ПММ за «холостим» пробігом
Досить часто податківці намагаються довести, що паливо, використане для так званого «холостого» (без вантажу) пробігу (наприклад, з метою надання транспорту під завантаження), не може вважатися використаним у госпдіяльності. А отже, податковий кредит, відображений при його придбанні, має компенсуватися нарахуванням зобов’язань згідно з п. 198.5 ПКУ.
Справа щодо такої ситуації розглядалася у Рівненському окружному адмінсуді (постанова від 05.06.2015 р. у справі № 817/2877/14*). Податківці як докази «негосподарського» використання палива за «холостим» пробігом зазначили, що переміщення транспортного засобу без вантажу з одного пункту в інший не фіксувалося в актах виконаних робіт, а отже, і не оплачувалося замовником. Тому паливо не використовувалося в оподатковуваних операціях.
* З текстами судових рішень можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд не підтримав позицію фіскалів. Адже процес надання автомобіля під завантаження, транспортування вантажу, розвантаження, доставку автомобіля від пункту розвантаження до місця його зберігання є діями, що супроводжують одну господарську операцію, і без них господарську операцію взагалі неможливо було здійснити.
Оскільки подорожні листи підтверджували факт надання послуг перевезення, суд визнав, що паливо, використане під час руху за маршрутом транспортного засобу без вантажу, слід вважати використаним у господарській діяльності платника. Згодом ці висновки підтвердив і Житомирський апеляційний адмінсуд (ухвала від 01.09.2015 р. у справі № 817/2877/14).
Аналогічні висновки наведено і в постанові Запорізького окружного адмінсуду від 02.06.2015 р. у справі № 808/1744/15. Норми використання палива: чи можна розрахувати самостійно?
З приводу податку на прибуток ПКУ на сьогодні не містить обмежень щодо включення до витрат виключно нормативних витрат на ПММ. Та господарність витрат важлива для ПДВ-обліку.
Податківці вважають, що під час списання палива потрібно керуватися Нормами № 43**. Власне, зрозуміло, що ПММ мають списуватися за нормами. Питання тільки в тому, чи так уже обов’язково застосовувати саме Норми № 43 (адже вони взагалі не пройшли реєстрацію в Мін’юсті, а значить, їх правовий статус — під знаком питання) і чи мають право суб’єкти господарювання розрахувати свої норми?
Усе, що понад норми, вважається використанням у негоспдіяльності, а отже, відображений податковий кредит за такими ПММ підлягає компенсації шляхом нарахування податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ. У цілому суди схильні вважати, що витрата ПММ не обов’язково має відповідати Нормам № 43 
.
Але! У той же час списання ПММ обов’язково має бути врегульоване внутрішніми наказами підприємства та підтверджене відповідними розрахунками. Так, в ухвалі ВАСУ від 16.02.2016 р. № К/800/49593/15 сказано, що для списання палива підприємство повинне розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів. Якщо такі норми затверджено, а витрачання палива підтверджене подорожніми листами або іншими первинними документами, то вважається, що паливо використане в госпдіяльності. Аналогічні висновки озвучені також в ухвалі Київського апеляційного адмінсуду від 18.08.2016 р. у справі № 826/13368/15.
У той же час нагадаємо: Мін’юст у листі від 28.02.2014 р. № 1112-0-4-14/10.1 зазначав, що Норми № 43 є актом нормативно-технічного характеру і обов’язкові для застосування і без держреєстрації. Тому, наприклад, Львівський апеляційний суд в ухвалі від 28.10.2015 р. у справі № 809/1074/15 визнав, що розроблені норми на підприємстві все одно повинні вписуватися в межі Норм № 43 (але надалі це рішення було скасоване згаданою вище ухвалою ВАСУ № К/800/49593/15). Аналогічна думка міститься і в постанові Полтавського окружного адмінсуду від 15.09.2014 р. у справі № 816/3427/14 (ср. ).
Використовувати для списання палива власні розроблені норми, які не вписуються в межі Норм № 43, обережним платникам не радимо***. *** Якщо для вашого авто в Нормах № 43 немає базової лінійної норми, корисні рекомендації знайдете в нашій статті «Індивідуальна норма витрати ПММ» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 34).
Підтвердження списання палива
Витрату палива має бути належним чином задокументовано. Інакше придбане паливо податківці розцінять як використане в негоспдіяльності. Але про які документи йдеться?
У Хмельницькому окружному адмінсуді (постанова від 16.11.2015 р. у справі № 822/6023/15) розглядалася така справа. Податківці визнали «негосподарність» використання палива на тій підставі, що складені підприємствами подорожні листи не давали можливості ідентифікувати маршрут автотранспорту (у них було заповнено не всі графи). Крім того, подорожні листи виписувалися не щодня, а на календарний місяць, тому визначити фактичний пробіг автомобіля з відстанями між пунктами навантаження-розвантаження неможливо.
Суд не погодився з аргументами податківців і зазначив, що підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право самостійно вирішувати, чи застосовувати їм подорожні листи.
На це зверталася увага і в листі Держслужби статистики від 23.07.2013 р. № 05.2-8/107. Далі суд підкреслив, що факт використання палива може підтверджуватися будь-якими первинними документами, які містять обов’язкові реквізити і відповідають законодавчо встановленим вимогам щодо їх складання.
Судом було встановлено, що для підтвердження використання ПММ, крім подорожніх листів, підприємством використовувалися інші документи: графіки розвезення, маршрутні листи, накладні на переміщення товару та видаткові накладні. Крім того, підприємство використовувало GPS-логери, які мають можливість записувати маршрут автомобіля з даними за часом, швидкістю та відстанню.
Організований на підприємстві документообіг суд визнав достатньою підставою для ведення контролю використання ПММ .
У Київському апеляційному адмінсуді (ухвала від 18.08.2016 р. у справі № 826/13368/15) оскаржувалося визнання ПММ використаними в негоспдіяльності через відсутність деяких реквізитів у подорожньому листі. Так, у розділі «Витрати палива (літрів)» не були заповнені графи 32 «Витрати палива» і 33 «Витрати фактичні». У розділі «Пробіг, км» не заповнені графи 41, 42, 43.
Суд визнав, що для підтвердження використання палива в госпдіяльності суб’єкт господарювання повинен мати первинний документ, який відповідає вимогам ст. 9 Закону про бухоблік. Не всі реквізити такого первинного документа, як подорожній лист, є обов’язковими. Тому якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов’язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнавати недійсним. Крім того, суд підкреслює, що законодавством не передбачений єдиний документ, що підтверджує списання палива. Тому госпоперація може бути опосередкована складанням будь-якого первинного документа, що містить обов’язкові реквізити.
Факт використання палива може підтверджуватися будь-якими первинними документами, які містять обов’язкові реквізити****. **** Ознайомтеся із статтею «Обліковуємо роботу легкового авто: чи є альтернатива подорожньому листу»? (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 22).
Втім, позитивні судові рішення — не привід нехтувати належним оформленням подорожніх листів. Це аргументи, скоріше, на крайній випадок.
Цікавою є й постанова Житомирського окружного адмінсуду від 05.06.2014 р. у справі № 806/1214/14. Фіскали намагалися оспорити пробіг автотранспорту, зазначений у подорожніх листах, ґрунтуючись на даних програми, що дозволяє визначити відстань маршруту.
Суд визнав аргументи податківців непереконливими. Адже визначення кілометражу з допомогою комп’ютерної програми має відмінність від реального кілометражу, оскільки під час такого підрахунку не враховуються обмеження щодо руху транспортного засобу, додатковий кілометраж на стоянки, заправки, послідовність вивантаження вантажу. Тому аргументи фіскалів про завищення відстані, пройденої автомобілем, і, як наслідок, списання більшої кількості дизпалива суд визнав безпідставними .
