Утеплення приміщення. Якщо підприємець утепляє фасад приміщення — це, очевидно, буде поліпшенням будівлі, тобто основного засобу. Адже такий захід зумовлює збільшення майбутніх економічних вигід. Заміна радіаторів, вікон, дверей, скажімо так, з більшою легкістю може бути кваліфікована як ремонт (а не як поліпшення), але принципового значення це не має.
Адже згідно з п.п. 177.4.6 ПКУ загальносистемник має право включити у витрати звітного періоду кошти, витрачені на проведення ремонту, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних засобів.
Отже, у витрати можна відразу пустити і «ремонт», і «поліпшення» (і вартість матеріалів/товарів, і вартість робіт).
Не забудьте, що такі витрати можна облікувати, тільки якщо вони підтверджені платіжним документом — вимога п.п. 177.4.5 ПКУ.
Тут є такий принциповий момент. Якщо говоримо про утеплення основного засобу, який не належить до основних засобів «подвійного призначення» (читай: говоримо про нежитлову нерухомість), питань немає. Витрати можна облікувати. А ось якщо говоримо про об’єкт житлової нерухомості (основний засіб «подвійного призначення» згідно з п.п. 177.4.6 ПКУ), то, на жаль, витрат не буде взагалі. Адже не можна обліковувати витрати не лише на придбання, але і на утримання основних засобів «подвійного призначення».
І тут може виникнути запитання: а що коли нежитлова будівля, яку підприємець утепляє, не його власна, а орендована?
У ст. 177 ПКУ із цього приводу немає жодних заборон, як власне і конкретизації, що основні засоби мають бути саме власні.
Тож, на наш погляд, загальносистемник може ставити у витрати і ремонти/поліпшення орендованих основних засобів. Але! По-перше, у договорі оренди має бути пункт про те, що орендар має право робити ремонти/поліпшення об’єкта оренди (цього точно вимагатимуть податківці). А по-друге, у нього має бути платіжний документ, що підтверджує такі витрати.
Придбання обігрівального котла, монтаж системи опалювання. Говоримо зараз про котел вартістю понад 6000 грн. (для платника ПДВ — без ПДВ, для неплатника — з ПДВ).
Якщо йдеться про власну нежитлову нерухомість підприємця (не є об’єктом «подвійного призначення»), то установку обігрівального котла, монтаж системи опалювання підприємець може визнати поліпшенням основного засобу (приміщення) і відразу відправити до витрат (див. вище).
Але, як уявляється, безпечніший варіант (якщо витрати перевищують 6 тис. грн.) — обліковувати котел як окремий основний засіб. У такому разі витрати на придбання котла теж можна облікувати, але поступово — через амортизацію. І при такому «відособленому» обліку не виникне питання зі статусом нерухомості: житлова/нежитлова (адже говоримо про самостійний об’єкт основних засобів, який не належить до об’єктів «подвійного призначення»). На перший план лише вийде господарська (підприємницька) мета використання.
У первісну вартість котла слід зібрати, зокрема, витрати на його доставку, установку, запуск, дозвільну документацію.
Мінімальний строк корисного використання для котла (для цілей амортизації, зрозуміло) — 5 років (п.п. 177.4.9 ПКУ).
Придбання обігрівачів. Обігрівачі, безумовно, придбавають не на один рік. Тому все залежить від їх вартості. Якщо вартість понад 6000 грн. (для платника ПДВ — без ПДВ, для неплатника — з ПДВ), обігрівач є основним засобом загальносистемника (п.п. 14.1.138 ПКУ). Отже, його вартість можна амортизувати (п.п. 177.4.6 ПКУ).
Мінімальний строк корисного використання для обігрівача (для цілей амортизації) — 5 років (п.п. 177.4.9 ПКУ).
Якщо ж вартість обігрівача не дотягує до 6000 грн., він є малоцінним необоротним матеріальним активом. А з такими активами в підприємців біда. У ПКУ про них нічого не сказано. Податківці начебто і дозволяють поставити їх у витрати, але тільки дрібниці типу канцтоварів. А за обігрівачами велика вірогідність, що у витрати їх не пустять узагалі.
Утім, є варіанти, як вивернутися і все-таки «засунути» вартість обігрівачів у витрати. Про це ми нещодавно розповідали*.
* Див. статтю «Малоцінка» і послуги в обліку підприємця-загальносистемника» // «БТ», 2017, № 42.
Заміна шин і антифризу. На жаль, легкові і вантажні автомобілі віднесені до основних засобів «подвійного призначення» (п.п. 177.4.6 ПКУ). Тому витрати на їх утримання і ремонт заборонені, тобто «згорають» (п.п. 177.4.5 ПКУ). Отже, не можна включати у витрати заміну шин, акумуляторів, антифризу, мастила тощо в таких автомобілях. Адже все це техобслуговування, а воно належить до утримання автомобілів (лист ДФСУ від 11.10.17 р. № 2220/А/99-99-13-01-02-14/ІПК). Але якщо йдеться про автобуси, то всі згадані витрати набувають права на життя.
Витрата палива. Незважаючи на те, що техобслуговування автомобілів у витрати не йде, вартість палива, витраченого на перевезення, у витрати включити можна на підставі п.п. 177.4.1 ПКУ. І податківці із цим не сперечаються. Щоправда, вимагають від підприємця купу документів: договори, акти виконаних робіт (послуг), ТТН, платіжки тощо (категорія 104.05 ЗІР ДФСУ).
Щоб фіскали не чіплялися, паливо краще списувати на витрати згідно з Нормами № 43**. При цьому не забудьте, що взимку норми витрати палива підвищуються залежно від температури — від 2 % до 12 % (п. 3.1.1 Норм № 43). Температуру «за бортом» варто фіксувати документально.
