У листі, що коментується, йдеться про випадки, коли за працівником зберігаються місце роботи та посада згідно з ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП. Цією нормою встановлений обов’язок роботодавця за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток на підприємстві, фермерському господарстві, у сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Мінсоцполітики до того ще уточнює, бо у роботодавців виникло питання збереження середнього заробітку та місця роботи щодо працівників, які пішли служити за контрактом добровільно.
Відомство говорить про те, що дотримуватися зазначеної гарантії (збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку) за працівниками необхідно, у тому числі в разі їх добровільного вступу на військову службу за контрактом.
З норми так само випливає, що дотримуватися гарантії ми повинні до фактичної демобілізації працівника. І тут запитань немає.
А от що із закінченням особливого періоду? Чи діє він зараз?
ВСУ (лист від 13.07.18 р. № 60-1543/0/2-18) і Мінсоцполітики (лист від 16.08.18 р. № 1431/0/101-18) упевнено стверджують, що так, особливий період ще діє.
Таким чином, оскільки наразі в Україні продовжує діяти особливий період, то роботодавці продовжують зберігати за «своїми» не демобілізованими військовими: і місце (посаду), і середню зарплату. Стосовно працівників, направлених на альтернативну (невійськову) службу, зазначені гарантії не діють.
