Пунктом 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» визначено, що нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Згідно з п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Підпунктом 14.1.191 ПКУ визначено, що постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до п.п. 14.1.244 ПКУ товари — матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Пунктом 34 П(С)БО 8 передбачено, що нематеріальний актив списується з балансу в разі (1) його вибуття внаслідок безоплатної передачі або (2) неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від його використання.
Відповідно до п. 198.5 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПКУ).
У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ПКУ).
Зауважимо. В п. 189.9 ПКУ є виняток — його норми не поширюються на випадки, коли основні засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника ПДВ. Проте цей виняток не поширюється на операції з ліквідації НМА.
Висновок: при здійсненні операцій із списання НМА:
• у зв’язку з неможливістю отримання надалі економічних вигід від його використання платник податку повинен врахувати норми п. 198.5 ПКУ та нарахувати податкові зобов’язання;
• в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі нараховуються податкові зобов’язання відповідно до п. 185.1 ПКУ та база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ПКУ (не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку). При цьому податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ не нараховуються.
За матеріалами ЗІР ДФСУ, підкатегорія 101.04
