Новоявлений Порядок № 4391 датовано початком ІІ півріччя поточного року. Хоча, по-хорошому, якби КМУ явив його близько року тому, це було б набагато логічніше ☹.
Так от, свого часу багато хто побоювався, що цей Порядок «контролю недосягнення мільйона» перекреслить усю радість від можливості не застосовувати РРО. Мовляв, контроль буде таким, що краще одразу поставити РРО ☺.
Та тільки звідки йому (такому суворому контролю) взятися, якщо Порядок — підзаконний акт? А до ПКУ, Закону про РРО та інших жодних спеціальних змін не вносили. І вже на стадії проекту стало зрозуміло: Кабмін «зварить» страву тільки з тих інгредієнтів — прав податківців, які є в ПКУ. Що начебто і зрозуміло.
То що ж бачимо в прийнятому документі? Почнемо з того, для чого, власне, усе «затівалося», — з визначення обсягу доходів єдиноподатників. Порядок № 439 щодо цього небагатослівний. Він лише зазначає, що для визначення граничного обсягу доходу враховуються в сукупності усі види доходів, отримані платником єдиного податку від провадження підприємницької діяльності протягом календарного року незалежно від обраних видів діяльності. Тобто в розумінні Порядку доходи єдиноподатника — це ті ж доходи, про правила визначення яких говорить ст. 292 ПКУ. Тобто отримані в готівковій, безготівковій та натуральній формі (безоплатно отримані товари (роботи, послуги); списана підприємцем групи 3 — платником ПДВ сума кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності).
Доходи фізособи-підприємця у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також доходи, отримані від продажу зареєстрованого на фізособу рухомого та нерухомого майна, при визначенні граничного обсягу доходу враховуватися не повинні. Що стосується методів контролю, то, як і очікувалося, нічого надприродного Кабмін не вигадав (тому що й не міг). Податківці здійснюватимуть контроль за обсягами доходів єдиноподатників шляхом:
— використання наявних у них інформаційних ресурсів;
— звернень до платників податків про надання податкової інформації (причому не лише до самих підприємців — безпосередніх суб’єктів контролю, а й до їх контрагентів);
— проведення зустрічних звірок та перевірок (документальних позапланових і фактичних).
Ніякої тобі додаткової звітності і чогось, що б виходило за рамки ПКУ. Логічно виникає запитання: як останні методи контролю поєднуються з нині чинними обмеженнями щодо проведення перевірок2? Давайте розкладемо «по поличках» усі методи контролю, про які йдеться в Порядку № 439.
2 Детальніше про які ви могли прочитати у статтях «Штрафні (податок на прибуток) та перевірочні мораторії: на що сподіватися цього року» в журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 9 та «Новий мораторій на перевірки: кому пощастило найбільше?» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 5.
1. Письмовий запит про надання податкової інформації (пп. 4 і 5 Порядку).
Такий запит з метою здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу податківці можуть надіслати платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у п. 73.3 ПКУ. При цьому обов’язковим є дотримання вимог, установлених цим пунктом. Такий запит не є перевіркою у розумінні ПКУ, тому від його подання не врятують жодні мораторії. У той же час особливої небезпеки його напрям не несе, адже відповідь на нього платник зобов’язаний сформувати самостійно і активної участі податківців при цьому вдасться уникнути.
Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин (у нашому випадку — їх контрагенти) зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено ПКУ). Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом врегульовано останнім розділом Порядку № 12453.
2. Зустрічні звірки цих суб’єктів господарювання щодо платників єдиного податку (п. 6 Порядку). Податківці мають право отримувати податкову інформацію і шляхом проведення зустрічних звірок цих суб’єктів господарювання стосовно платників єдиного податку щодо визначення граничного обсягу доходу. При цьому керуватися вони повинні порядком, прописаним у п. 73.5 ПКУ (ср. ). А в ньому, серед іншого, знаходимо застереження, що такі звірки не є перевірками. Відповідно і від їх проведення «перевірочні» мораторії не рятують.
Регламентує проведення зустрічних звірок Порядок № 12324.
3. Документальні позапланові та фактичні перевірки (п. 7 Порядку). За наявності підстав, передбачених пп. 78.1.1 — 78.1.18 ПКУ, податківці можуть провести документальну позапланову, а за наявності обставин, зазначених у пп. 80.2.1 — 80.2.7 ПКУ, — фактичну перевірку. Але тут уже підприємців-єдиноподатників, по-хорошому, має «оберігати» перевірочний мораторій, передбачений п. 3 розд. ІІ Закону № 715. Тим паче що самі податківці погоджуються: під його дію підпадають усі види перевірок (категорія 136.06 ЗІР).
Виняток, що дозволяє перевіряти підприємців — платників єдиного податку груп 2 і 3 з питань дотримання порядку застосування РРО, у нашому випадку «не в справі», адже ми зараз говоримо про суб’єктів, які реєстратори не використовують. Хоча не факт, що через термінологічні неточності тут не спливуть деякі нюанси, про які ми говорили в журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 9, с. 5.
