504/96.
Підкреслимо, що буквально у соцвідпустки на дітей є два статуси — соціальна і додаткова.
Такий двоякий статус соціальної додаткової відпустки на дітей + некоректне формулювання ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96 у частині надання «щорічної та додаткових відпусток» як умови для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки на практиці породжує таке запитання: чи може працівник скористатися 14 календарними днями щорічної відпустки і 10 календарними днями соціальної додаткової відпустки на дітей, а за 10 календарних днів щорічної відпустки отримати грошову компенсацію?
У листі, що коментується, Мінсоцполітики висловлюється проти такої комбінації. На думку Міністерства, у ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96 йдеться виключно про щорічну відпустку — як у частині виплати грошової компенсації, так і в частині умови про використання для виплати такої компенсації. При цьому соціальна додаткова відпустка на дітей (ст. 19 Закону № 504/96) і навчальна відпустка (ст. 15 Закону № 504/96) не належать до щорічних відпусток. Тому вони не враховуються при визначенні права працівника на отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки без звільнення.
Мінсоцполітики вказує, що за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, не менше ніж 24 календарних днів щорічних відпусток (основної та додаткових) за решту днів невикористаних щорічних відпусток за цей самий робочий рік може бути виплачено грошову компенсацію.
У результаті виходить, якщо працівник має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні, він не має права на отримання компенсації за невикористану відпустку у випадку, коли не звільняється. При цьому не має значення, що такий працівник ще додатково має право на інші відпустки, які не належать до щорічних (наприклад, на соціальну додаткову відпустку на дітей, «бойову», «чорнобильську», навчальну).
Зверніть увагу: у листі, що коментується, Мінсоцполітики говорить про виплату грошової компенсації уже після використання працівником щорічної відпустки тривалістю 24 (і більше) календарних днів.
Але з листа Міністерства від 07.12.16 р. № 731/13/116-16 випливає, що наказ про виплату грошової компенсації за частину щорічної відпустки допустимо видавати в тому випадку, якщо працівник використав або планує використовувати (про що свідчить наказ про надання щорічної відпустки) саме 24 (або більше) календарних дні щорічної відпустки чи частину щорічної відпустки тривалістю, яка у сукупності із раніше наданими частинами щорічної відпустки за цей же робочий рік складе 24 і більше календарних днів.
Про відповідальність за заміну відпустки грошовою компенсацією у випадках, коли це заборонено, див. у консультації фахівця Держпраці на с. 30.
