1 Див. статтю «Причепом з пенсійною реформою прийняли…» // «БТ», 2017, № 43-44.
2 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 р. № 2148-VIII.
«Передпенсіонери» — хто вони?
Нагадаємо, що говоримо про норму, яка запрацює з 01.01.18 р.: для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 10583 залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.
3 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV.
Ніби усе зрозуміло. Але лише доти, доки ми не відкриємо ст. 26 Закону № 1058. Для осіб, які досягнуть пенсійного віку у 2018 році і далі (адже нас це питання і стане цікавити з 2018 року), встановлені такі правила:
• вийти на пенсію на загальних підставах у віці 60 років вони зможуть за наявності страхового стажу щонайменше 25 років у 2018 році, і цей мінімум збільшуватиметься на 1 рік у кожному подальшому році виходу аж до 2028 року, починаючи з якого для виходу на пенсію у віці 60 років потрібно буде мати мінімум 35 років страхового стажу. Знову ж таки залишається в силі, так би мовити, «жіноча перехідна табличка» — від колишнього жіночого пенсійного віку 55 років до загального 60 (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058);
• якщо страховий стаж не дотягне до того, який дозволить згідно з означеною вище умовою піти на пенсію у віці 60 років (чи згідно з «жіночою перехідною табличкою»), то громадянин зможе це зробити лише після досягнення віку 63 роки і при мінімальному страховому стажі: у 2018 році — 15 років, і цей мінімум теж збільшуватиметься на 1 рік у кожному подальшому році виходу аж до 2028 року, починаючи з якого для виходу на пенсію у віці 63 років потрібно буде мати мінімум 25 років страхового стажу;
• якщо ж страховий стаж громадянина не дотягне навіть до того мінімуму, який дозволить згідно з попередньою умовою вийти на пенсію у віці 63 років (чи згідно з «жіночою перехідною табличкою»), то він зможе це зробити, по-перше, не раніше, ніж досягне віку 65 років, а по-друге, не раніше 2019 року, зате при ще меншому страховому стажі: починаючи з 2019 року — мінімум 15 років (ч. 3 ст. 26 Закону № 1058).
Тобто мати інформацію лише про вік людини недостатньо. Потрібна ще інформація про її страховий стаж.
Зазначимо, що за період до 01.01.11 р. страховий стаж визначають на підставі записів у трудовій книжці працівника. Для підтвердження страхового стажу з 01.01.11 р. роботодавцеві може допомогти довідка за формами ОК-5 або ОК-7 (наприклад, якщо працівник у цьому періоді працював в іншого роботодавця).
«Передпенсійна» квота
Зазначимо, що особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 залишилося 10 років і менше, входили і далі входитимуть у перелік категорій громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість4. «Передпенсіонери» — це лише одна позиція з восьми.
4 Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI.
За такими громадянами вже давно встановлена квота в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Ця квота поширюється тільки на підприємства, установи й організації з чисельністю штатних працівників більше 20 осіб (ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість). Причому виконувати цю п’ятивідсоткову квоту підприємства можуть за рахунок працевлаштування будь-яких «незахищених» громадян зі списку, наведеного в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість, а не тільки за рахунок працевлаштування «передпенсіонерів».
Отже, для таких підприємств (з кількістю працівників більше 20 осіб) після 01.01.18 р. нічого не поміняється. Вони повинні будуть виконувати «трудову» квоту в тому ж порядку, що і раніше.
А ось підприємства, установи й організації з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб у 2018 році вперше зіткнуться з необхідністю працевлаштування саме «передпенсіонерів». Для них установлена квота в розмірі не менше 1 особи в середньообліковій чисельності штатних працівників.
Таких роботодавців-«малюків» п’ятивідсоткова квота, передбачена абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість, не стосується.
Знову ж таки, ми вважаємо, що обов’язок працевлаштовувати «передпенсіонерів» не поширюється на фізосіб-підприємців. «Трудова» квота встановлена тільки для юросіб: підприємств, установ та організацій.
І хоча з роз’яснень Мінсоцполітики (див. лист від 23.09.13 р. № 733/021/106-13) виходить зворотне, ми із цим категорично не згодні.
Як визначити, чи стосується нас квота і якщо так, то яка?
Визначити чисельність працівників для квоти достатньо просто — за показником СКШП (середньооблікової кількості штатних працівників) за минулий рік. А з урахуванням «логіки» подання п’ятивідсоткової «квотної» звітності — за два минулі роки5 (хоча, можливо, для «передпенсінерів» буде запропонований інший підхід).
5 Деталі знайдете в статті «Трудова» квота. Настав час звітувати» // «БТ», 2017, № 3.
Уперше з виконання роботодавцями-«малюками» «передпенсійної» квоти звітувати доведеться у 2019 році. Відповідно, матимуть значення показники СКШП за 2017 і 2018 роки.
Якщо її значення більше 20, то ви — п’ятивідсотковий «квотник», якщо від 8 до 20 включно — для вас квота 1 «передпенсіонер». Якщо менше 8 — ви взагалі «неквотник».
Показник СКШП для цілей виконання «трудової» квоти розраховують за тим же принципом, що і для виконання «інвалідного» нормативу, у порядку, передбаченому п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05 р. № 286 (ср. ).
Нагадаємо, що у розрахунках СКШР немає місця сумісникам!
Зверніть увагу! Кількість «передпенсіонерів» також рахують «не в лоб». Для цього, знову-таки, знадобиться показник СКШП. Але для розрахунку потрібно брати тільки «передпенсіонерів», працевлаштованих на повну зайнятість на основне місце роботи. Працівників з неповним робочим часом, у тому числі сумісників, у розрахунок не беремо.
Це випливає з ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість.
Для виконання квоти необов’язково, щоб «передпенсіонер» відпрацював весь рік. Так, якщо він перебуватиме в штаті не менше 6 місяців, результат округлення в будь-якому разі становитиме 1. Можна також найняти декількох «передпенсіонерів», які відпрацюють по декілька місяців (наприклад, 2 «передпенсіонери» по три місяці або 3 «передпенсіонери» по 2 місяці).
За новою квотою за «передпенсіонерами» першу звітність подаватимемо у 2019 році. Потрібно розуміти, що все їхатиме по «накатаних рейках». Так само як зараз подається до 1 лютого Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню.
«Штрафне» запитання
І наостанок найцікавіший момент. За невиконання «трудової» квоти (зокрема, за непрацевлаштування «передпенсіонерів») відповідальність не передбачена. Проте підприємство можуть покарати за необґрунтовані відмови в працевлаштуванні неконкурентоспроможних громадян у межах невиконаної квоти, зокрема, якщо громадянина направив центр зайнятості.
Штраф складає 2 мінзарплати, встановлені на момент виявлення порушення, за кожну таку відмову (ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість). Але виходить, усе це відбуватиметься не раніше 2019 року (після того як буде подана перша звітність).
