У листі, що коментується, Мінінфраструктури дійшло висновку: встановлювати нормативні витрати палива не можна виходячи із фактичних обсягів витрат палива автомобілем. Для цього слід орієнтуватись на показники, які визначені у Нормах № 43*.
Тобто дані щодо споживання палива, отримані під час експлуатації (зокрема, дані контрольних заїздів або відповідних обстежень тощо), не є підставою для встановлення базових лінійних норм або безпосередньо нормативних витрат палива. Однак ці дані можуть бути використані підприємством для обґрунтування встановлення конкретних значень коригуючих коефіцієнтів (у регламентованих межах) при розрахунках нормативних витрат палива в певних умовах експлуатації, виявлення причин перевитрат палива, резервів економії тощо.
Річ у тім, що показники, наведені у Нормах № 43, базуються на здійсненні перевезень за звичайних (базових) умов. Якщо умови перевезень змінюються, то і розмір витрати палива також може змінитися. Так, наприклад, розмір витрати палива при здійсненні міжміського перевезення суттєво відрізняється від витрат палива на автомобілі, що використовується в умовах численних та тривалих заторів у місті.
Тому Мінінфраструктури вважає: коли норми сильно відрізняються від фактичного витрачання палива, то щоб визначити, чи було допущене понаднормове використання, слід скоригувати базові нормативи на коригуючі коефіцієнти. І тільки після цього проводити порівняння.
Якщо і після застосування таких коефіцієнтів різниця між фактичними витратами палива та нормативними витратами зберігатиметься, тільки тоді можна говорити про його наднормативне використання.
