Інструкція про відрядження для госпрозрахункових суб’єктів — лише «підказка». Складаючи власне Положення про відрядження, можна (якщо є бажання) запозичити основні положення, а решту прописати на власний розсуд (не порушуючи прав трудящих). Але не усі госпрозрахункові суб’єкти впоралися з пережитками минулого та перетягнули до свого Положення про відрядження усі норми Інструкції.
Так от, для комерційних підприємств, повністю зорієнтованих на Інструкцію про відрядження, у цій ситуації вирішальне значення мав абз. 2 п. 8 розд. I. Згідно з ним дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) повинна збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Якщо в Положенні про відрядження вашого підприємства відсутня норма, аналогічна абз. 2 п. 8 Інструкції про відрядження, то, на наш погляд, ви цілком законно могли відшкодовувати витрати на зворотний проїзд відрядженого працівника, який затримався усього лише на вихідні або свята. І Америку ми вам зараз не відкриємо.
А ось тим, хто в Положення про відрядження усе ж таки «забив» таку норму, доведеться замислитися над унесенням до нього змін.
Річ у тім, що наказом Мінфіну від 04.08.2015 р. № 694* будуть унесені зміни до Інструкції про відрядження. Згідно з новим абзацом п. 7 розд. I керівник може дозволити відшкодувати витрати на зворотний проїзд за ситуації, коли дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. При цьому повинні виконуватися дві умови: 1) затримка повернення з відрядження припала на вихідні і святкові (неробочі) дні; 2) строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищує граничного строку відрядження, визначеного п. 6 постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98.
* Набуде чинності з дня офіційного опублікування. На момент підготовки матеріалу не опублікований.
Ну а якщо навіть працівникам бюджетних установ можна, то чого ж страждати працівникам комерційних підприємств? Адже ніяких втрат роботодавець не понесе, якщо працівник пробуде в місті, куди відряджався, зайвий день чи два. Сума його витрат не збільшиться.
Безумовно, за дні затримки у відрядженні на вихідні (свята) працівнику не потрібно виплачувати добові та компенсовувати витрати на наймання житла та інші витрати, понесені ним у цей час. Інакше такі суми потраплять в оподатковуваний дохід працівника.
Увага! Якщо не внести відповідні зміни до Положення про відрядження та при цьому відшкодовувати витрати на зворотний проїзд тому, хто «затримався», то ви даєте «карти в руки» фіскалам. Суму відшкодованих витрат вони можуть визнати додатковим благом з відповідним оподаткуванням.
