За загальним правилом платниками земельного податку є (п. 269.1 ПКУ):
• власники земельних ділянок або земельних часток (паїв);
• постійні землекористувачі.
Як сказано у запитанні, підприємство є власником земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Нагадаємо, що до земель лісогосподарського призначення належать (ст. 57 Земельного кодексу України від 25.10.01 р. № 2768-III):
• лісові землі — тобто землі, на яких розташовані лісові ділянки (п.п. 14.1.98 ПКУ). Як правило, такі ділянки вкриті лісовою рослинністю (ст. 1 Лісового кодексу України від 21.01.94 р. № 3852-XII);
• нелісові землі, тобто землі не вкриті лісовою рослинністю, але надані та використовуються для потреб лісового господарства. Детально це поняття розкрито в п.п. 14.1.119 ПКУ. Де зазначено, що нелісові землі — це земельні ділянки, зайняті чагарниками, комунікаціями, сільськогосподарськими угіддями, водами і болотами, малопродуктивними землями тощо.
Не вважають землями лісогосподарського призначення землі, зайняті:
1) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
2) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Таким чином, якщо підприємство володіє лісовими чи нелісовими землями, то воно є платником земельного податку.
Водночас факт потрапляння підприємства до когорти платників земельного податку не говорить про те, що підприємство буде обов’язково сплачувати цей податок. Річ у тому, що в ПКУ перелічено категорії земельних ділянок, за які податок не сплачується:
• у ст. 282 ПКУ наведено перелік земель, які звільнені від сплати (тобто потрапляють під податкову пільгу);
• у ст. 293 ПКУ наведено перелік земельних ділянок, за які податок взагалі не справляється (такі землі не є об’єктом оподаткування платою за землю).
Якщо детально поглянути на перелік звільнених і не об’єктних земель, то серед них ви не знайдете ні земель лісового, ні земель нелісового призначення.
Отже, можна стверджувати, що підприємства, які володіють землями лісового призначення, мають сплачувати земельний податок. Але робити це їм потрібно з урахуванням спеціальних правил, прописаних у ст. 273 ПКУ.
Лісові землі. Земельний податок за лісові землі сплачують як складову рентної плати (п. 273.1 ПКУ). З цього випливає, що підприємство, яке має лісові землі, замість плати за землю (земподатку) буде сплачувати рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів.
Тобто земельний податок за лісові землі включений до ставок рентної плати за спеціальне використання лісу. Отже, коли підприємство звітує з цього виду рентної плати та сплачує її, то воно ніби автоматично сплачує і земельний податок (частина суми рентної плати є саме земельним податок).
Нелісові землі. Земельний податок за нелісові землі, які використовуються для потреб лісового господарства, сплачується у загальному порядку (п. 273.2 ПКУ). Тобто виходячи з правил стягнення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено. Отже, для того щоб розрахувати розмір земельного податку за такі землі, вам потрібно знайти добуток трьох величин:
• площі земельної ділянки;
• нормативної грошової оцінки 1 га таких земель;
• ставки податку, яка затверджена органом місцевого самоврядування виходячи із граничних меж, установлених у ст. 274 ПКУ*.
* Детально про нарахування земельного податку читайте у статті «Земельний податок: настав час звітувати на 2018 рік» // «БТ», 2018, № 5.
Отже, підприємство, яке має лісові землі, хоч і є платником земельного податку, за такі землі цей податок не нараховує і не сплачує. Воно має сплачувати рентну плату за спецвикористання лісів.
Якщо ж у підприємства є нелісові землі, то воно має сплачувати земельний податок «у чистому вигляді».
