Незважаючи на «індивідуальний» статус документа, що коментується, ним можуть сміливо керуватися всі платники-юрособи на єдиному податку (ЄП) третьої групи. Оскільки аргумент, наведений податківцями в цьому листі, — не індивідуальний… Біда лише в тому, що появи цього аргументу в ПКУ платникам ЄП довелося чекати довго: він запрацював лише в минулому — 2017 році.
Сьогодні висновок листа здається очевидним: якщо у звітному періоді у платника ЄП доходу (тобто об’єкта оподаткування) не було, то декларацію з ЄП подавати не обов’язково.
Але нагадаємо, що й до згаданого року в п. 49.2 ПКУ було встановлене загальне правило, згідно з яким платник податків зобов’язаний подавати відповідну податкову декларацію, тільки якщо у звітному періоді в нього виникав об’єкт оподаткування за цим податком, або були показники, що підлягають декларуванню. Проте податківці відмовлялися вважати це правило загальним і вимагали від платників ЄП подавати декларацію за ним навіть при нульовому значенні показника доходу. Й аргументувалося це нібито необхідністю декларування показника доходу саме в цілях контролю того, чи не перевищив платник ЄП ліміт, установлений для його групи. Тобто чи має право він залишатися на спрощенці…
Законодавцеві довелося доповнити абз. перший п. 49.2 ПКУ прямою нормою: «Цей абзац застосовується до усіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності».
Проте нагадаємо ще одне: хоча податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ПКУ), декларація з ЄП складається наростаючим підсумком (п. 296.7 ПКУ). Тому якщо за підсумками півріччя (I кварталу) об’єкт ЄП таки був, а, скажімо, у III кварталі його не було, — декларацію з ЄП за три квартали подати потрібно.
