Київські податківці намагалися відповісти на це запитання у листі від 25.07.2016 р. № 4785/І/26-15-13-02-15. Вийшло не надто виразно. Але хід їхніх думок зрозумілий. Гроші, отримані на рахунок у банку (у якому б банку цей рахунок не був), включаються до доходу єдиноподатника. І що, жодних зачіпок?
У бухобліку кошти, «заморожені» на рахунку у неплатоспроможному банку, перетворюються на заборгованість банку перед підприємством. Така заборгованість є сумнівною і потрапляє до витрат*.
* Детальніше щодо цього питання ви можете прочитати у статтях «У неплатоспроможному банку «застрягли» гроші: що мати на увазі» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 25) і «Ви запитували на семінарі: частина 2 — податок на прибуток» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 31).
Але! Це бухоблік, і стосується він лише юросіб.
У підприємців же, зокрема у єдиноподатників, усе інакше. По-перше, бухоблікові правила їх взагалі не обходять. По-друге, величина витрат єдиноподатників жодного значення не має.
Навіть якщо 3-групник з ПДВ веде Книгу обліку доходів і витрат, величина витрат не впливає ні на розмір єдиного податку, ні на можливість на ньому перебувати. У розумінні п. 292.1 ПКУ доходом єдиноподатника є будь-який дохід, отриманий у грошовій (готівковій або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі. А датою отримання грошового доходу є дата отримання грошових коштів ( п. 292.6 ПКУ). Отже, якщо єдиноподатнику надійшла плата за товари (роботи або послуги) на рахунок у банку, потрібно відобразити дохід, навіть якщо банк неплатоспроможний. На жаль, ніяких винятків із цього приводу в ПКУ просто немає.
Добре, дохід ми визнали. Варіант з витратами нас не стосується і не цікавить. А чи можна зменшити дохід після того, як дізнаємося, що банк нам ці гроші вже не поверне?
Дохід можна зменшити тільки на ті суми, які єдиноподатник повертає своїм покупцям або замовникам у зв’язку з: розірванням договору, поверненням товару або за листом-заявою про повернення коштів ( ч. 5 п. 292.11 ПКУ).
У принципі, за згодою контрагента (це можливо, але малоймовірно, оскільки грошей він за фактом не отримає) підприємець може спробувати «вписатися» в цю норму. Тоді «застряглі» кошти перетворяться на його кредиторську заборгованість. Але, по-перше, можлива неадекватна реакція податківців, оскільки ПКУ у цьому контексті говорить про кошти, які повертаються покупцеві, а з рахунка підприємця їх за фактом списано не буде. По-друге, кредиторську заборгованість після закінчення строку позовної давності все одно буде включено до доходу підприємця.
