У листі, що коментується, розглянута нестандартна ситуація, коли працівник, який відправився у відрядження, залишається на декілька днів у відпустці за місцем відрядження, а потім повертається до місця постійної роботи. Як зазначають податківці, сума витрат, відшкодованих працівникові на проїзд з місця відпочинку, включається в загальний оподатковуваний дохід такого працівника і обкладається ПДФО та військовим збором (ВЗ) на загальних підставах.
Нагадаємо. Мінфін у листі від 20.01.07 р. № 31-18030-07-10/854 звертав увагу на те, що чинне законодавство не передбачає можливості перебування працівника у відпустці під час службового відрядження, а також виконання працівником службових обов’язків у період перебування у відпустці.
Дійсно, службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.
Тоді як відпустка є підставою для звільнення його від роботи на певний термін.
Таким чином, перебувати одночасно і у відрядженні, і у відпустці працівник не може. Відпустка йому може бути надана після закінчення відрядження.
Але чи обов’язково працівникові повертатися на підприємство, для того щоб відрядження вважалося закінченим?
На наш погляд, не обов’язково. Наприклад, якщо відрядження триває з 5 по 7 лютого, а відпустка з 8 по 11 лютого, то ніяких претензій до роботодавця не повинно бути.
Єдина проблема — як працівникові, який не повертається після відрядження на роботу, а відразу вирушає у відпустку, дотриматися термінів подання авансового звіту і повернення невикористаних підзвітних сум?
Враховуючи кількість експрес- і кур’єрських служб доставки, з відправленням авансового звіту і підтверджувальних документів проблем виникнути не повинно. Головне — мати бажання і чистий бланк авансового звіту під рукою.
Що стосується залишку коштів, отриманих на відрядження, то його можна перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства через будь-який банк або навіть платіжний термінал. Головне, щоб це відбулося до або під час проведення бухгалтерією підприємства авансового звіту працівника (див. останній абзац п.п. 170.9.2 ПКУ).
Але в цьому випадку дата виїзду з місця відрядження і приїзду до місця постійної роботи «вивалюватиметься» за період відрядження. Тому якщо підприємство вирішить компенсувати працівникові витрати на зворотний проїзд, то податківці вимагатимуть розглядати таку суму як додаткове благо (п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ) з обкладенням ПДФО і ВЗ.
Зверніть увагу! У разі закордонвідрядження у візові країни суму добових визначають згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні. Такими доказами можуть бути не лише відмітки прикордонних служб про перетин кордону, але і проїзні документи, рахунки на проживання та/або будь-які інші документи, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні (п.п. 170.9.1 ПКУ).
Якщо вказані документи є, то закордондобові за період відрядження можна відшкодувати без обкладення ПДФО і ВЗ.
І наостанок нагадаємо, що із цього приводу є декілька «хороших» індивідуальних консультацій.
За ситуації, коли працівник затримується у відрядженні на вихідні дні, витрати на зворотний проїзд можуть бути відшкодовані підприємством без додблагівських наслідків (див. лист ДФСУ від 18.05.17 р. № 238/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).
Якщо працівник затримався у відрядженні за узгодженням з роботодавцем, то витрати на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи можна відшкодувати без включення суми відшкодування в дохід працівника і обкладення ПДФО (див. лист ДФСУ від 27.10.17 р. № 2406/6/99-99-13-02-03-15/ІПК // «БТ», 2017, № 46).
Проте ці роз’яснення індивідуальні, тому краще отримати аналогічну консультацію на свою адресу.
