Як свідчить практика, на сьогодні певна частина суб’єктів господарювання у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки, право власності чи користування на які не оформлене. Найчастіше це відбувається у зв’язку з тим, що суб’єкт господарювання, придбавши нерухомість, не задається запитанням: як оформити право власності чи користування землею, на якій розмішено таку нерухомість?
А отже, за користування такою земельною ділянкою плата за землю (зазвичай орендна плата):
• або взагалі не сплачується. Власник нерухомості вважає, що в нього немає юридичних підстав для цього. Органи місцевого самоврядування не уклали з ним договору оренди;
• або замість орендної плати сплачується земельний податок. І цим самим власник нерухомості знімає з себе відповідальність щодо безоплатного користування землею. Але при цьому ніхто не замислюється над тим, що ставка земельного податку зазвичай менша від ставки орендної плати.
Через такі дії місцевий бюджет недоотримує кошти.
Вплинути на це могли б податківці. Але оскільки право власності або користування на землю не оформлене, то у Земельному кадастрі відсутні дані про власника чи користувача такою неоформленою ділянкою. А отже, контролери, спираючись на дані Земельного кадастру (як підставу для нарахування плати на землю), не можуть виявити осіб, які неправомірно використовують у своїй господарській діяльності земельні ділянки.
У листі, що коментується, головний податковий орган звернувся через свої регіональні управління до органів місцевого самоврядування, щоб вони перевірили, чи за всі землі, що належать їм, сплачується плата за землю.
Про те, що місцеві органи влади мають повноваження на таку перевірку, вказує ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР. Відповідно до цієї статті повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам місцевого самоврядування.
Крім того, податківці наголошують на тому, що на сьогодні є судова практика, коли органи місцевого самоврядування звертаються до судів з приводу забезпечення дотримання принципу платності за використання земельних ділянок суб’єктом, що неправомірно їх використовує.
Для прикладу податківці наводять постанову ВСУ від 14.09.16 р., якою схвалено рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 703/5377/14-ц, постанову ВГСУ від 23.10.14 р. у справі № 916/224/14 та постанову ВСУ від 30.11.16 р., якою схвалено рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1008/15.
У всіх цих справах суб’єкти господарювання використовували у своїй діяльності власну нерухомість. Але не сплачували до місцевого бюджету оренду плату за землю, на якій знаходиться їх нерухомість, бо не укладали договорів оренди з органами місцевого самоврядування. Враховуючи те, що користування землею в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу України), суди стали на бік органів місцевого самоврядування. Вони вважають, що особа, яка не уклала договір оренди за землі під її нерухомістю, безоплатно користується такою землею. А тому повинна відшкодувати місцевому бюджету недоотримані кошти у вигляді орендної плати за землю.
Враховуючи таку вказівку ДФСУ, рекомендуємо всім власникам нерухомості, які мають неоформлені земельні ділянки, звернутися до органів місцевого самоврядування з пропозицією укласти договір оренди. І якщо вам відмовлять чи почнеться процедура укладання договору, то у вас буде аргумент у суді, що ви зробили все, щоб сплатити орендну плату за неоформлену землю. А у відсутності плати винні самі органи місцевого самоврядування.
