По-перше, Мінфін дійшов висновку, що при виході підприємства зі складу засновників товариства вартість фінансових інвестицій таке підприємство списує записом Дт 377 — Кт 14.
Власне кажучи, підприємство-інвестор може залишити товариство двома шляхами:
1) вийти зі складу учасників або
2) продати свою частку в статутному капіталі (СК).
З бухоблікової точки зору, і в першому, і в другому випадку учасник, який виходить із товариства, фактично продає фінансову інвестицію. Адже він позбавляється від інвестиції та отримує натомість грошові кошти або майно. Причому часто-густо вартість отриманого відрізняється від балансової вартості фінансової інвестиції.
При цьому з продажем частки запитань не виникає. Це звичайна реалізація фінансової інвестиції. А ось при відображенні в обліку інвестора операції з виходу учасника з товариства, зважаючи на нормативний «вакуум», на практиці досі застосовувалися два підходи.
Реалізація фінінвестиції. На дату виходу з товариства учасник (інвестор):
• відображав суму, яка належить йому при виході (ринкову вартість частки), проводкою: Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій»;
• списував балансову вартість фінансової інвестиції з балансу (Дт 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» — Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»).
Отримані при виході основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи або запаси учасник показував як звичайні придбання.
Якщо ж екс-учасникові нічого «не світило» отримати від товариства, тоді він просто списував фінансову інвестицію з балансу (Дт 977 «Інші витрати діяльності»).
Прибічниками цього підходу були й ми. Адже п. 3 розд. IV НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» не допускає згортання статей доходів і витрат, крім випадків, прямо передбачених П(С)БО. При цьому ніде в нацстандартах не прописаний дозвіл на відображення цієї операції згорнуто. Поготів, як ми вже відзначали, розмір отриманого за фінансову інвестицію досить часто не збігається з її балансовою вартістю.
«Позареалізаційна» операція. Належну учасникові при виході з товариства суму показували за дебетом субрахунку 377 і кредитом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».
Якраз цей варіант пропагує Мінфін у листі, що коментується. Але це в ідеалі. А якщо балансова вартість фінансової інвестиції і сума, отримана при виході, не збігаються? Куди дівати різницю? Бухрегулятор про це нічого не сказав. Хоча й так зрозуміло — все одно доведеться задіяти дохідні або витратні субрахунки. Питання тільки, які саме.
На наш погляд, якщо сума до виплати перевищує балансову вартість фінінвестиції екс-учасника, суму перевищення (дохід) треба відображати проводкою: Дт 377 — Кт 746 «Інші доходи». Якщо ж вийшло навпаки (тобто вартість фінінвестиції більше належної учасникові суми), різницю списують на витрати: Дт 977 — Кт 14. Аналогічно вчиняють, коли інвестор залишився «з носом».
Зверніть увагу: підсумковий результат в обох варіантах збігається. Проте мінфінівський підхід прийнятніший для прибутківців-малодохідників, що балансують на межі 20-мільйонного прибуткового доходу. Адже в дохід потрапить тільки додатна різниця між отриманою компенсацією і балансовою вартістю інвестиції, а не вся ринкова вартість частки.
Незаперечні переваги «позареалізаційного» підходу і для єдиноподатників-інвесторів групи 3. Їм легше буде відбитися від посягань податківців на усю суму коштів, отриманих при виході зі складу засновників ТОВ (див. «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 32, с. 45). Хоча зазначимо: у підкатегорії 108.01.02 ЗІР ДФСУ можна знайти консультацію іншого змісту, в якій фіскали заявляють про відсутність єдиноподаткового доходу при поверненні коштів, унесених до СК іншої юрособи.
По-друге, Мінфін стверджує, що на дату реалізації фінансових інвестицій дохід визнають за Кт 741, а балансову вартість та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією, відображають за Дт 971.
У ситуації з продажем частки в СК товариства (фінінвестицій) усе передбачувано. Учасник-інвестор відображає інший дохід від реалізації (Кт 741). Одночасно з доходом продавець показує собівартість такої фінінвестиції у складі інших витрат (Дт 971).
Єдине, що упустив Мінфін: прийнявши рішення про продаж довгострокових фінансових інвестицій (рахунок 14), спершу їх можна перевести до складу поточних фінінвестицій (на субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»). А вже потім робити проводку: Дт 971 — Кт 352.
У податковоприбутковому обліку жодних окремих коригувань за неціннопаперовими корпоративними правами ст. 138 — 141 ПКУ не передбачають. Тому і при виході учасника з товариства, і при продажу фінінвестицій діємо так, як диктує бухоблік.
А тепер проводки — облік у інвестора згідно з рекомендаціями Мінфіну.
Вихід учасника з товариства / продаж частки в СК
| Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| дебет | кредит | |
| Вихід учасника | ||
| 1. Відображено заборгованість товариства перед учасником при виході зі складу засновників (у межах балансової вартості фінінвестиції) | 377 | 14 |
| 2. Віднесено різницю до складу: | ||
| а) доходів, якщо вартість частки до отримання перевищує балансову вартість фінінвестиції | 377 | 746 |
| б) витрат, якщо балансова вартість фінінвестиції перевищує вартість частки | 977 | 14 |
| 3. Отримано грошові кошти від товариства | 311 | 377 |
| Продаж частки в СК | ||
| 1. Переведено довгострокову фінінвестицію до складу поточних на дату ухвалення рішення про продаж частки | 352 | 14 |
| 2. Відображено дохід від реалізації частки в СК товариства | 377 | 741 |
| 3. Списано собівартість реалізованої частки в СК товариства | 971 | 352 |
| 4. Отримано грошові кошти від покупця частки | 311 | 377 |
