Що хорошого в ЄП
Тут є декілька позицій. Одна з головних — простота визначення ЄП. Річ у тім, що він розраховується тільки від суми доходу. Витрати ніяк не впливають на розмір ЄП. Отже, уваги вони привертатимуть набагато менше.
Істотний плюс ЄП — звільнення від сплати низки податків і зборів. Так, підприємці-єдиноподатники не сплачують:
1) податок на прибуток;
2) ПДВ у частині постачання товарів/послуг. Виняток становлять ставки ЄП, які передбачають обов’язкову сплату ПДВ. Для 4 групи — це 3 %, для 6 групи — 5 %. І врахуйте ще одне: якщо ви оберете ставку ЄП без сплати ПДВ, то реєструватися не доведеться навіть у тому випадку, якщо ви перевищите реєстраційний поріг. Нагадаємо, що зараз він становить 300 тис. грн., а з 1 січня підвищиться до 1 млн грн.*;
3) земельний податок (крім земельного податку в частині земельних ділянок, що не використовуються для господарської діяльності);
4) збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
5) збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
* Про це ви могли прочитати у статті «Як стати неплатником ПДВ?» у журналі «Бухгалтер 911», 2014, № 3.
Якщо думаєте переходити на ЄП з 2015 року, покваптеся: адже подати заяву потрібно не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. Це означає, що останній день для подання такої заяви — 16 грудня.
Тільки ось вигоди від цього послаблення тьмяніють на тлі того, що й загальносистемники далеко не завжди сплачують зазначені податки.
Ви запитаєте: а як же ставки ЄП? Адже вони набагато менші, ніж на загальній системі. Так і є, але, на жаль, цей плюс нівелюється базою обкладення ЄП — як ми вже зазначали, її формують тільки доходи.
Що стосується касового методу відображення доходів, що застосовується всіма платниками ЄП, то тут теж не все так однозначно. Якщо ви працюєте за схемою з подальшою оплатою, то це, звичайно, плюс. Інакше жодних вигод ви від цього не отримаєте.
Що поганого в ЄП
ЄП несе в собі не тільки позитив. У ньому є й темні сторони. До них, звичайно, належать жорсткі обмеження. По-перше, за обсягом доходів і числом працівників:
1) для 4 групи — обсяг річного доходу не більше 5 млн грн., а середньоблікова чисельність працівників — не більше 50 осіб;
2) для 6 групи — обсяг річного доходу не більше 20 млн грн. Чисельність працівників не обмежується.
По-друге, за видами діяльності. Не секрет, що на багато з них в єдиноподатників табу. Наприклад, це стосується більшості операцій з підакцизними товарами, операцій з дорогоцінним камінням і дорогоцінними металами тощо. Причому нагадаємо: податківці вважають, що платники ЄП не мають права здавати майно в оренду*.
* З аргументами, що «розбивають» фіскальний підхід податківців, ви могли ознайомитися у статті «Єдиний податок та оренда: можна чи не можна?» у журналі «Бухгалтер 911», 2014, № 2.
По-третє, до форми розрахунків. Якщо пам’ятаєте, платники ЄП мають право здійснювати розрахунки за поставлені товари (роботи, послуги) тільки у грошовій формі (абз. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ).
По-четверте, до самого суб’єкта — платника ЄП. Зокрема, на ЄП не можна перейти, якщо у статутному капіталі доля юросіб — неплатників ЄП становить 25 % і більше.
Але не тільки обмеження можуть відштовхнути від ЄП. Як ми вже зазначали, ЄП сплачується з доходу, а не з прибутку. Отже, якщо частка витрат в отриманих доходах висока, сума ЄП може виявитися навіть більше, ніж податку на прибуток. Звичайно, це можна прикинути «на око» або ж розрахувати конкретно під вашу ситуацію. Але ви можете спростити собі завдання і скористатися таким алгоритмом.
Рахуємо вигоди від ЄП
Визначити вигідність ЄП або загальної системи можна, якщо порівняти суми податку, які доведеться сплатити на тій чи іншій системі оподаткування. Для цього доведеться побудувати просту формулу та пригадати елементарні правила математики. Але одразу зауважте:
1) формула дає приблизний результат. Але його, загалом, вистачить, щоб отримати уявлення про те, чи вигідно переходити на ЄП при цьому рівні рентабельності;
2) вище ви могли ознайомитися з переліком податків/зборів, від яких платники ЄП звільнені. Загальносистемники теж не завжди їх сплачують. Отже, в загальному випадку, у формулі вони не беруть участі. Якщо ж ви ці платежі сплачуєте, їх потрібно включити до формули — до суми податку загальносистемника.
Низка податків і зборів, які сплачуються і єдиноподатниками, і загальносистемниками, у формулі не враховуються — адже на зазначене співвідношення вони не впливають. Зокрема, це стосується ПДФО/ЄСВ із зарплати та інших виплат, військового збору.
Це головні моменти. Переходимо до самої формули. Сума податку на загальній системі (∑Пзаг) виглядає так:
∑Пзаг = Доходи х Р х 0,18,
де Р — рентабельність продажів, яка визначається як відношення прибутку до доходів (без ПДВ).
Для ЄП формула для розрахунку суми податку (∑Пєдин) буде іншою:
∑Пєдин = Доходи х Ставка ЄП.
Що стосується суми ПДВ, то цей елемент може додаватися як до ∑Пзаг, так і до ∑Пєдин — залежно від того, чи є ви платником ПДВ (чи плануєте ним стати). Розраховується вона так:
∑ПДВ = 0,2 х (Доходи х Р + Витрати без ПДВ),
де Витрати без ПДВ — витрати, за якими не відображається податковий кредит. У тому числі ті, в яких узагалі немає «вхідного» ПДВ, — витрати на оплату праці тощо.
Далі розрахуємо рівень рентабельності (Р), при якому вам буде все одно, — чи сплачувати ЄП, чи перебувати на загальній системі. Очевидно, що це ситуація, за якої ∑Пзаг = ∑Пєдин. Якщо неплатник ПДВ переходить на ЄП без ПДВ, він виглядатиме так:
Доходи х Р х 0,18 = Доходи х Ставка ЄП; Р = Доходи х Ставка ЄП : Доходи х 0,18 = Ставка ЄП : 0,18.
У цьому випадку при переході до 4 групи ЄП (без ПДВ) показник Р становитиме 27,78 %, а до 6 групи — 38,89 %. Це означає, що якщо ви — неплатник ПДВ, то переходити на ЄП без ПДВ вигідно тільки тоді, коли рівень рентабельності перевищить ці суми.
Ви можете помітити, що ми ще не розглядали ситуацію переходу із загальної системи без ПДВ на ЄП з ПДВ. Але, зізнаємося, це швидше екстрим — ПДВ у такому разі поглине всі вигоди від переходу на ЄП (особливо, якщо враховувати ПДВшні нововведення 2015 року).
Тепер поглянемо на іншу ситуацію: загальносистемник — платник ПДВ переходить на ЄП без ПДВ. Визначаємо показник Р:
Доходи х Р х 0,18 + 0,2 х (Доходи х Р + Витрати без ПДВ) = Доходи х Ставка ЄП;
0,38 х Доходи х Р + 0,2 х Витрати без ПДВ = Доходи х Ставка ЄП.
Показник Витрати без ПДВ визначається для своєї конкретної ситуації. А зараз, щоб спростити приклад, уявимо, що розмір таких витрат становить 30 % від прибутку (тобто показника Доходи х Р). У такому разі формула виглядатиме так:
0,44 х Доходи х Р = Доходи х Ставка ЄП; Р = Ставка ЄП : 0,44.
У такому разі Р становить: при переході до 4 групи без ПДВ — 11,36 %, а при переході до 6 групи без ПДВ — 15,9 %. Тільки перевищивши ці показники, ви отримаєте вигоду від переходу на ЄП (якщо частка витрат, у яких немає податкового кредиту, становить 30 % від прибутку).
І поглянемо на ще одну ситуацію: перехід із загальної системи з ПДВ на ЄП з ПДВ. У цьому випадку з обох боків рівності показник ∑ПДВ можна не враховувати — адже на співвідношення він не вплине. Принцип розрахунку порогової рентабельності в такому разі аналогічний першій ситуації (Р = Ставка ЄП : 0,18). У зв’язку з цим показник Р становитиме 16,67 % (для ЄП 4 групи) або 27,78 % (для ЄП 6 групи).
