Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності (ст. 420 ЦКУ).
Відповідно до положень ЦКУ спосіб набуття права інтелектуальної власності на об’єкт такого права залежить від об’єкта цього права. Одним із майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності є виключне право дозволяти використання об’єкта (видавати ліцензії).
Нагадаємо, що роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (п.п. 14.1.225 ПКУ).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому п.п. 14.1.225 ПКУ, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.
Виплати роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, згідно з п.п. 196.1.6 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Враховуючи це, податківці вважають, що якщо покупець придбаває право на використання об’єкта права інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування ПДВ. Вона, як ви зрозуміли, вважається роялті.
Якщо об’єкти права інтелектуальної власності передаються у користування, володіння та/або розпорядження чи власність, то така операція, на думку податківців, не є роялті, а тому вона є об’єктом оподаткування для особи, яка передає об’єкт такого права.
Річ у тім, що відповідно до п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 101.04
