Катаємося на таксі Uber у відрядженні

Компенсація витрат на таксі

Перш за все нагадаємо, що з давніх-давен велися спори з фіскалами щодо того, чи є додатковим благом компенсація працівникові небюджетної сфери витрат за користування таксі під час перебування у відрядженні, у тому числі за межами України. Спочатку податківці намагалися за аналогією посилатися в цих питаннях на Інструкцію № 59* і відмовляли у безподатковій компенсації витратам на таксі у відрядженнях у межах України, дозволяючи їх тільки для закордонних відряджень, оскільки це передбачено цією Інструкцією (та й то за наявності дозволу керівника підприємства і підтвердних документів).

* Інструкція про службові відрядження в межах України і за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

Потім фіскалам довелося посунутися з таких своїх позицій, у тому числі через позитивну судову практику в цьому питанні. А ще тому, що Інструкція № 59 обов’язкова для застосування тільки для структур, що фінансуються з бюджету. І вже минулого року податківці надали ряд ліберальних роз’яснень, що дозволяють компенсувати витрати на таксі, понесені у відрядженнях як за межами України, так і усередині країни (див., наприклад, листи ДФСУ від 09.11.17 р. № 2565/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 26.10.17 р. № 2402/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і від 01.09.17 р. № 1785/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, а також консультацію у категорії 103.17 ЗІР ДФСУ).

Проте досить серйозною проблемою в питанні безподаткової компенсації витрат на таксі є питання документального підтвердження таких витрат. Ось тут і виникають основні труднощі.

Податківці, визнаючи компенсацію витрат на таксі, при цьому не забувають посилатися на умови, передбачені в п. 170.9 ПКУ, і робити застереження про документальне підтвердження зв’язку таких поїздок із госпдіяльністю, а також — здійснення витрат на перевезення. Підпункт 170.9.1 ПКУ, говорячи про підтвердні документи, що дають підстави для неоподаткування витрат працівника у відрядженні на проїзд, прямо згадують такі їх види, як транспортні квитки або транспортні рахунки (багажні квитанції), у тому числі електронні квитки, і розрахункові документи про їх придбання за усіма видами транспорту. При буквальному прочитанні виходить, що для підтвердження витрат на проїзд у таксі ця норма вимагає наявності транспортного квитка або рахунка, а також розрахункового документа.

Водночас говорити серйозно про квиток на таксі не доводиться. Отже, з проїзних документів, перерахованих у п.п. 170.9.1 ПКУ, залишаються транспортний рахунок і розрахунковий документ. Тобто без наявності відразу двох таких документів фіскали навряд чи визнають безподаткову компенсацію витрат на таксі законною.

А оскільки при використанні таксі в Україні переважають готівкові розрахунки і ніякий рахунок не видається, то й підтверджувати такі витрати у низці випадків нічим. Оскільки наші таксі досі не обладнані РРО-таксометрами** і квитки на проїзд у звичайному таксі не застосовуються/не видаються.

** Скажемо більше: у чинному Держреєстрі РРО (затверджений наказом ДФСУ від 06.06.18 р. № 362) взагалі немає жодної моделі електронного таксометра!

Щоправда, якщо таксує ФОП-єдинник, то він може видавати товарний чек у довільній формі, але проблема з рахунком усе одно залишається.

Uber-таксі: розрахунок і документи

Певною мірою винятком є поїздки на Uber-таксі (замовлення таксі у них здійснюється через однойменний мобільний додаток без використання диспетчерів). Клієнт (користувач/замовник) таксі повинен зареєструватися, створивши свій окремий обліковий запис (акаунт), при цьому, окрім імені, адреси і номера мобільного, зазначаються (обираються) також форма оплати і реквізити платіжної картки — при безготівковій оплаті.

Тобто ця фірма приймає і безготівковий розрахунок від клієнтів. Тож «розрахунковий документ» у вигляді банківської виписки з картрахунку при оплаті послуг таксі із застосуванням КПК або особистої платіжної картки особи, яка відряджається, тут організувати можливо. У принципі, якщо строго орієнтуватися на норми Закону про РРО, то банківська виписка розрахунковим документом не є, але водночас фіскали визнають її аналогом розрахункового документа (див., наприклад, Узагальнюючу податкову консультацію щодо використання банківських виписок як первинних документів, затверджену наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 583, і лист Мінфіну від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339).

Проте, яким документом можна підтвердити сам факт поїздки?

«Український» Uber надсилає на електронну пошту пасажира (та/або платника) маршрут-квитанції із зазначенням маршруту і розрахунком його вартості. Необхідну інформацію (включаючи цю квитанцію) можна знайти на сайті компанії у своєму обліковому записі (електронному акаунті клієнта). Таку квитанцію можна роздрукувати. А оскільки ці квитанції формуються після виконання замовлення, то вони містять доволі точну інформацію про маршрут і вартість поїздки. Але разом з тим у цих квитанціях не зазначаються реквізити (П. І. Б.) клієнта, а також посадових осіб виконавця і відсутні їхні підписи! Тому фіскали можуть не прийняти витрати, підтверджені тільки роздруківкою такої електронної маршрут-квитанції, не визнаючи її первинним і підтвердним документом…

Але, крім того, від Uber можна спробувати отримати ще рахунок або рахунок-фактуру.

Принаймні таке можливо при поїздках на таксі Uber за кордоном. Але, наскільки нам відомо, в Україні доки оформляють тільки маршрут-квитанції. Ось тільки чи є підстави вважати роздруківку (скриншот) такої Uberівської квитанції з маршрутом і навіть рахунок-фактуру підтвердними документами — аналогами транспортного рахунку, згаданого в п.п. 170.9.1 ПКУ? Тут можуть виникнути серйозні труднощі. Але виявляється, не усе втрачено.

Суд — за компенсацію!

Розповімо одну історію, пов’язану з компенсацією витрат на поїздку на таксі Uber у відрядженні за кордоном.

Підприємство зробило запит на надання консультації, чи вважатимуться доходом відрядженого працівника витрати на проїзд в таксі, підтверджені маршрут-квитанцією і випискою з картрахунку? Податківці, посилаючись на Інструкцію № 59 і п. 170.9 ПКУ, зрозуміло, відповіли, що маршрут-квитанція, надіслана на електронну адресу працівника через Інтернет, не входить до переліку підтвердних документів, що засвідчують вартість витрат на проїзд. А підтвердними документами можуть бути лише згадані в п.п. 170.9.1 ПКУ транспортні квитки або транспортні рахунки (лист ОВП ДФС від 31.03.17 р. № 18470/10/28-10-01-03-11).

Платника така відповідь не влаштувала, і він оскаржив її в суді. І що не може не радувати, суди як першої, так і апеляційної інстанцій стали на бік платника*. Але, зазначимо, що до суду платник вже надав не лише маршрут-квитанцію, але також і отриманий від Uber інвойс (рахунок-фактуру), причому з нотаріально засвідченою копією.

* Див. ухвалу Харківського апеляційного адмінсуду від 11.10.17 р. у справі № 820/1750/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69590040).

Чим же керувалися судді при ухваленні таких ліберальних рішень? Вони вказали, що належно оформлений рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення у бухобліку госпоперації і постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта прийому-передачі тільки у разі його оплати, підтвердженої відповідними документами**. Таким документом може бути, зокрема, і виписка з карткового рахунку.

** Заради справедливості відзначимо, що рахунок-фактура первинним документом не є, але Мінфін в листі від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 фактично прирівняв його до такого (у разі надходження оплати), що і використав суд у своїх висновках.

Крім того, судді зазначили, що рахунок-фактура може бути складений і в електронній формі, але при цьому повинен мати реквізити, що дозволяють ідентифікувати госпоперацію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого він складений; назву контрагента і зміст госпоперації, одиницю виміру госпоперації; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури. При цьому в рахунку-фактурі (інвойсі), отриманому із сайту компанії Uber, зазначена така інформація: дата складання і номер; особа, яка отримала послуги таксі; назва і місцезнаходження юрособи, від імені якої складений документ; опис послуги таксі; загальна вартість послуг таксі, у тому числі розмір податків.

Цього суддям здалося достатнім, і вони дійшли висновку, що маршрут-квитанція і рахунок-фактура (інвойс) від Uber за своїм змістом відповідають вимогам до обов’язкових реквізитів первинних документів і є документами, що підтверджують вартість витрат працівника на послуги таксі.

Крім того, суд зазначив, що в затвердженому на підприємстві Положенні про відрядження допускається використання працівниками послуг таксі. А тому виплачені працівникові позивача компенсаційні виплати не можуть кваліфікуватися як оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага, і згадану ІПК було скасовано.

Зауважимо, що ДФСУ в листі від 09.11.17 р. № 2565/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, визнаючи неоподатковуваність витрат на проїзд в таксі у відрядженні (при виконанні вимог п. 170.9 ПКУ, тобто при наданні необхідних підтвердних документів), згадала й ці судові рішення!

Висловимо наприкінці свою думку. На наш погляд, компенсувати працівникам проїзд у таксі Uber зараз досить ризиковано — особливо Україною, де наразі видається тільки маршрут-квитанція, а цього «документа» навіть у комплекті з випискою з картрахунку, що підтверджує оплату, фіскалам може бути недостатньо.

Що стосується поїздок на таких таксі Uber у закордонвідрядженнях, то за наявності маршрут-квитанції, а також інвойса/рахунка-фактури* (але його, схоже, поки видають не в усіх країнах) з урахуванням таких судових рішень можете ризикнути відшкодувати працівникові витрати на таксі Uber. Але проблеми при цьому з податківцями все одно не виключаються.

* Не завадить ще й нотаріальне посвідчення цих документів…

Загалом, «наші люди… на таксі не їздять»…