Податківців завжди прискіпливо ставились до витрат палива підприємствами та фізособами-підприємцями (ФОП). Вони вважають, що коли на роботу автотранспорту витрачено пального більше, ніж це передбачено у Нормах № 43*, то така витрата палива є понаднормовою, а тому це негосподарські витрати.
Отже, ФОП-загальносистемник не має право на вартість понаднормового палива зменшити оподаткований дохід (таке паливо не потрапляє до витрат), а в платника ПДВ щодо такого палива виникає обов’язок нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ (лист ГУ ДФСУ в Харківській обл. від 25.05.18 р. № 2330/ІПК/20-40-13-11-11).
Звісно, такий підхід не завжди справедливий**. На це, зокрема, вказує визначення господарської діяльності, що наведене у п.п. 14.1.36 ПКУ. Відповідно до нього під госпдіяльністю розуміють діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Понести понаднормові витрати могли, наприклад, через жахливий стан доріг, якими доводиться перевозити товари. Тому зв’язок з госпдіяльністю тут очевидний. Але фіскали твердо стоять на своєму, і до цього вже всі давно звикли.
** Деталі ви знайдете у статті «Витрати ПММ: нормуємо та обліковуємо правильно» // «БТ», 2016, № 48.
Однак не всі платники податків з цим погоджуються. Так, до ФОП-загальносистемника завітали контролери на перевірку і зняли з витрат вартість понаднормово витраченого палива на роботу вантажного транспорту та донарахували податок на доходи фізособі, а ФОП пішов до суду.
Справа дійшла до ВСУ. Слуги Феміди проаналізували всі обставини цієї справи та погодились із судами першої та апеляційної інстанцій. Вони постановили, що понаднормові витрати пального на роботу автотранспорту є витратами ФОП-загальноситемника, який надає послуги перевезення вантажним автомобільним транспортом (діяльності за кодом КВЕД 49.21 «Вантажний автомобільний транспорт»).
ВСУ аргументує свою позицію тим, що Норми № 43 не є нормативно-правовим актом, на підставі якого фіскали можуть встановити протиправність дій ФОП — платника податків при включенні понаднормових витрат палива до своїх витрат. Суд зауважив, що Норми № 43 взагалі не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстровані в Мін’юсті. А відтак, вони мають виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання і ніяк не можуть впливати на оподаткування господарської діяльності суб’єкта господарювання.
У постанові, що коментується, ВСУ вказав, що понаднормові витрати палива на роботу автотранспорту, що документально підтверджені, пов’язані із господарською діяльністю платника податків. Тому такі витратами є витратами ФОП-загальносистемника і зменшують його об’єкт оподаткування податком на доходи фізосіб.
Враховуючи такий висновок ВСУ, можна говорити, що ФОП і підприємства мають право вважати понаднормові витрати палива, які використані на роботу автомобілів, пов’язаними з своєю господарської діяльності і для цілей сплати ПДВ. А тому не повинні нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ.
Водночас навіть після такого лояльного рішення ВСУ малоймовірно, що податківців вдасться переконати у помилковості їх суджень.
Тому якщо платник податків має намір включити понаднормові витрати палива до витрат періоду і не нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ, радимо йому отримати індивідуальну консультацію з лояльними висновками на свою адресу. Якщо відповідь контролерів буде фіскальною, то її можна оскаржити в суді. Постанова, що коментується, буде вагомим аргументом для суду.
