Згідно з п. 5 П(С)БО 11 і п. 15 П(С)БО 15, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
У принципі, можна говорити, що навіть після закінчення строку позовної давності* за заборгованістю, що цікавить нас, дохід не виникає, якщо ми не відмовляємося від його погашення (плануємо погасити його в майбутньому). Водночас Інструкція № 291** прив’язує виникнення доходу до закінчення строку позовної давності, тому безпечний підхід — показувати дохід за кредиторською заборгованістю, строк позовної давності за якою минув (інше питання — коли він мине, про що нижче).
* Див. статтю «Строк позовної давності: як рахувати та застосовувати» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 17.
Для високодохідних платників податку на прибуток і низькодохідних «добровольців» не передбачено жодних коригувань у частині таких доходів (не плутати зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості), тобто «правила гри» повністю орієнтовані на бухоблік. Те ж саме стосується і низькодохідних платників.
А для платників єдиного податку групи 3, що є платниками ПДВ, п. 292.3 ПКУ так і зовсім окремо визначено, що до суми доходу включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Причому стосується це як юр-, так і фізосіб.Але для того, щоб з’ясувати, чи минув такий строк, пропонуємо глибше поринути у природу відносин, у межах яких первісно виникла кредиторська заборгованість.
Заборгованість у межах цивільно-правових відносин. Саме з таким видом відносин маємо справу в разі, якщо, наприклад, заборгованість виникла через те, що працівник придбав товари (роботи, послуги) на користь підприємства за свої кошти. А оскільки відносини цивільно-правові, то й регулюються вони нормами ЦКУ.
Є і противники такої позиції, які вбачають і в такому разі складові трудових відносин (про такі відносини піде мова в наступному підрозділі).Питаннями позовної давності в ЦКУ займається гл. 19 розд. V. Згідно з цими правилами перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Причому за зобов’язаннями з визначеним і невизначеним строком виконання*** діють різні правила визначення початку строку позовної давності.
*** А також якщо строк виконання зобов’язань визначено моментом пред’явлення вимоги.
Строку компенсації підприємством підзвітному працівнику витрат, понесених понад видану йому під звіт готівку, чинним законодавством не встановлено. Відповідно перебіг позовної давності в такому разі згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ розпочинається з дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.
Для визначення моменту початку перебігу строку звернення до суду працівник повинен звернутися до роботодавця з вимогою щодо повернення йому понесених витрат.Тобто доки таку вимогу працівник не пред’явив, ні про те, що про виникнення доходу в бухгалтерському (і податковому) обліку, але навіть про початок перебігу строку позовної давності говорити не доводиться. А виникнення доходу від списання кредиторської заборгованості, як ви розумієте, може статися тільки після закінчення такого строку. Тобто в загальному випадку через три роки після його початку ( ст. 257 ЦКУ).
Якщо вимога буде пред’явлена працівником, то підприємство, як боржник, зобов’язане виконати її згідно з ч. 2 ст. 530 ЦКУ в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги. Виняток можливий у разі, якщо обов’язок негайного виконання випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Тільки після закінчення такого строку, якщо підприємство не погасить свій борг, почне «цокати годинник», що сповіщає про перебіг позовної давності.Але тут важливо врахувати такий момент. Є деяка небезпека застосування податківцями логіки, що позовна давність почне свій перебіг одразу, а не після пред’явлення працівником вимоги щодо повернення йому понесених витрат (див. врізку ліворуч про ВГСУ)!
Той же ВГСУ неодноразово застосовував цей підхід щодо договорів купівлі-продажу, в яких не встановлено строку виконання.Тому обережний платник, який не бажає визнавати доходи, повинен звернути увагу на правила призупинення ( ст. 263 ЦКУ) або переривання строку позовної давності ( ст. 264 ЦКУ). В останньому випадку перебіг позовної давності згідно з ч. 3 ст. 264 ЦКУ починається заново, тобто при виконанні однієї з умов, наведених у цій статті, є можливість відстрочити виникнення доходу.
Заборгованість у межах трудових відносин. Не рідкісні ситуації, коли авансу, виданого підзвітній особі на відрядження, не вистачає для того, щоб повністю відшкодувати всі витрати, понесені у відрядженні. Унаслідок цього в підприємства виникає кредиторська заборгованість перед працівником.
Стосунки, в межах яких виникає така заборгованість, на нашу думку, мають більше ознак трудових, ніж цивільно-правових. Проте одностайності в цьому питанні як з боку контролюючих органів, так і з боку судів, на жаль, не спостерігається.
Якщо припустити, що мають місце все ж цивільно-правові відносини (повторимося, ми не прихильники подібної позиції), то справедливі всі ті висновки, що прозвучали в попередньому підрозділі статті.Для трудових відносин — свої правила, установлені КЗпП.
Стаття 233 цього Кодексу дає працівнику право звернутися із заявою про рішення трудового спору до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Але чи можна в такому разі пов’язувати «старт» перебігу позовної давності з датою затвердження авансового звіту?
Упевнені, ні. Адже говорити про будь-яке порушення саме в такий день не доводиться. Коли ж працівник «повинен був дізнатися про порушення свого права»? Оскільки конкретних строків для проведення остаточного розрахунку з працівником (у частині сум, що були витрачені «з його кишені») чинним законодавством не встановлено, порушення може мати місце тільки в разі проведення розрахунку з працівником (наприклад, якщо він був неповним). Наразі ж розрахунок не відбувся зовсім, тож і перебіг строку позовної давності, виходить, не «стартував».
Доки розрахунок з працівником не проведено (у цей момент працівник дізнається про порушення його прав), позовна давність свого перебігу не розпочинає.