Розпочнемо з правового огляду ситуації. Працівника було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням штату, тобто при остаточному розрахунку він мав право на:
1) зарплату за відпрацьований період у місяці звільнення;
2) вихідну допомогу у разі припинення трудового договору в розмірі не менше середнього місячного заробітку;
3) компенсацію за невикористану відпустку (за наявності невикористаних днів відпустки).
Перелічені вище суми мають бути виплачені в день звільнення ( ст. 116 КЗпП), який є останнім робочим днем.
У разі якщо працівник цього дня не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Оспорити своє звільнення працівник може в суді. У разі винесення постанови на його користь підприємство зобов’язане:
— поновити працівника на попередній роботі ( ч. 1 ст. 235 КЗпП);
— виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу ( ч. 2 ст. 235 КЗпП).
Важливо! Присуджуючи працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд повинен урахувати доходи працівника, виплачені йому при звільненні, у тому числі й вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, якщо його повідомили про такі виплати (п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9, лист Мінпраці від 08.01.2009 р. № 1/06/186-09).
В інтересах підприємства-відповідача при розгляді справи надати суду таку інформацію та документи, що її підтверджують. А як бути, якщо ви не сповістили суд про виплати, які можуть бути зараховані в рахунок оплати вимушеного прогулу?
Прикро, але в цьому випадку підприємство втратить підстави для їх повернення.
Річ у тім, що утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством ( ст. 127 КЗпП). Оскільки в цій ситуації вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку були виплачені працівнику за вимогами законодавства, а не у зв’язку з допущеною помилкою, то вимагати їх повернення підприємство не має права.
У той же час працівник може повернути їх добровільно, тобто внести в касу або подати заяву з проханням утримати із зарплати.
Проте наслідки неповернення компенсації за невикористану відпустку не такі сумні для підприємства.
Пояснимо: у разі незаконного звільнення працівник отримав компенсацію, тобто підприємство «розрахувалося» з ним за невикористані дні відпустки.
При цьому «в мінусі» працівник не залишиться, оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки* період вимушеного прогулу включається до стажу, який дає працівникові право на щорічну відпустку.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
А це означає, що робочий рік (період), за який працівнику надається щорічна відпустка, тепер для нього відлічується з дня поновлення на роботі. Розраховуючи середню зарплату для оплати періоду відпустки, що надається працівникові після поновлення, врахуйте таке:
— сума оплати вимушеного прогулу бере участь у розрахунку відпускних ( п. 3 Порядку № 100**);
** Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
— сума оплати вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи підприємства в цьому періоді;
— якщо до розрахункового періоду потрапив місяць незаконного звільнення, пам’ятайте: під час розрахунку відпускних виплачені працівникові при звільненні компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога не враховуються ( п.п. «б» п. 4 Порядку № 100).
З додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей ( ст. 19 Закону про відпустки), ситуація інша. Річ у тім, що таку відпустку надають за календарний, а не робочий рік. Звільняючи працівника, підприємство компенсацію за таку відпустку за поточний рік напевне йому виплатило.
А це означає, що надавати поновленому працівнику відпустку на дітей за той рік, у якому його було поновлено на роботі, вже не потрібно. А як бути з оплатою періоду тимчасової непрацездатності, якщо до розрахункового періоду входить час вимушеного прогулу? Дні вимушеного прогулу братимуть участь у розрахунку середньоденної зарплати. Адже в переліку періодів, що «виключаються» з поважних причин, їх немає ( п. 3 Порядку № 1266***).
Також у розрахунку повинна брати участь сума оплати відсутності «мимоволі».
Причому, на наш погляд, її слід розподілити за місяцями, на які припадає період вимушеного прогулу.
Важливо! На відміну від відпускних, коли ви оплату за час вимушеного прогулу розподіляєте пропорційно робочим дням, які припадають на такий період, розраховуючи лікарняні, суму оплати розподіляйте так, як це зазначено в ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ та як ви її відображали в таблиці 6 Звіту за формою № Д4.
Тобто загальну суму оплати за час вимушеного прогулу діліть на кількість місяців, за які вона нарахована. Пов’язано це з тим, що в розрахунку середньої зарплати беруть участь нараховані в розрахунковому періоді виплати, які увійшли до бази справляння ЄСВ у складі заробітної плати, в сумі, зазначеній у графі 18 таблиці 6 Звіту за формою № Д4.
