З 1 січня 2018 року в «програмному» пільговому п. 261 підрозд. 2 розд. XX ПКУ чітко прописали, що до програмної продукції належить і доступ до інтернет-сайтів/онлайн-сервісів. Тобто «послуги доступу» до інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів також охоплені пільгою з ПДВ (звільнені від ПДВ).
Але незважаючи на законодавчо закріплену норму, все не так-то просто.
По-перше, у чинному законодавстві немає визначення терміна «онлайн-сервіс». А отже, чітко визначити, які саме послуги пільгуються, достатньо важко, що породжує проблеми із застосування пільги. До речі, в листі ДФСУ від 03.08.18 р. № 3411/6/99-99-15-03-02-15/ІПК податківці зазначали, що на Мінекономіки ще Планом заходів з підтримки розвитку індустрії програмної продукції України на 2016 рік були покладені зобов’язання розробити проект закону про внесення змін до ЦКУ і Закон України «Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції» від 16.10.12 р. № 5450-VI щодо визначення термінів «програмна продукція», «постачання програмної продукції» та «онлайн-сервіс». Але поки що жодних змін немає.
По-друге, податківці відразу стали фіскалити і звузили межі застосування пільги щодо «доступу до інтернет-ресурсів/онлайн-сервісів». На їхню думку, пільгується не будь-який доступ, а тільки доступ до сайтів/сервісів/інтернет-платформ, скориставшись яким покупець отримує програмну продукцію (її копію). Надання тільки такого доступу потрапляє під ІТ-пільгу (звільняється від ПДВ).
Якщо ж покупець отримує тільки право на користування порталом або онлайн-сервісом без фактичного постачання покупцеві програмної продукції (її копій/екземплярів), то ПДВшної пільги, на думку фіскалів, немає. Тож, за версією податківців, важливо, який доступ надається: «програмний»/«непрограмний». Тобто що отримують за допомогою доступу: програмний продукт чи послуги.
Такі висновки простежуються, зокрема, у листах ДФСУ від 16.05.18 р. № 2185/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 11.09.18 р. № 3957/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Хоча потрібно розуміти, що безпосередньо ПКУ не передбачає тих «звужуючих» застережень, про які говорять податківці. Пункт 261 підрозд. 2 розд. XX ПКУ говорить про звільнення «постачань інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів і доступу до них» без жодних додаткових застережень. Тому з податківцями в цьому питанні можна (і потрібно) сперечатися.
Тепер детальніше поглянемо на обкладення ПДВ окремих видів послуг, які можуть надаватися хостинг-провайдерами.
Послуги веб-хостингу. У принципі, послуги веб-хостингу цілком можна віднести до послуг доступу до онлайн-сервісів. У загальному розумінні це послуги з надання дискового простору і каналу зв’язку для розміщення інтернет-сайту. Хостинг-провайдери забезпечують користувача місцем у мережі і безперебійну роботу сайту.
Але у консультаціях фіскали щодо обкладення ПДВ веб-хостингу знову ж таки зазначають (лист ДФСУ від 20.03.18 р. № 1103/6/99-99-15-03-02-15/ІПК), що:
• якщо в результаті постачання послуг хостингу здійснюються будь-які зміни в програмній продукції, то такі операції для цілей ПДВ розглядаються як операції з постачання окремих компонентів (елементів) програмної продукції і не підлягають обкладенню ПДВ на підставі п. 261 підрозд. 2 розд. XX ПКУ;
• якщо в результаті постачання послуг хостингу не відбувається жодних змін у програмній продукції, такі операції оподатковуються в загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
Зверніть увагу: говорячи про послуги веб-хостингу, податківці взагалі не згадують про пільгований «доступ до інтернет-сайтів, онлайн-сервісів». На їхню думку, пільга діє, тільки якщо скористувавшись такими послугами, користувач отримує програмну продукцію (її копію) або відбуваються якісь зміни в програмній продукції.
Увага: у загальному випадку, послуги веб-хостингу як такі не передбачають передачу програмної продукції.
Тому, враховуючи такі роз’яснення фіскалів, застосовувати пільгу до послуг веб-хостингу достатньо ризиковано.
Контролери вбачають у таких послугах щось середнє між послугами у сфері інформатизації і телекомунікаційними послугами. Принаймні вони наполягають, що місце їх постачання визначають за пп. «в» та «д» п. 186.3 ПКУ, тобто воно збігається з місцем реєстрації одержувача.
Послуги веб-хостингу згідно з Класифікатором послуг можна класифікувати під кодом 63.11.
Реєстрація сертифікатів SSL. Сертифікат SSL дозволяє забезпечити безпечне з’єднання між браузером користувача та інтернет-сервером, на який користувач зайшов. Сам собою цей сертифікат не є програмним продуктом. Не вписується він і під криптографічний засіб захисту інформації (що до них відносити, зазначено, зокрема, в Указі Президента України «Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні» від 22.05.98 р. № 505/98). Та й ураховуючи, що хостинг-провайдери надають саме послуги з реєстрації сертифікатів SSL або взагалі послуги доступу до такої сертифікації, то ПДВ-пільги тут не бачити. Такі послуги обкладаються ПДВ на загальних підставах. Їх теж можна віднести до послуг у сфері інформатизації/телекомунікаційних послуг.
Реєстрація доменного імені. Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.03 р. № 1280-IV домен — частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Доменне ім’я або домен — це ім’я сайту.
Реєстрація доменів — процес внесення до реєстру запису про нове доменне ім’я.
Послуги з реєстрації доменного імені/надання доступу до реєстрації доменних імен навряд чи можна віднести до послуг доступу до онлайн-сервісів, тому такі послуги обкладаються ПДВ на загальних підставах (зважаючи на те, як узагалі трактують податківці пільгу щодо послуг доступу).