Зрозуміло, що йдеться про податкову різницю, передбачену п.п. 140.5.4 ПКУ у разі придбання товарів (необоротних активів, робіт, послуг), у «низькоподаткових» нерезидентів (у тому числі пов’язаних).
«Низькоподатковим» для цілей застосування цієї норми нерезидент є у тому випадку, якщо:
• він зареєстрований в одній з «низькоподаткових» країн (згідно з переліком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.17 р. № 1045*), або
* До 2018 року діяло відповідне розпорядження КМУ від 16.09.15 р. № 977-р.
• «низькоподатковою» є його організаційно-правова форма (згідно з переліком, наведеним у додатку до постанови КМУ від 04.07.17 р. № 480).
Причому цю різницю не рахують, якщо такі придбання є:
1) борговими операціями (п. 140.2 ПКУ);
2) операціями з виплати роялті (п.п. 140.5.6 ПКУ);
3) контрольованими операціями;
4) неконтрольованими операціями, сума яких підтверджена платником за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», згідно з процедурою зі ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
Звертаємо вашу увагу: раніше податківці заявляли, що рахувати таку «нерезидентську» різницю треба щокварталу.
Наприклад, у листі ДФСУ від 11.12.17 р. № 2924/6/99-99-15-02-02-15/ІПК звучав такий висновок: оскільки визначити, чи є операція контрольованою, платник може тільки за підсумками року, то й рішення про незбільшення фінрезультату він може прийняти тільки після підбиття річних підсумків. Тому квартальники при складанні проміжних прибуткових декларацій, що надаються протягом року, повинні збільшити фінрезультат на 30 % вартості усіх придбань у «низькоподаткових» нерезидентів. А вже за підсумками року — зменшити фінрезультат, якщо такі придбання виявилися контрольованими або їх сума підтверджена за процедурою зі ст. 39 ПКУ, але без подання звіту. Відповідні рекомендації містило й тодішнє роз’яснення з категорії 102.13 ЗІР ДФСУ (яке сьогодні вже не діє).
Така методологія розрахунку «нерезидентської» різниці була явно надуманою. Адже таких механізмів п.п. 140.5.4 ПКУ вочевидь не передбачає. І добре, що Мінфін це помітив (див. лист від 19.06.18 р. № 11210-09-10/16613). Тепер і податківцям довелося свою позицію переглянути.
Звертаємо вашу увагу: позиція податківців змінилася на краще.
У редакції роз’яснення з категорії 102.13 ЗІР ДФСУ, що є діючою на сьогодні, вони вже говорять правильно: оскільки «контрольованість» операції платник визначає за підсумками року, то й податкову різницю з п.п. 140.5.4 ПКУ слід рахувати тільки один раз — за підсумками року.
Аналогічні висновки містяться й у низці індивідуальних податкових консультацій із цього питання (див., наприклад, листи ДФСУ від 24.09.18 р. № 4128/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 14.09.18 р. № 4029/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 11.09.18 р. № 3934/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Загалом тепер квартальникам з приводу невідображення «нерезидентських» різниць у проміжних деклараціях хвилюватися не потрібно.
