Валютні операції

В обраному У обране
Друк
Альошкіна Наталя, податковий експерт, Голенко Олександр, податковий експерт, Нестеренко Максим, податковий експерт
Бухгалтерський тиждень Липень, 2018/№ 27-28
Кожне підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, стикається з купівлею/продажем іноземної валюти.
Тому сьогоднішню Тему тижня присвятимо основним правилам придбання і використання інвалюти, а також опишемо податковий та бухгалтерський облік таких операцій.

Купівля інвалюти

Що треба знати про купівлю інвалюти

Порядок здійснення валютних операцій на території України регламентований Декретом № 15-93. У свою чергу, порядок купівлі і продажу безготівкової інвалюти регулюється Положенням № 281.

Зауважимо. Верховна Рада ухвалила Закон «Про валюту і валютні операції» від 21.06.18 р. № 2473-VIII. Він набуває чинності з дня, що настає за днем його опублікування. Проте цей Закон вводиться в дію лише через 7 місяців перехідного періоду з дня набуття чинності, тому поки ще актуальними залишаються «старі» валютні правила.

Зауважте: торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юрособами здійснюється тільки через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) (ст. 6 Декрету № 15-93). Отже, купувати іноземну валюту в обмінному пункті суб’єкт господарювання — юрособа не має права.

Крім того, розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту можуть здійснюватися тільки через уповноважені банки (ст. 7 Декрету № 15-93).

Якщо основний «торговельний» майданчик (тобто валютний рахунок) у вас є, знайомитимемося з «правилами гри».

Step by step до інвалюти

Умова 1. Цільове призначення валюти. Інвалюта може отримуватися тільки під визначену мету, яка розподілена в Положенні № 281 за трьома категоріями розрахунків:

• за поточними торговельними операціями в інвалюті (п. 10 розд. 1 Положення № 281);

• за поточними неторговельними операціями (п. 11 розд. 1 Положення № 281);

• за валютними операціями, пов’язаними з рухом капіталу (п. 12 розд. 1 Положення № 281).

Умова 2. «Заборонені» операції. Перш ніж звернутися до банку за купівлею інвалюти, ознайомтеся з обмеженнями на операції з інвалютою, встановленими п. 6 постанови № 410.

Якщо операція, для якої ви збираєтеся купити інвалюту, потрапляє під «заборонену», то банк просто не продасть вам валюту. Наприклад, заборонено купувати валюту для виплати дивідендів нерезиденту, окрім дивідендів з корпоративних прав/акцій за 2014 і 2015 роки (п.п. 19 п. 6 постанови № 410).

Якщо перевірка минула успішно, можна приступати до наступних дій.

Умова 3. Розраховуємо необхідну суму гривень. Спочатку треба визначитися з кількістю гривні, яка нам знадобиться для купівлі інвалюти та для оплати винагороди банку. Розраховується таке значення на базі встановленого обмінного курсу на дату придбання інвалюти.

До речі, банк має право придбавати інвалюту виключно на МВРУ (п. 6 розд. І Положення № 281).

При цьому інвалюта може бути куплена банком не раніше наступного операційного дня з дня зарахування гривень на окремий призначений для цього рахунок (п.п. 11 п. 6 постанови № 410).

Очевидно, що в день купівлі валюти курс її придбання може змінитися. У такому разі кошти, яких не вистачає, підлягають додатковому зарахуванню на рахунок 2900, а зайві кошти — поверненню.

Якщо з необхідною сумою гривень визначилися, можна приступати до заповнення заяви про купівлю інвалюти.

Умова 4. Заява про купівлю інвалюти. Будьте готовими до того, що разом із заявою про купівлю інвалюти потрібно буде надати банку відповідні документи (договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо), конкретний перелік яких залежить безпосередньо від цілей придбання інвалюти (гл. 1 — 3 розд. II Положення № 281).

Умова 5. Строки використання інвалюти за призначенням. НБУ має право встановлювати строк, протягом якого інвалюта має бути використана підприємством за її цільовим призначенням (ст. 3 Закону № 185).

Згідно з вимогами п. 3 розд. III Положення № 281 підприємство зобов’язане використати куплену інвалюту протягом 10 робочих днів після дня її зарахування на поточний рахунок підприємства і не пізніше за 2 робочі дні, якщо така валюта куплена для цілей, пов’язаних з виконанням зобов’язань перед уповноваженим банком-кредитором за кредитним договором (абз. 2 п. 3 розд. III Положення № 281).

Якщо вищезгадані строки не будуть дотримані, то придбана інвалюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на МВРУ (п. 6 розд. III Положення № 281, ст. 5 Закону № 185).

Відображаємо купівлю інвалюти в обліку

Визначаючи об’єкт обкладення податком на прибуток, орієнтуємося виключно на фінансовий результат, розрахований за правилами бухобліку.

Тут з коригуваннями фінансового результату можна не морочитися. Адже норми ПКУ ні для кого з «прибутківців» їх не передбачають.

Тому акцентуємо свою увагу, передусім, на правилах бухобліку. Головну «скрипку тут грає» незмінне керівництво з обліку операцій в іноземній валюті — П(С)БО 21. З урахуванням його вимог опишемо послідовність дій підприємства при купівлі інвалюти.

1. Відображаємо операцію з переміщення необхідної суми гривень з поточного рахунка на окремий аналітичний рахунок 2900 записом Дт 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» — Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Отже, грошовим коштам доведеться «переночувати в дорозі», адже, як ми вже сказали, купувати інвалюту банк буде не раніше дня, що настає за зарахуванням гривні на рахунок 2900 (п.п. 11 п. 6 постанови № 410).

2. Якщо купівля інвалюти минула вдало, банк наступного дня зараховує її на поточний валютний рахунок підприємства (у дебет субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»). При первісному визнанні куплену валюту відображаємо в бухобліку за курсом НБУ на дату такого зарахування (п. 5 П(С)БО 21).

3. На дату зарахування інвалюти відразу показуємо різницю між курсом МВРУ (курсом придбання валюти) і курсом НБУ (курсом її визнання у бухобліку). Не плутайте (!) розрахунок різниць між курсами МВР і НБУ та курсовою різницею, яка залежить від коливання курсів НБУ (про останню скажемо пізніше).

Відображаємо доходи/витрати з купівлі інвалюти за такою схемою:

• якщо курс МВР більше курсу НБУ (а так найчастіше буває), підприємство визнає витрати і відображає їх на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»;

• якщо курс МВР менше курсу НБУ («щасливий випадок»), показуємо доходи за субрахунком 711 «Доходи від купівлі-продажу іноземної валюти».

4. Придбана інвалюта враховується виключно за курсом НБУ і вважається монетарною статтею балансу (пп. 7 і 8 П(С)БО 21, § 28 МСБО 21). Отже, за нею треба визначати курсові різниці на дату балансу, а також на дату здійснення операції в її межах або за усією статтею балансу, згідно з обліковою політикою (п. 8 П(С)БО 21). Результати перерахунку курсових різниць відображаємо на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» або субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

5. І останнє, треба відобразити комісійну винагороду банку за купівлю інвалюти. Вартість таких послуг списуємо до складу адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16).

Ну а тепер закріпимо отриману інформацію на числовому прикладі.

Приклад 1. Підприємство планує купити 10000 доларів США. На дату складання заяви про купівлю валюти курс МВР склав 28 грн./$, а на дату придбання — 27 грн./$. Банківська комісія складає 0,2 % від вартості купівлі. Курс НБУ на дату первісного визнання валюти (дату її зарахування на баланс) складає 26 грн./$. Курс на дату балансу — 27,5 грн./$. Усі курси валют узяті умовно.

Покажемо відображення операції з придбання інвалюти в бухобліку (див. табл. 1).

Таблиця 1. Купуємо іноземну валюту

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Дт

Кт

1. Перераховано кошти для придбання іноземної валюти

($10000 х 28 грн./$ + ($10000 х 28 грн./$) х 0,2 %)

333

311

280560

2. Зараховано придбану інвалюту на рахунок підприємства за курсом НБУ:

($10000 х 26 грн./$)

312

333

$10000

260000

3. Відображено суму комісійної винагороди банку (($10000 х 27 грн./$) х 0,2 %)

92

685

540

4. Списано комісійну винагороду банку

685

333

540

5. Відображено різницю між комерційним курсом, за яким іноземна валюта придбана на МВРУ, і курсом НБУ ($10000 х (27 грн./$ - 26 грн./$))

942

333

10000

6. Повернено залишок коштів на поточний рахунок

311

333

10020

7. Відображено КР за грошовими коштами на валютному рахунку на дату балансу

($10000 х (26 грн./$ - 27,5 грн./$))

312

714

15000

Примусовий продаж інвалюти

«Без мене мене одружили»

Як відомо, НБУ має право встановлювати порядок використання надходжень в іноземній валюті, у тому числі щодо їх обов’язкового продажу (ст. 6 і 11 Декрету № 15-93). Так, на сьогодні надходження з-за кордону в іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу на МВРУ у розмірі 50 % (п. 1 постанови № 65, яка діє по 13 грудня 2018 року включно).

У зв’язку з цим можна виділити декілька правил обов’язкового продажу.

Правила обов’язкового продажу інвалюти

Правило 1. Надходження інвалюти, що підлягають обов’язковому продажу. Це надходження з-за кордону (п. 1 постанови № 65):

• на користь юридичних осіб, що не є уповноваженими банками;

• на користь фізичних осіб — підприємців;

• на користь іноземних представництв (окрім офіційних представництв);

• на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи;

• на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій НБУ.

Правило 2. Винятки. До них, зокрема, належать надходження інвалюти:

• на користь держави або під державні гарантії;

• за кредитами, позиками, що залучаються відповідно до міжнародних договорів України (при дотриманні певних умов);

• у вигляді грошового забезпечення (гарантійний внесок, застава, завдаток, депозит, гарантія) для участі нерезидента в аукціонах/торгах/тендерах;

• для здійснення іноземних інвестицій в Україну;

• на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами, що підлягають подальшому перерахуванню власникам коштів;

• що надійшли як благодійна допомога на користь її одержувачів;

• що повернені за ініціативою іноземного банку-одержувача/посередника за умови, що: (1) переказ був здійснений за рахунок власних (некуплених) коштів клієнта; (2) кошти клієнта, куплені ним на МВРУ, були повернені протягом 7 днів після дня їх перерахування уповноваженим банком;

• що надійшли як помилковий переказ тощо.

Правило 3. Строки продажу валюти. Банк зобов’язаний заздалегідь зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунка 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» (розподільчий рахунок). При цьому виключно на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок банк без доручення клієнта зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті (пп. 4 і 5 постанови № 65).

Інші 50 % інвалюти, що надійшла, банк зараховує на поточний валютний рахунок підприємства. Ці кошти залишаються у розпорядженні суб’єкта господарювання і використовуються ним згідно з правилами валютного регулювання (п. 1 постанови № 65).

Правило 4. Валюта, що підлягає обов’язковому продажу. Вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1 групи Класифікатора і в російських рублях (п. 3 постанови № 65).

Правило 5. Особливі випадки обов’язкового продажу. Окрім традиційних «50 %-обов’язів» Положення № 281 передбачає особливі випадки, при яких банк вдається до продажу іноземної валюти без доручення клієнта, або, інакше кажучи, продає валюту примусово (пп. 6, 7, 9 і 14 розд. III Положення № 281).

Так, наприклад, банк зобов’язаний без доручення клієнта продати іноземну валюту у разі порушення підприємством строків використання купленої іноземної валюти за її цільовим призначенням. Продаж здійснюється протягом 5 робочих днів (п.п. 6 розд. III Положення № 281).

Також підлягають продажу без доручення клієнта кошти, які були куплені і перераховані на користь нерезидента, а потім повернені на рахунок підприємства у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані. Строк продажу — не пізніше наступного робочого дня після дня зарахування на розподільчий рахунок такої іноземної валюти (п. 7 розд. III Положення № 281).

Причому і в першому, і в другому випадках додатна курсова різниця, яка може тут виникнути, щокварталу перераховується до Держбюджету України, а від’ємна — відноситься на результати госпдіяльності такого порушника (пп. 6 і 7 розд. III Положення № 281).

Врахуйте: вимоги щодо особливих випадків обов’язкового продажу інвалюти стосуються виключно іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора (п. 16 розд. III Положення № 281).

Відображаємо в обліку

Податковий облік. Для цілей обчислення об’єкта обкладення податком на прибуток за операцією продажу інвалюти орієнтуємося виключно на бухгалтерський фінансовий результат. Жодних податкових різниць застосовувати не треба.

Бухгалтерський облік. Послідовність дій у бухобліку буде такою.

1. На дату зарахування інвалюти на розподільчий рахунок підприємства відображаємо у балансі отриману інвалюту за курсом НБУ на дату такого зарахування (п. 5 П(С)БО 21). Адже кошти на розподільчому рахунку в бухобліку визнають активами і обліковують на субрахунку 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті».

2. У день продажу валюти (наступного дня після її зарахування на розподільчий рахунок) перераховуємо балансову вартість валюти. Тобто на момент здійснення господарської операції з продажу валюти виникає «класична» курсова різниця (п. 8 П(С)БО 21).

Курсову різницю від перерахунку балансової вартості валюти відображаємо або у складі доходів (субрахунок 714 «Дохід від операційної курсової різниці»), або у складі витрат (субрахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).

3. Наступний крок: відображаємо в обліку різницю між ринковим курсом (МВР) на день продажу і курсом НБУ на цю ж дату.

При цьому якщо курс МВР вищий за курс НБУ, то фактично виходить, що за продану валюту отримано гривень більше, ніж показано у балансі за курсом НБУ. Отже, на цю різницю у підприємства виникає дохід на дату такого продажу. Відображаємо його на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти».

У зворотній ситуації, коли курс МВР нижчий за курс НБУ, різницю списуємо на витрати (субрахунок 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»).

А тепер розглянемо на умовному прикладі операцію з обов’язкового продажу інвалюти.

Приклад 2. На розподільчий рахунок підприємства зарахована виручка за експорт товару в сумі 20000 доларів США. Наступного дня банк здійснив обов’язковий продаж 50 % від суми отриманої інвалюти, а інші 50 % продовжують обліковуватися на валютному рахунку підприємства до кінця кварталу. Комісія банку — 500 грн.

Приймемо умовно такі курси валют:

на дату зарахування інвалюти на розподільчий рахунок курс НБУ складав 26 грн./$;

на дату продажу валюти курс НБУ — 26,50 грн./$, а комерційний курс МВР на цю дату — 28 грн./$;

на дату балансу курс НБУ — 27 грн./$.

Покажемо в табл. 2 нижче бухгалтерський облік операції з продажу інвалюти.

Таблиця 2. Облік продажу іноземної валюти

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Дт

Кт

1. Надійшла від нерезидента передоплата за експортним контрактом (курс НБУ — 26 грн./$)

316

681

$20000

520000

2. Відображено курсову різницю між курсом НБУ на дату списання інвалюти з розподільчого рахунку, і курсом НБУ, за яким вона надійшла підприємству ($20000 х (26,50 - 26) грн./$)

316

714

10000

3. Перераховано з розподільчого рахунку і зараховано на валютний рахунок підприємства 50 % валютної виручки (курс НБУ — 26,50 грн./$)

312

316

$10000

265000

4. Перераховано з розподільчого рахунку 50 % інвалюти для продажу (курс НБУ — 26,50 грн./$)

334(1)

316

$10000

265000

5. Зараховано на поточний рахунок виручку, отриману від продажу інвалюти (за винятком комісії банку): (($10000 х 28 грн./$) - 500 = 280000 - 500 = 279500)

311

334

279500

6. Відображено суму комісійної винагороди банку

92

685

500

7. Списано суму комісії банку

685

334

500

8. Відображено різницю між сумою, вирученою від продажу інвалюти (курс МВРУ на дату продажу), і балансовою вартістю інвалюти (курс НБУ на цю ж дату):

($10000 х (28 грн./$ - 26,50 грн./$))

334

711

15000

9. Відображено курсову різницю за валютою на рахунку підприємства на дату балансу:

($10000 х (26,5 грн./$ - 27 грн./$))

312

714

5000

(1) Оскільки продаж інвалюти і зарахування отриманої гривні відбувається день у день, вважаємо, використання тут субрахунків 377 або 333 не має сенсу. Утім, за бажанням, вони цілком можуть використовуватися.

Доручаємо банку продати інвалюту

Правила продажу за дорученням

За загальним правилом, банк зобов’язаний здійснювати продаж інвалюти, що належить клієнтові, за його дорученням, окрім тих надходжень в інвалюті на користь клієнта, які згідно з нормативно-правовими актами НБУ підлягають продажу в повній сумі (п. 16 розд. I Положення № 281). Які ж основні правила треба знати підприємству про продаж валюти за дорученням?

Правило 1. Строк зарахування інвалюти на поточний валютний рахунок. У загальному випадку, коли інвалюта надходить з-за кордону, на поточний рахунок підприємства вона зараховується через розподільчий рахунок (п. 5.3 гл. 5 Інструкції № 492).

При цьому банк зобов’язаний зарахувати ці кошти без доручення клієнта на поточний валютний рахунок не пізніше наступного банківського дня.

Зазначена вимога не поширюється на грошові кошти, які згідно із законодавством України підлягають обов’язковому продажу на МВР (п. 3.1 гл. 3 Правил № 281).

Правило 2. Заява. Доручення банку на продаж інвалюти оформляється заявою в довільній формі. Реквізити заяви визначаються в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом. На підставі заяви банк списує інвалюту з поточного рахунку підприємства.

Правило 3. Строк продажу інвалюти. Банк зобов’язаний здійснити за дорученням клієнта продаж грошових коштів в інвалюті не пізніше за п’ять банківських днів, починаючи з дня списання цих коштів з поточного рахунку цього клієнта. Відлік строку продажу іноземної валюти у разі, якщо кошти для продажу перераховуються клієнтом з іншого уповноваженого банку, починається з дня зарахування таких коштів на кореспондентський рахунок уповноваженого банку. Обмеження щодо строку продажу інвалют не поширюється на інвалюти, що не належать до 1 групи Класифікатора, і на банківські метали (п. 3.2 гл. 3 Правил № 281).

Правило 4. Банк зобов’язаний зарахувати гривневий еквівалент проданої на МВРУ інвалюти на поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів, починаючи з дня зарахування відповідної суми в гривнях на кореспондентський рахунок цього банку або на внутрішньобанківський рахунок — за операціями продажу, здійснюваними в межах одного банку (п. 3.3 гл. 3 Правил № 281).

Правило 5. Банк, який обслуговує клієнта, має право за дорученням цього клієнта утримати комісійну винагороду в гривнях із коштів, отриманих від продажу іноземної валюти, без зарахування цієї комісійної винагороди на його поточний рахунок у національній валюті, якщо це передбачено в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів (п. 3.3 гл. 3 Правил № 281).

Відображаємо в обліку

Податковий облік. Відразу зазначимо: норми ПКУ жодних коригувань фінансового результату для операцій з продажу інвалюти не передбачають. Тож у податковоприбутковому обліку всі «лаври» віддані лише бухобліку.

Бухгалтерський облік. По суті, порядок дій (списання валюти, відображення «класичних» курсових різниць, різниць між курсом продажу валюти (курс МВР) і курсом НБУ тощо) майже повністю ідентичний тому, який використовуваний у ході обов’язкового продажу інвалюти.

Єдина відмінність у тому, що тут має місце триваліший розрив у часі між перерахуванням інвалюти на продаж і зарахуванням гривні на поточний рахунок підприємства. Відповідно можлива поява додаткових курсових різниць «у дорозі». Загалом, тут логічно використати проміжний субрахунок 377 або 333. В іншому не повторюватимемося, а відразу покажемо облік операції з продажу валюти на умовному прикладі.

Приклад 3. Підприємство подає до банку заяву на продаж валюти в сумі 3000 дол. США (обліковується на балансі за курсом НБУ — 27 грн./$). Того ж дня ці кошти списуються з валютного рахунку. Наступного дня банк продає валюту підприємства на МВРУ, а отримані гривні за мінусом комісії банку надходять на поточний рахунок у нацвалюті. Комісія банку умовно склала 500 грн.

Приймемо умовні курси валют:

на дату списання інвалюти з поточного рахунку курс НБУ — 26 грн./$;

комерційний курс МВР на дату продажу валюти — 28 грн./$ і курс НБУ на цю дату — 26,5 грн./$.

Покажемо в табл. 3 бухоблік операції з продажу інвалюти.

Таблиця 3. Облік продажу іноземної валюти

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Дт

Кт

1. Списано для продажу з поточного валютного рахунку іноземну валюту (курс НБУ — 26 грн./$)

334

312

$3000

78000

2. Відображено курсову різницю між курсом НБУ на дату списання інвалюти і курсом НБУ, за яким валюта обліковувалася на балансі ($3000 х (26 - 27) грн./$)

945

312

3000

3. Відображено продаж валюти ($3000 х 28 грн./$)

333 (377)

334

84000

4. Відображено курсову різницю між курсом НБУ на дату списання інвалюти і курсом НБУ на дату її продажу ($3000 х (26,5 - 26) грн./$)

334

714

1500

5. Відображено дохід від продажу іноземної валюти ($3000 х (28 - 26,5) грн./$)

334

711

4500

6. Зараховано на поточний рахунок виручку, отриману від продажу інвалюти (за винятком комісії банку): (($3000 х 28 грн./$) - 500 = 84000 - 500 = 83500)

311

333 (377)

83500

7. Відображено суму комісійної винагороди банку

92

685

500

8. Списано суму комісії банку

685

333 (377)

500

ЗЕД-терпіння резидента: «рахую до 180…»

Принади НБУ: 180 — 90 — 180

Закон обмежує строк «безкарного» існування в обліку резидента дебіторської заборгованості, що утворилася за ЗЕД-контрактом з нерезидентом. Зате тривалість існування «симетричної» — кредиторської заборгованості, кажучи відверто, закону байдужа.

Граничний строк розрахунків дорівнює 180 дням та однаковий для таких ситуацій виникнення/існування згаданої дебіторки в обліку резидента:

1) немонетарної, що утворилася в результаті попередньої (авансової) сплати (перерахування валюти) нерезиденту резидентом, який очікує у відповідь імпортне постачання (цю ситуацію регулює ст. 2 Закону № 185);

2) монетарної, яка утворилася в результаті експортного постачання нерезиденту товарів (робіт, послуг) резидентом, який очікує у відповідь оплату такого постачання (цю ситуацію регулює ст. 1 Закону № 185);

3) немонетарної, що утворилася в результаті виконання експортного «першого постачання» за бартерним ЗЕД-договором резидентом, який відповідно очікує зустрічне (що закриває бартер) імпортне «друге» постачання від нерезидента (цю ситуацію регулює ст. 2 Закону № 351).

Дотримання зазначених строків ЗЕД-розрахунків контролюють банки (згідно з Інструкцією № 136), а санкції до порушників у вигляді пені (у розмірі 0,3 % від суми не отриманих своєчасно резидентом виручки або товару) застосовують податкові органи (ч. 6 ст. 4 Закону № 185; п.п. 191.1.4 ПКУ), які інформацію про порушення отримують від банків (п. 5.9 Інструкції № 136)1.

1 За невиконання функцій агента валютного контролю банкірів штрафує НБУ.

Особлива ситуація: коли при ЗЕД-бартері експортуються або імпортуються роботи/послуги — тоді сам резидент протягом 5 робочих днів з дати підписання акта (чи іншого подібного документа) зобов’язаний повідомити податківців про це в Порядку, затвердженому наказом ДПАУ від 26.08.03 р. № 404. За неповідомлення йому загрожує стягнення пені в розмірі 1 % від вартості експортної операції за кожен день прострочення (але не більше за суму такої операції) згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 351.

Не отримав вчасно — «пеняй»…

Головні особливості застосування санкції у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми не/до/отриманої виручки від експорту або вартості не/до/отриманого за імпортом товару (ст. 4 Закону № 185):

1) ця санкція (пеня) застосовується і в тому випадку, коли розрахунок за ЗЕД-контрактом здійснюється в гривні (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ);

2) пеня нараховується за кожен день прострочення;

3) оскільки база для нарахування пені виражена в інвалюті, вона перераховується в гривню за курсом НБУ на день виникнення заборгованості;

4) якщо відповідно до умов ЗЕД-контракту валюта платежу відрізняється від валюти ціни, то крос-курс застосовується згідно із зазначеним у самому контракті порядком перерахунку, а якщо останній сторонами не встановлений — за правилами п. 1.5 Інструкції № 136;

5) загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не/до/отриманої виручки або вартості не/до/отриманого товару;

6) санкція (пеня) застосовується податковими органами з урахуванням ПКУшного строку позовної давності 1095 днів (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ);

7) від санкції (пені) звільнялися госпсуб’єкти, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, — за наявності у них сертифіката ТПП, що підтверджує форс-мажор;

8) загальновстановлений строк розрахунків може бути продовжений в установленому Порядку № 14092 на підставі висновку, виданого Мінекономрозвитку згідно з Положенням № 153;

2 Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджений постановою КМУ від 29.12.07 р. № 1409.

3 Положення про порядок видачі висновків про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджене наказом Мінекономіки від 18.01.08 р. № 15.

9) розглядаючи цю пеню як грошове зобов’язання платника податків (п.п. 14.1.39 ПКУ), податківці згідно з п. 57.3 ПКУ вимагають її сплати в строк — 10 календарних днів, що йдуть за днем отримання платником ППР (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ) за формою «С», що складається податківцями за результатами документальної перевірки. А за прострочення загрожують штрафом згідно з п. 126.1 ПКУ (у розмірі 10 або 20 %) та іншими заходами — як при погашенні податкового боргу (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ).

Якщо ЗЕД-контракт передбачає постачання товарів, то у визначених у пп. «а» — «є» п. 1.9 Інструкції № 136 ситуаціях база для нарахування пені може бути зменшена. Найпоширеніші ситуації — це:

• зниження ціни через невідповідність постачання за кількістю та/або якістю, зокрема, через форс-мажорні обставини, а також втрата товару, право власності на який належить резидентові, внаслідок знищення, конфіскації, розкрадання, втрати — але всі такі обставини мають бути підтверджені відповідними компетентними органами (арбітражем, ТПП тощо);

• повернення резидентові: експортерові — продукції або імпортерові — авансу;

• сплата за кордоном тамтешніх податків резидентом у зв’язку з виконанням/наданням там для нерезидента робіт/послуг;

• сплачені резидентом комісійні банкам-нерезидентам тощо.

Якщо резидент порушив 180-денний строк вимушено, то для призупинення нарахування пені резидентові треба подати позовну заяву про стягнення заборгованості з нерезидента в один з компетентних органів — суд /Міжнародний комерційний арбітражний суд / Морську арбітражну комісію при ТПП (ст. 4 Закону № 185). У разі відмови або іншого негативного рішення пеня буде нарахована на увесь період, включаючи дні призупинення. У такій ситуації — але тільки щодо власне експортного ЗЕД-контракту — діє аналогічний порядок, проте при цьому в ролі компетентного органу виступає Експортно-кредитне агентство (ст. 4 Закону № 185; категорія 114.10 ЗІР ДФСУ).

Експорт — чекаємо на виручку

Звертаємо вашу увагу на ще одну преференцію, яка поширюється на резидентів, — експортерів послуг (окрім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 185 відповідні ЗЕД-розрахунки таких госпсуб’єктів можуть здійснюватися без урахування 180-денного обмеження.

Увага: ця преференція стосується тільки експорту послуг (і, звісно, «інтелектуальних прав»), але не робіт, і взагалі не стосується імпорту

Для ілюстрації «байдужого» ставлення законодавства до ситуації, коли резидент-експортер отримав передоплату від нерезидента, вкажемо на п. 1.2 Інструкції № 136, який пропонує банкам контролювати дотримання резидентом 180-денного строку за експортною операцією, тільки якщо на дату митного оформлення товару (підписання акта на роботи або непреференційні послуги) кошти від продажу на поточний рахунок клієнта не зайшли або зайшли не в повному обсязі (чи у банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією). Якщо експортний контракт припускає постачання частинами, то банк контролює строки надходження оплати за кожною замитненою частиною товару або завершеним етапом робіт (п. 1.4 Інструкції № 136).

У загальному випадку все просто: банк ставить експортну операцію на контроль і починає відлік 180-денного строку на наступний календарний день після дня оформлення4 МД на товар або підписання акта, рахунку (инвойсу) або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг (п. 2.2 Інструкції № 136).

4 Якщо оформлення МД не уклалося в один день, податківці наполягали, що йдеться про день, коли оформлення МД було завершено.

Банк знімає операцію з контролю «після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок» резидента. Це — цитата з п. 2.2 Інструкції № 136, що потребує коментарів.

По-перше, отримана сума має бути повною, тобто відповідати ціні контракту (зрозуміло, із заліком можливих зменшень згідно з п. 1.9 Інструкції № 136).

По-друге, неконкретне слово «після» потрібно розуміти як день зарахування виручки, а ніяк не наступний (це важливо для 180-го дня строку: оскільки саме порушення строку може бути зафіксоване лише на 181-й день, та наявність виручки на початок останнього — безперечне свідчення відсутності події порушення).

По-третє, податківці в категорії 114.02 ЗІР ДФСУ говорять про дату зарахуванні на поточний рахунок експортера не лише валютної, але й гривневої частини валютної виручки (треба врахувати, що гривня від обов’язкового продажу валюти заходить на поточний гривневий рахунок резидента пізніше).

Формально, у цій консультації йдеться про «період з 14.12.17 р. до 13.06.18 р. включно»5, а гірше те, що в листі НБУ від 21.11.16 р. № 40-0004/95287 той погоджується з податківцями без схожого застереження… Ще гірше, що з цим погоджуються суди, наприклад, див. постанову Київського апеляційного суду від 22.11.17 р. у справі № 826/10318/166.

5 Податківці прив’язалися до строку дії постанови Правління НБУ від 13.12.17 р. № 129, яка втратила чинність.

6 http://reyestr.court.gov.ua/Review/70449894(ср. 025069200).

Ну, а якщо 180-денний строк таки перевищений і починаючи з 181-го дня вже «крапає» пеня (до перевірки — так би мовити, віртуально), то в разі зарахування виручки останнім днем нарахування пені буде саме той день зарахування виручки, який ми тільки-но обговорили (категорія 114.02 ЗІР ДФСУ). Якщо експортне постачання товару не припускає оплати, наприклад — якщо резидент дарує товар нерезиденту, то при відповідному оформленні МД податківці згодні, що на таку ситуацію ні обмеження, ні, зрозуміло, санкція за його порушення не поширюються (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ).

Нарешті, якщо виручка від експорту так і не зайшла, то посадовим особам госпсуб’єкта податківці погрожують адмінштрафом за ст. 1621 КпАП за умисне ухилення від повернення валютної виручки від експорту (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ). Протокол про таке адміністративне правопорушення податківці складати мають право (п. 1 ч. 1 ст. 255 КпАП), а розглядає справу суд (ст. 221 КпАП). Зрозуміло, це покарання правомірно лише за наявності в діях особи вини і наміру…

Імпорт — чекаємо на товар, роботу, послугу

Згаданий п. 1.2 Інструкції № 136 пропонує банкам контролювати дотримання резидентом 180-денного строку за імпортною операцією, тільки якщо на дату оплати резидентом товару (чи виставляння векселя на постачальника-нерезидента, або — якщо задіюється документарний акредитив — списання коштів з банківського рахунку на користь постачальника) банк не бачить підтвердження ввезення товару в реєстрі МД, або імпортер-резидент не надав інший документ, що підтверджує ввезення, або документ (акт, інвойс тощо), що підтверджує виконання для нього нерезидентом робіт, надання послуг, передачу прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав.

Акцентуємо увагу на тому, що в цьому реєстрі банк бачить МД, як заповнені у звичайному порядку, так і додаткові, такі, що подаються контролюючому органу після подання попередньої, тимчасової або періодичної МД (категорія 114.03 ЗІР ДФСУ).

Ну, і якщо в банку немає інформації про завершення імпортної операції, у тому числі — якщо госпсуб’єкт провернув так званий імпорт без ввезення.

Банк починає контроль/відлік 180-денного строку за імпортною операцією з наступного календарного дня після дати, згаданої в першому абзаці цього розділу Теми (п. 3.2 Інструкції № 136). Якщо імпортний контракт припускає оплату частинами, то банк контролює строки імпорту за кожним таким платежем (п. 1.4 Інструкції № 136).

Банк знімає імпортну операцію з контролю «після» документального підтвердження імпорту товару з ввезенням його на територію України (виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передачі немайнових прав) будь-яким з варіантів, згаданих теж у першому абзаці цієї частини нашої статті.

У такій ситуації, якщо оформлення МД вийшло за рамки одного дня, податківці теж говорили про день завершення оформлення. Разом із вищезгаданими в цьому пункті є ще додаткові підстави для зняття імпортної операції з контролю, але це вже окремі випадки.

Аналогічно описаному вище, податківці при документальній перевірці нараховують пеню починаючи з 181-го дня і закінчуючи датою документального підтвердження завершення імпортної операції (категорія 114.10 ЗІР ДФСУ).

Залік і контроль

Експортні та імпортні операції, що підлягають контролю, можуть бути зняті з контролю шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, тобто в результаті так званого взаємозаліку (п. 1.11 Інструкції № 136).

Дивіться: хоча в цьому пункті говориться про «експортну операцію» та «імпортну операцію», це, по-перше, не означає, що взаємозаліком — зрозуміло, з дотриманням приписів ст. 601 ЦКУ — не можна закрити відповідно дві (чи більше) імпортні або дві експортні операції. При цьому відлік 180-денного строку ведеться від дати тієї з них, яка підлягає контролю. А по-друге, заборона податківців на закриття експортної операції шляхом схожого взаємозаліку формально стосується тільки «дебетового боку» останньої, оскільки ще на самому початку ми акцентували, що «кредитовий її бік» контролю не підлягає…

Звертаємо вашу увагу, що в категорії 114.02 ЗІР ДФСУ податківці погоджуються зі зняттям з контролю банками експортних операцій, закритих за взаємозаліком, лише у двох випадках:

• для платежів в іноземній валюті (крім інвалют 1-ї групи класифікатора і рублів РФ) — за умови, що загальна сума зобов’язань, які припиняються заліком за одним договором на експорт товару, не перевищує еквівалент $ 500000 США;

• за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (роумінгу, трафіку).

А оскільки переважна більшість ЗЕД-контрактів виражена саме у твердій інвалюті — під заборону потрапляє практично будь-який ЗЕД-взаємозалік. Ця ж позиція (щоправда, без згадки «періоду») дублюється у свіжому листі ДФСУ від 08.05.18 р. № 2058/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Тут же важливо відзначити, що схожий ЗЕД-взаємозалік завершує кожну з операцій, що беруть участь у ньому, і, відповідно, дотримання 180-денних строків розрахунку — зрозуміло, за тими з операцій, які підлягають контролю, — перевіряється, так би мовити, індивідуально (це випливає з ухвали ВАСУ від 01.03.16 р. № К/800/4612/15, К/800/4614/157).

7 http://reyestr.court.gov.ua/Review/56423117.

А в іншому, прекрасний бухгалтере, у вас усе добре…

Декларація про валютні цінності

Хто і коли подає декларацію?

Обов’язок декларувати свої валютні цінності і майно, які знаходяться за межами України8, продиктована ст. 1 Указу № 319 і ст. 9 Декрету № 15-93. Для цього є спеціальна «валютна» декларація. Вона подається за формою, затвердженою наказом № 207 (у редакції наказу № 524).

8 Поки що незрозуміло, чи треба резидентові України декларувати свої валютні цінності, які знаходяться у Криму. Фіскали з цим питанням відправляють до НБУ (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

«Валютну» декларацію подають лише ті особи, які вписуються в такі умови:

1) є суб’єктами господарювання — резидентами. Звичайні фізособи-непідприємці і «незалежні професіонали» не декларують закордонні цінності (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Порядок, умови подання і складання «валютної» декларації для усіх суб’єктів господарювання однакові;

2) валютні цінності і майно повинні знаходитися за межами України (рахунки в іноземних банках, внески до статутних фондів нерезидентів, придбання цінних паперів іноземних підприємств тощо). Якщо на звітну дату валютних цінностей/майна за кордоном немає, то складати і подавати «валютну» декларацію не потрібно. Якщо ж йдеться про валютний актив у вигляді заборгованості (наприклад, аванс імпортерові за товар), декларацію треба подавати тільки після того, як мине 180-денний строк розрахунків;

3) валютні цінності і майно повинні належати суб’єктам господарювання — резидентам. Так, наприклад, у разі здійснення експортних операцій за договором комісії обов’язок відображення в «валютній» декларації такого товару покладається на комітента, оскільки саме за ним зберігається право власності на товар (ст. 1018 ЦКУ) (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

І ще: «валютну» декларацію подають «за фактом» наявності валютних цінностей.

Якщо таких цінностей немає, то й декларацію подавати не потрібно (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Жодної довідки про відсутність валютних цінностей не вимагається (категорія 114.03 ЗІР ДФСУ).

Строки подання

Як зазначено в п. 3 наказу № 207, «валютну» декларацію подають щокварталу в строки, встановлені для подання квартальної і річної бухгалтерської звітності.

Згідно з п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, фінзвітність подають:

а) до органів ДФСУ — у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств;

б) до інших органів (наприклад, до органів статистики) — не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, і не пізніше 28 лютого — для річного звіту.

Тепер увага! Як відомо, починаючи з 01.01.18 р. навіть «квартальники» декларацію з податку на прибуток за чотири квартали (тобто річну) подають у «річні» строки (п.п. 49.18.6 ПКУ). Тому можна думати, що й при поданні «валютної» декларації за IV квартал орієнтиром можуть бути «річні» строки. На жаль, ні! Фіскали, як і раніше, наполягають, що при поданні «валютної» декларації йдеться про 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (консультація з категорії 114.04 ЗІР ДФСУ). Тому всі декларанти повинні орієнтуватися на «квартальні» строки, незалежно від того, в які строки і за який звітний період вони подають декларацію з податку на прибуток.

Заповнюємо декларацію

Передусім зауважимо: у «валютній» декларації немає наростаючого підсумку. Виняток із цього правила — розділ V, який заповнюється наростаючим підсумком з початку року («Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 15, с. 42).

Декларування валютних цінностей, доходів і майна, які належать резидентові України і знаходяться за кордоном, здійснюється окремо за кожним кварталом на звітну дату — 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня, 1 січня.

Показники заповнюються у валюті (у валюті вкладення та/або валюті контракту), а також у гривнях за курсом, установленим НБУ на звітну дату, — на 0:00 1-го числа кварталу. Усі суми зазначаються в числовому форматі і прописом, причому як з копійками, так і без них (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

Розділ ІІ «Фінансові вкладення»

Тут наводиться інформація виключно про грошові кошти резидента, які знаходяться на рахунках за кордоном. Відразу зазначимо: кошти (відсотки), які перераховуються нерезидентам за користування кредитами, позиками, у тому числі поворотною фіндопомогою, декларувати не треба (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

Увага! У цьому розділі відображаються не обороти фінансових вкладень за звітний період, а тільки їх залишки. Причому, як пояснюють податківці, відображати залишки валютних коштів на рахунках за кордоном потрібно на кінець останнього календарного дня звітного періоду (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Детальніше порядок заповнення цього розділу порядково наведемо в табл. 4.

Таблиця 4. Заповнення розділу ІІ «валютної» декларації

Рядок 1

«На рахунках, відкритих в іноземних банках»

У цьому рядку відображаємо залишки іноземної валюти в розрізі банківських рахунків, із зазначенням країни, в якій знаходиться рахунок, коду, назви та адреси банку (підприємства), дат і номерів платіжних документів, які засвідчують факт перерахування коштів за межі України. Дані беремо за субрахунком 314 «Інші рахунки у банку в іноземній валюті», відібравши з нього рахунки тільки в іноземних банках і без урахування депозитів. Також треба зазначити дату і номер ліцензії Нацбанку, виданої відповідно до Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.04 р. № 485

Рядок 2

«Депозити та вклади в іноземні банки»

Відображаємо суму строкових депозитних вкладів в інвалюті. Дані беремо з субрахунку 314 «Інші рахунки у банку в іноземній валюті» (для депозитів в іноземних банках, договір за якими укладений на строк не більше ніж на 12 місяців) і з субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» (для короткострокових депозитів, оформлених ощадними (депозитними) сертифікатами).

Відсотки, нараховані за депозитами, у цьому розділі не відображаються. Вони відображаються в розділі IV «валютної» декларації (у повній сумі нарахованих і отриманих доходів) і в рядку 1 розділу II (у розмірі їх залишку на банківському рахунку на кінець звітного кварталу)

Рядки 3, 4 і 6

«До статутних фондів іноземних підприємств/дочірніх підприємств/банків за кордоном»

У цих рядках відображають фактично здійснені прямі фінансові інвестиції — внесення коштів до статутного капіталу відповідних підприємств за кордоном в обмін на корпоративні права, емітовані такими підприємствами. Дані можна взяти з аналітики рахунків: 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» або 35 «Поточні фінансові інвестиції».

Підтвердними документами будуть платіжні документи, які свідчать про перерахування грошових коштів до статутного капіталу в іноземній валюті, а також дата і номер ліцензії, виданої відповідно до Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 16.03.99 р. № 122

Рядок 5

«На рахунки філій (представництв) за кордоном»

У цьому рядку відображають дані про залишки іноземної валюти на рахунках філій в іноземних банках у розрізі банківських рахунків (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Із зазначенням країни, де знаходиться рахунок, коду валюти, назви та адреси банку (підприємства), дат і номерів платіжних документів, які засвідчують факт перерахування коштів за кордон. Підтвердними документами будуть платіжні документи, які свідчать про перерахування грошових коштів в іноземній валюті на рахунки філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємства в іноземних банках

Рядки 7, 8 і 9

«На придбання іноземних державних цінних паперів/цінних паперів іноземних банків/цінних паперів іноземних підприємств — кількість акцій та їх вид»

У цих рядках відображають валютні операції, які передбачають придбання цінних паперів, їх похідних і фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку. Підтвердними документами будуть платіжні документи, які свідчать про перерахування грошових коштів на придбання цінних паперів іноземних держав, компаній і банків

Рядки 11 і 12

«На придбання нерухомого майна/прав інтелектуальної (промислової) власності»

У цих рядках відображають суму коштів в іноземній валюті, перераховану в оплату вартості нерухомого майна і прав інтелектуальної (промислової) власності, навіть якщо операція з придбання цих активів уже успішно відбулася

Рядок 13

«Сума коштів, перерахованих за кордон, та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів»

У цьому рядку відображають валютні кошти, які знаходяться за межами України з порушенням строків розрахунків за імпортними операціями, тобто суми передоплат за імпортними контрактами, за якими у встановлений строк не надійшов товар (послуга) до України. Якщо ж строки розрахунків продовжені (є відповідний висновок Мінекономрозвитку), валютні кошти декларуванню не підлягають, оскільки вважається, що розрахунки проведені вчасно (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

А ось дебіторську заборгованість за імпортними операціями слід показувати в декларації, починаючи з дня порушення граничних строків розрахунку в інвалюті. Причому декларувати прострочену заборгованість нерезидента слід незалежно від строку її позовної давності, тобто навіть після його закінчення (лист ДФСУ від 22.02.18 р. № 719/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і консультацію з категорії 114.04 ЗІР ДФСУ). І якщо нерезидент-боржник визнаний банкротом, валютні цінності теж декларуються (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Обов’язок подавати декларацію не зникає навіть після того, як фіскали проведуть перевірку і суб’єкт господарювання сплатить ЗЕД-пеню (лист ГУ ДФС в Одеській обл. від 13.10.17 р. № 2239 /ІПК/15-32-14-02-03)

Рядок 14

«Перераховано на інші цілі (пояснити, на які саме)»

Тут відображаються фінансові вкладення у вигляді валютних цінностей, які не увійшли до інших 13 рядків. Як варіант, резидент придбаває в нерезидента облігації зовнішньої державної позики України (а не іноземних держав) і зберігає на рахунках в іноземних банках. Такі цінні папери також є валютними цінностями і підлягають обов’язковому декларуванню в рядку 14 розділу II декларації (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ, зараз втратила силу)

Розділ ІІІ «Майно та товари за кордоном»

Відображається інформація про майно і товари, які знаходяться за кордоном (див. табл. 5 нижче). Дані зазначаються в розрізі валюти із зазначенням країни об’єкта вкладення, його назви та адреси, переліку майна, цифрового коду валюти, вартості у валюті і в гривневому еквіваленті (числом і прописом).

Таблиця 5. Заповнення розділу ІІІ «валютної» декларації

Рядки 1, 2, 4

«До статутних фондів іноземних підприємств/дочірніх підприємств/банків за кордоном»

Заповнюють резиденти, які оформили індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестиції, передбачену вже згаданою Інструкцією № 122, і зробили таку інвестицію. Документами, які підтверджують внесення майна до статутних капіталів (фондів) іноземних підприємств і банків (у тому числі загальних), а також власних дочірніх підприємств, розташованих за кордоном, є митні декларації, копії яких обов’язково додаються до валютної декларації

Рядок 3

«До філій (представництв) за кордоном»

Відображають товари і майно, передані філіям (представництвам) за кордоном. Наприклад, тут відображають обладнання, придбання якого здійснювалося як імпортування товарів без ввезення на територію України і яке використовується філією за кордоном для виробництва товарів (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ)

Рядки 5 — 7

«Товари (роботи, послуги), що вивезені резидентом за межі України: (1) з оплатою в іноземній валюті (2) за бартерною догодою (3) як давальницька сировина)»

Заповнюють резиденти у випадках, коли у встановлений законодавством строк з моменту експорту товарів, робіт або послуг (з 26.05.17 р. — 180 календарних днів) не надійшла оплата в іноземній валюті (товари, роботи, послуги з бартерного контракту або зворотне постачання за контрактом на переробку давальницької сировини), тобто за «простроченим» (маються на увазі строки розрахунку) товаром.

Таку дебіторську заборгованість слід показувати в декларації починаючи з дня порушення граничних строків розрахунку в інвалюті. Причому декларувати прострочену дебіторську заборгованість нерезидента слід незалежно від строку її позовної давності, тобто навіть після його закіченння (лист ДФСУ від 22.02.18 р. № 719/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і консультація з категорії 114.04 ЗІР ДФСУ). І якщо нерезидент-боржник визнаний банкротом, валютні цінності теж декларуються (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Обов’язок подавати декларацію не зникає навіть після того, як фіскали проведуть перевірку і суб’єкт господарювання сплатить ЗЕД-пеню (лист ГУ ДФС в Одеській обл. від 13.10.17 р. № 2239/ІПК/15-32-14-02-03)

Рядок 8

«Інше майно за кордоном, у тому числі нерухоме майно (пояснити, на яких підставах)»

У цьому рядку відображають вартість майна, яке не увійшло до попередніх 7 рядків. Сюди слід вписувати майно, що знаходиться за кордоном на підставі договорів операційної оренди або з метою технічного обслуговування і ремонту (лист НБУ від 17.09.13 р. № 28-309/13255). А податківці радять відображати тут і вартість обладнання, яке тимчасово вивозиться за межі території України з метою ремонту в режимі переробки або для надання послуг нерезиденту (з наданням відповідних пояснень). У тому числі якщо строк повернення такого обладнання не порушений (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ)

Розділ IV «Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України»

Незважаючи на назву, у цьому розділі відображаються не лише доходи, одержані у вигляді дивідендів, але й інші доходи, одержані за межами України. Це можуть бути, наприклад, дохід за облігаціями, емітованими нерезидентом, або відсотки за строковими вкладами резидента в іноземній валюті. Зокрема, дохід від придбаних облігацій нерезидента відображається в рядку 4 розділу IV декларації (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ). Також тут відображається дохід від продажу корпоративних прав (частки в статутному фонді нерезидента) (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ).

Порядок декларування


Донедавна суб’єкти господарювання, які мають за межами України валютні цінності, зобов’язані були не лише їх задекларувати, а й отримати довідку про таке декларування. Але наказ № 524 вніс зміни до наказу № 207, зокрема прибрав з нього додаток, в якому містилася форма цієї довідки, а також усі інші згадки про неї. Тому тепер довідка більше не є підставою для: прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів; проведення суб’єктами підприємницької діяльності розрахунків за ЗЕД-договорами через уповноважені банки України; здійснення іншої ЗЕД-діяльності.

Фіскали у своїй консультації з категорії 114.04 ЗІР ДФСУ не виключають електронний варіант «валютного» декларування, але відзначають, що один примірник «валютної» декларації подається в НБУ зі штампом контролюючого органу і підписом відповідальної особи, що передбачає наявність паперової декларації.

Тому доцільніше подавати вашому органу ДФСУ два примірники паперової декларації. Один з них фіскали вам повернуть, і його ви подасте до НБУ. Але можна зробити інакше. А саме: подати «валютну» декларацію фіскалам в електронному вигляді, а потім роздрукувати її і з паперовим варіантом завітати до ДФСУ за штампом і підписом. Тоді знадобиться усього лише один паперовий примірник — для Нацбанку.

І ще: фіскали продовжують наполягати, що немає механізму подати уточнюючий розрахунок до «валютної» декларації.

Тобто якщо ви подали цю декларацію з неправильними показниками — це вже непоправно (категорія 114.04 ЗІР ДФСУ і лист Міндоходів від 27.09.13 р. № 12104/6/99-99-17-03-03-15). Тому будьте уважні при складанні цієї декларації.

Санкції за неподання

Недотримання порядку і строків декларування валютних цінностей та іншого майна загрожує суб’єктові господарювання штрафами (п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49).

Якщо ви порушили строки подання валютної декларації — доведеться сплатити штраф у розмірі 170 грн., причому за кожен (!) «прострочений» звітний період. А якщо порушили власне порядок декларування (зазначили у «валютній» декларації недостовірну інформацію або допустили викривлення даних, яке призвело до приховування валютних цінностей і майна, що знаходяться за кордоном), — отримаєте штраф у розмірі 340 грн.

Рішення про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства належить до компетенції органів ДФСУ.

У тому числі це стосується і санкцій за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей і майна, що знаходяться за кордоном.

Документи Теми тижня

Закон № 185 — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

Закон № 351 — Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-XIV.

Декрет № 15-93 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.

Указ № 319 — Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.94 р. № 319/94.

Наказ № 207 — наказ Мінфіну «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.95 р. № 207.

Наказ № 524 — наказ Мінфіну «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207» від 24.05.17 р. № 524.

Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.

Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492.

Положення № 281 — Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281.

Постанова № 65 — постанова Правління НБУ «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу таких надходжень» від 12.06.18 р. № 65.

Постанова № 410 — постанова Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.16 р. № 410.

Правила № 281 — Правила функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджені постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити