Платники ПДВ знають: якщо вони самостійно виявляють помилки в раніше поданій ними ПДВ-декларації, то зобов’язані (п. 50.1 ПКУ, п. 1 розд. IV і п. 7 розд. VI Порядку № 21*):
1) скласти уточнюючий розрахунок (УР) до такої ПДВ-декларації;
2) сплатити суму недоплати (якщо помилка привела до заниження суми, яку платник ПДВ повинен був сплатити до бюджету) і штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого УР.
Враховуючи те, що рядки УР практично відповідають переліку рядків самої ПДВ-декларації, це дає можливість платникові ПДВ відкоригувати будь-які показники табличної частини ПДВ-декларації.
Лише у двох рядків УР немає аналога в ПДВ-декларації. Це:
• ряд. 18.1 УР (сума «самоштрафу» (заповнюється при додатному значенні гр. 6 ряд. 18));
• ряд. 18.2 УР (сума, на яку платник ПДВ бажає зменшити залишок його погоджених податкових зобов’язань, не сплачених до бюджету).
Але що робити, якщо при виправленні помилки платник ПДВ припустився ще однієї неточності, у результаті якої завищив суму «самоштрафу»?
На перший погляд усе просто — таку помилку треба виправити, а суму «самоштрафу» відсторнувати. Адже щоб виправити неточності, допущені при заповненні УР, самі податківці вже давно пропонують платникам ПДВ такий алгоритм: подати до ПДВ-декларації, до якої був складений «помилковий» УР, ще один УР. У такому новому УР (категорія 101.24 ЗІР ДФСУ):
• у гр. 4 зазначити дані з урахуванням показників неправильного УР;
• у гр. 5 зазначити правильні дані.
Але, у листі, що коментується, податківці стверджують: оскільки в ПДВ-декларації відсутні комірки, в яких можна зазначити попередні та правильні дані про суму «самоштрафу» (у ряд. 18.1 УР немає клітинок для гр. 4 і 5), виправити такі дані в УР шляхом подання іншого УР неможливо!
Дійсно, у Порядку № 21 не прописаний порядок виправлення помилок в УР. Проте не варто забувати, що УР входить до складу ПДВ-звітності (п. 6 розд. I Порядку № 21). Тобто є одним з видів податкової декларації (п. 46.1 ПКУ, п. 48.3 ПКУ). А коли так, то платники ПДВ мають право вносити зміни до такого документа на підставі п. 50.1 ПКУ.
До речі, на це звертає увагу і суд (див. ухвалу Дніпропетровского апеляційного адмінсуду від 17.02.15 р. у справі № П/811/3830/14**), який стверджує: той факт, що порядок виправлення УР не прописаний у Порядку № 21, не може бути підставою для відмови платникові ПДВ в його праві виправити помилку.
** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42806914.
Адже неможливість виправити помилку, допущену в «штрафному» рядку, ставить платників ПДВ у свідомо невигідне становище. Отже, якщо:
• сума «самоштрафу» виявиться завищеною — повернути суму переплати вже не вийде;
• сума «самоштрафу» виявиться заниженою — у податківців виникне підстава для нарахування штрафу 5 % від суми недоплати згідно з п. 120.2 ПКУ. Адже виходить, що платник ПДВ не виконав усіх вимог, прописаних в абзацах першому — третьому п. 50.1 ПКУ (постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.16 р. у справі № 822/106/16***).
*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56129358.
На наш погляд, щоб виправити ситуацію, слід скористатися нормами п. 46.4 ПКУ, який дозволяє платникові ПДВ подати разом з податковою декларацією (тобто і з УР) доповнення в довільній формі з поясненням мотивів його подання. У ньому навести розрахунок суми, на яку повинна зменшитися сума «самоштрафу», а розраховану таким чином суму зазначити в ряд. 18.1 УР зі знаком «мінус».
Якщо фіскали відмовляться вносити коригування до суми «самоштрафу» за таким УР, то доведеться звертатися до суду, щоб змусити їх виконати вимоги ПКУ.
