У листі, що коментується Фонд соціального страхування України (ФСС) розглянув два питання, які стосуються страхових виплат.
Звільнення у декретній відпустці. Нерідко вагітна жінка, офіційно працевлаштована, йдучи в декретну відпустку, побоюється бути звільненою. Хоча, прямо скажемо, підстав для хвилювання у неї немає.
Її захищають ст. 40 і 184 КЗпП, що не допускають звільнення як на період декретної відпустки, так і на увесь період відпустки для догляду за дитиною до трьох та до шести років.
Виходить, що за ініціативою роботодавця вагітну жінку, що перебуває в декретній відпустці, звільнити не можна.
Водночас якщо жінка вирішить звільнитися сама (!) за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), то вона може це зробити і в періоді відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами — на цілком законних підставах.
Виникає запитання: що робити з допомогою, яку належить виплачувати за «декретним» листком?
Відповідь ФСС у листі, що коментується, справедливо радує. Попри те, що працівниця звільнилася в період перебування її у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога їй нараховувалася в період перебування з роботодавцем в трудових відносинах. Роботодавець зобов’язаний був нарахувати їй допомогу «наперед», за усі 126 (140, 180) календарних днів відпустки. Але це й зрозуміло. Нічого нового. У момент нарахування декретної допомоги роботодавцеві не відомо про майбутнє звільнення жінки. Звісно, він її нарахує і виплатить повністю. Що робити потім, отримавши заяву про звільнення?
І тут Фонд своєю відповіддю теж «не підвів»: «сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, яка припадає на період після звільнення, перерахунку і поверненню не підлягає».
Тобто утримувати і повертати допомогу не треба. Уся вона, у повному розмірі, за усі 126 (140, 180) календарних днів залишається жінці. І до роботодавця претензій з боку ФСС із цього приводу не буде.
Незважаючи на звільнення працівниці за власним бажанням, вона не зобов’язана повертати декретні за період після дати звільнення.
Скажемо більше: якщо жінка після свого звільнення принесе ще й додатковий «декретний» лікарняний листок на 14 календарних днів, то за ним теж потрібно нарахувати і виплатити допомогу. Право на отримання допомоги з лікарняного-продовження у неї зберігається і після звільнення.
Увага! — на достроковий вихід на роботу. Ще один момент. Якщо раптом працівниця вирішила перервати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами не звільненням, а виходом на роботу (рідко, але буває), то в цьому випадку з частиною допомоги їй доведеться розлучитися. А саме: за дні, коли жінка працювала, а не «сиділа» в декретній відпустці, допомогу потрібно буде повернути ФСС (див. лист ФСС з ТВП від 16.09.13 р. № 04-29-2494
Документи-«докази» страхового стажу для лікарняних і декретних. Знати страховий стаж працівника — один з головних моментів при розрахунку лікарняних і декретних. Це вже як «двічі по два» відомо кожному бухгалтерові. Але не кожен знає, як саме цей страховий стаж має бути підтверджений.
У листі, що коментується, ФСС нагадує нам, які документи і для якого саме страхового стажу потрібно перевіряти.
Отже, загальний страховий стаж працівника, від якого залежить розмір денної оплати днів тимчасової непрацездатності, а простіше кажучи, «процентівка» лікарняного листа, дізнаються:
• до 01.01.11 р. — з трудової книжки працівника;
• з 01.01.11 р. — з ЄСВ-звіту (таблиці 6) — якщо цей період працівник працював у вас;
• з довідки ОК-7, ОК-5 — за періоди з 01.01.11 р. й до того дня, коли працівник працевлаштувався на ваше підприємство (в організацію, установу).
Як зазначає ФСС у своєму листі, довідка за формою ОК-5 або ОК-7 має бути надана на паперовому носії. Їх працівники можуть отримати особисто в Пенсійному фонді або онлайн через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України (portal.pfu.gov.ua). А враховуючи необхідність паперового носія, працівник повинен роздрукувати таку довідку і надати роботодавцеві.
Роботодавець теж може отримати індивідуальні відомості на працівника з Держреєстру, але тільки за період роботи у такого роботодавця.
Для випадків, коли необхідно визначити страховий стаж за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку, роботодавець також може використати для перевірки:
• дані довідок ОК-7 і ОК-5;
• дані поданих звітів з ЄСВ за період, який працівник працював у вас.
У принципі, і все. Є всі документи — рахуйте стаж, немає документів — розраховуйте лікарняний лист з урахуванням тієї «процентівки», яка підтверджена наявними у роботодавця документами, а стосовно нещодавно прийнятих працівників — застосовуйте «мінімальні» обмеження за сумами лікарняних і декретних.
Майте на увазі: підтверджувати свій страховий стаж довідками ОК 5 або ОК-7 — це право працівника. Якщо він зацікавлений у «більшій» сумі допомоги, то потурбується і принесе довідку, якщо підтверджувальної довідки не буде — то, як мовиться, на нема і суду нема. Вимагати від працівників такі довідки, як обов’язковий документ, роботодавець не має права, а поготів відмовляти в допомозі.
Зауважте! Якщо лікарняні (декретні) потрібно розрахувати сумісникові, то для підрахунку стажу не можна використати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи.
На це звертає увагу ФСС в листі, що коментується. Довідку з основного місця роботи використовують для розрахунку середньої зарплати за сумісництвом (п. 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266), а не для обчислення страхового стажу.
