Юридичні нюанси операцій з третіми особами

У цій статті ми розглянемо основні юридичні нюанси найпоширеніших операцій з третіми особами:

1) переведення боргу;

2) відступлення права вимоги;

3) поруку;

4) виконання зобов’язання на користь третьої особи;

5) виконання зобов’язання боржника третьою особою.

Тепер про все за порядком.

Переведення боргу

Суть переведення боргу полягає в тому, що в зобов’язанні один боржник замінюється іншим (ст. 520 ЦКУ). Кредитор і суть самого зобов’язання залишаються незмінними. Цей момент відрізняє переведення боргу від виконання зобов’язання боржника третьою особою.

Переведення боргу може здійснюватися тільки за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом (ст. 520 ЦКУ).

Оформлення. Для того щоб замінити боржника в зобов’язанні, укладається договір.

Такий документ може бути:

а) двостороннім (між «старим» і новим боржниками). У такому разі згоду кредитора (див. вище) доведеться оформити шляхом направлення відповідного листа на адресу «старого» боржника;

б) тристороннім (між «старим» і новим боржниками, а також кредитором). Цей варіант, на нашу думку, найнадійніший, оскільки сторони, що підписали договір, автоматично будуть повідомлені про зміну боржника, а також належним чином ознайомлені зі своїми правами, обов’язками і строками виконання зобов’язань.

Форма договору про переведення боргу залежить від форми правочину, в якому переводиться борг (ст. 521, 513 ЦКУ).

Це означає, що якщо, наприклад, первинний договір (у якому змінюватиметься боржник) посвідчений нотаріально, то й угода про переведення боргу також підлягає нотаріальному посвідченню.

В усьому іншому ж керуємося загальними положеннями ЦКУ щодо письмової форми правочинів (ст. 206 та 208 ЦКУ).

Таким чином, якщо договір про переведення боргу укладається, наприклад, між юридичними особами, то він має бути письмовим (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ).

Важливі деталі. По-перше, перевести можна тільки реально існуючий борг, а не той, який може виникнути в майбутньому.

По-друге, заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення строків позовної давності (ст. 262 ЦКУ). Тобто перебіг строків позовної давності через заміну боржника в зобов’язанні не зупиняється і не переривається.

По-третє, до нового боржника від його попередника переходять не лише обов’язки, але й відповідальність за їх невиконання. При цьому новий боржник може оспорювати будь-які вимоги кредитора, які ґрунтувалися на відносинах між таким кредитором і «старим» боржником (ст. 522 ЦКУ).

По-четверте, передача боргу може бути як безоплатною, так і передбачати плату на користь первинного боржника. Момент оплати обумовлюють у договорі про переведення боргу. При цьому операція з переведення боргу (ні безоплатно, ні платно) не може бути визнана фінансовою послугою. На відміну від відступлення права вимоги. Адже фінансова послуга — це передусім операція з фінансовими активами (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги). А борг не є фінансовим активом (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги).

По-п’яте, порука або застава, встановлена «старим» боржником, після появи нового боржника припиняється. Але тільки за умови, що поручитель (позикодавець) не погодився забезпечувати виконання зобов’язання нового боржника (ч. 1 ст. 523 ЦКУ). А ось застава, встановлена первинним боржником, після заміни боржника зберігається, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 2 ст. 523 ЦКУ).

По-шосте, борг, що передається, може бути як грошовим, так і товарним. Чинне законодавство обмежень не містить.

Відступлення права вимоги

На відміну від переведення боргу, відступлення права вимоги (цесія) — це заміна кредитора в зобов’язанні внаслідок передачі «старим» кредитором своїх прав іншій особі на підставі правочину (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУ). Відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника. Інше може передбачатися договором або законом. Проте боржникові потрібно повідомити про заміну кредитора в письмовій формі.

Адже якщо цього не зробити, то виконання боржником зобов’язання «старому» кредиторові вважатиметься належним виконанням такого зобов’язання (ч. 2 ст. 516 ЦКУ). Крім того, боржник має право не виконувати своє зобов’язання перед новим кредитором до надання такому боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні (ч. 2 ст. 517 ЦКУ).

Обов’язок того чи іншого кредитора повідомити боржника не передбачений. Тож це може бути як «старий» кредитор, так і новий.

Оформлення. Відступлення права вимоги, як і переведення боргу, оформляється угодою (договором). Форма такого договору залежить від форми правочину, в якому переводиться борг (ч. 1 ст. 513 ЦКУ). Тобто діють правила, схожі до правил щодо форми договору про переведення боргу (див. вище).

У договорі про відступлення права вимоги, окрім традиційних умов, необхідно також зазначити: які документи, що підтверджують право вимоги, передаються первинним кредитором новому; боржника, до якого пред’являється право вимоги; договір, на підставі якого виникло право вимоги; підстави виникнення права вимоги в старого кредитора; ознаки, що індивідуалізують право вимоги.

«Старий» кредитор повинен передати новому кредиторові документи, що засвідчують право вимоги, та інформацію, що є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦКУ).

Важливі деталі. Одним з видів відступлення права вимоги є договір факторингу (ч. 1 ст. 1077 ЦКУ). А останній вважається фінансовою послугою. При цьому за умовами договору факторингу передавати право вимоги можна тільки банку або іншій фінустанові (ч. 3 ст. 1077 ЦКУ). Інакше така угода може бути визнана недійсною.

Факторингом можна назвати тільки договір, у якому:

а) відбувається передача грошового права вимоги;

б) фактор (новий кредитор) передає або зобов’язується передати клієнтові (попередньому кредиторові) грошові кошти;

в) фактор за надання послуги отримує винагороду.

Тому відступати право вимоги грошових коштів потрібно тільки за його «номінальною вартістю».

Тобто якщо ви збираєтеся відступати, наприклад, право вимоги 23000 грн., то новий кредитор повинен вам заплатити на підставі договору 23000 грн. Ні більше, ні менше. Такого висновку дійшли як Касаційний господарський суд Верховного Суду в постанові від 09.10.18 р. у справі № 916/2005/17, так і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.18 р. у справі № 909/968/16 (ср. ).

А ось передача товарної заборгованості не вписується в першу ж ознаку факторингу (тобто передається негрошова заборгованість). Тому за таким договором оплата може встановлюватися з дисконтом без ризиків визнання такої операції фінансовою послугою.

Порука

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов’язку (ч. 1 ст. 553 ЦКУ).

Як це «працює»? У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо за договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦКУ).

Тобто за загальним правилом кредитор у разі порушення зобов’язання може звернутися з вимогою про погашення заборгованості або до боржника, або до поручителя, або до них обох. Проте якщо в договорі поруки передбачена субсидіарна відповідальність, то кредитор повинен спочатку звернутися з вимогою до боржника, а вже якщо той не задовольнить його вимогу — до поручителя (ст. 619 ЦКУ).

При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків (ч. 2 ст. 554 ЦКУ). Але інше може передбачатися в договорі поруки. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦКУ порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Зауважте: ЦКУ не передбачає обмежень за видом договору, який може забезпечуватися порукою. Тому можна «забезпечити» зобов’язання, наприклад, за кредитним договором, договором позики, поставки (купівлі-продажу) тощо.

Оформлення. Порука оформляється окремим договором:

а) виключно в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ);

б) зазвичай, одночасно з основним договором (за яким виникає основне зобов’язання боржника перед кредитором) або після його укладення.

Після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, що підтверджують цей обов’язок боржника. При цьому поручитель стає кредитором для колись «захищеного» боржника (ч. 2 ст. 556 ЦКУ).

Важливі деталі. По-перше, у разі отримання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржникові. Інакше у разі виконання зобов’язання поручителем боржник має право висунути проти вимоги останнього всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора (ч. 1 ст. 555 ЦКУ).

По-друге, поручитель при виконанні зобов’язання боржника має право опротестувати вимоги кредитора так само, як міг би це зробити сам боржник. Виняток становлять випадки, коли ці заперечення пов’язані з особою боржника.

По-третє, у випадку якщо боржник виконає зобов’язання, забезпечене порукою, то він повинен негайно повідомити про це поручителеві. Інакше поручитель, що помилково виконав зобов’язання, має право стягнути безпідставно отримане з кредитора або стягнути витрачені кошти з «мовчазного» боржника (ст. 557 ЦКУ).

Виконання зобов’язання на користь третьої особи

Договором на користь третьої особи вважається договір, у якому боржник зобов’язаний виконувати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі (ч. 1 ст. 636 ЦКУ).

Тобто відступлення права вимоги і переведення боргу не мають стосунку до виконання зобов’язання на користь третьої особи. Боржником і кредитором залишаються ті ж суб’єкти.

Наприклад, за договором оренди складу між підприємством «А» (орендодавець) і підприємством «Б» (орендар) орендна плата сплачується на рахунок підприємства «В». Підприємство «В» не є стороною цього договору.

Також конструкцію «виконання зобов’язання на користь третьої особи» можна застосувати до договорів перевезення (ст. 908 ЦКУ), страхування (ст. 979 ЦКУ) тощо.

Оформлення. Виконання зобов’язання на користь третьої особи може як включатися в договір із самого початку, так і з’явитися в ньому шляхом укладення додаткової угоди. Тобто підписувати окремий договір немає необхідності.

Щоб уникнути непорозумінь, третій особі необхідно повідомити про те, що на її користь виконуватиметься зобов’язання. Крім того, у договорі не заборонено передбачати дані про таку третю особу.

Важливі деталі. Якщо третя особа відмовляється від права, наданого їй на підставі договору, то сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом (ч. 4 ст. 636 ЦКУ). Звісно, це правило не працюватиме, якщо воно суперечить суті основного договору.

Наприклад, у ситуації з договором оренди одержувач орендної плати може відмовитися від її отримання. У такому разі, звісно, грошові кошти може отримати орендодавець.

Виконання зобов’язання боржника третьою особою

Такий спосіб виконання зобов’язання передбачений ст. 528 ЦКУ. Суть його в тому, що замість боржника його зобов’язання виконується третьою особою. Проте заміна боржника в зобов’язанні не відбувається.

Тобто не йдеться ні про відступлення права вимоги, ні про переведення боргу. І боржник, і кредитор в основному зобов’язанні залишаються «на своїх місцях».

Оформлення. Положення про виконання зобов’язання третьою особою цілком може засвітитися як один з пунктів основного договору або вноситься додатковою угодою. Також, виходячи з положень ч. 1 ст. 528 ЦКУ, такий спосіб виконання зобов’язання може оформлятися окремим договором.

Важливі деталі. По-перше, якщо третя особа не змогла виконати зобов’язання, то боржникові доведеться виконати зобов’язання самостійно. Саме це відрізняє виконання зобов’язання третьою особою від заміни боржника в зобов’язанні.

По-друге, боржник не може доручити виконати своє зобов’язання за договором третій особі, якщо він зобов’язаний виконати таке зобов’язання особисто і це випливає з:

а) положень основного договору;

б) положень ЦКУ або інших актів цивільного законодавства;

в) суті зобов’язання, що передоручається третій особі.

Наприклад, за загальним правилом боржник не може передоручити надання послуги (ч. 1 ст. 902 ЦКУ). Випадки, коли виконавець може це зробити, повинні прямо передбачатися в договорі.

При цьому виконавець залишається відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору. Договір з таким застереженням якраз і буде тією угодою, яка передбачає виконання зобов’язання боржника третьою особою.