Що продати можна — це не питання. Адже ніхто не може заборонити підприємству продати своє майно. Таке право прямо передбачено ч. 1 ст. 134 ГКУ.
У той же час, щоб потрапити до човна під назвою «спрощена система» і не бути «викинутими» з нього, суб’єкту господарювання потрібно дотримуватися певних обмежень.
Так от, серед заборонених для єдиноподатників груп 1 — 3 видів діяльності згадується, зокрема, продаж підакцизних товарів ( п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). А до таких, серед іншого, належать автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше (автобуси), транспортних засобів для перевезення вантажів ( п. 215.1 ПКУ).
Що ж чекає юрособу-єдиноподатника, який продає автомобіль (підакцизний товар)? Розберемося далі.
Наслідки продажу
Чого боятися. При буквальному прочитанні п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ здається, що суб’єкт господарювання, який продав легковий автомобіль, порушив критерії перебування на спрощеній системі. А саме: здійснив заборонену операцію — продаж підакцизних товарів.
Навіть якщо автомобіль раніше використовувався у госпдіяльності і був уключений до складу основних засобів, він не перестав бути підакцизним товаром. Нагадаємо! Юрособа-єдиноподатник (у цьому випадку нас цікавить група 3), що здійснює заборонену діяльність, зобов’язаний:
— по-перше, обкласти єдиним податком дохід, отриманий від забороненої операції, за подвійною ставкою ( п.п. 3 п. 293.5 ПКУ). Тобто 6 або 10 %;
— по-друге, з наступного періоду (з початку наступного кварталу) він повинен залишити лави спрощенців ( п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ) (перейти на загальну систему).
Отже, здається, що у підприємства, яке продає свій легковий автомобіль, залишається тільки три варіанти виходу з ситуації:
— відмовитися від ідеї з продажем автомобіля;
— з наступного кварталу добровільно відмовитися від спрощеної системи оподаткування, а після переходу на загальну систему — продати свій автомобіль;
— провести таку операцію, перебуваючи на спрощеній системі. Унаслідок чого він сплатить єдиний податок за подвійною ставкою та втратить право подальшої роботи на єдиному податку (з наступного кварталу перейде на загальну систему).
У той же час не все так погано 
. Давайте подивимося чому.
Що насправді. У п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ йдеться не про окремі операції єдиноподатника, а про систематичну діяльність (виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів.). Адже якщо уважно подивитися на норми ПКУ, у яких встановлено відповідальність за порушення цих вимог, то побачимо:
— подвійна ставка податку застосовується до «доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування» ( п.п. 3 п. 293.5 ПКУ);
— перейти на загальну систему платник єдиного податку зобов’язаний також «у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування» ( п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ).
Зрозуміло, продати автомобіль, який був на балансі юрособи, може суб’єкт господарювання, діяльність якого не пов’язана з торгівлею автомобілями. Власне нас саме цей випадок і цікавить. Тобто його діяльність не підпадає під клас 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами» за УКТ ЗЕД-2010*. А разовий продаж легкового автомобіля жодним чином не підпадає під систематичну та постійну діяльність із продажу легкових авто.
* Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457.
Разовий продаж слід відрізняти від систематичної та постійної торговельної діяльності. Тішить те, що з цим згодні і контролери в категорії 108.05 ЗІР. У ній зазначається, що тільки суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу легкових автомобілів, яка відповідає класу 45.11 за КВЕД-2010, не можуть застосовувати спрощену систему. Інакше кажучи, податківці стверджують, що саме регулярна та систематична діяльність з продажу автомобілів як один з видів діяльності підприємства означає негайне (точніше, з наступного кварталу) розставання з єдиним податком.
У той же час, оскільки такий висновок надано не у вигляді узагальнюючої консультації, єдиноподатникам краще перестрахуватися, а саме звернутися до податківців за індивідуальною письмовою консультацією з цього питання. Оскільки в ЗІР ДФСУ є лояльна позиція контролерів, дуже ймовірно, що місцеві контролери будуть такими ж послідовними і дадуть вам таку ж відповідь, яка захистить вас від штрафів при перевірці.
Чи потрібний РРО?
У разі продажу старих автомобілів досить часто покупцями є «звичайні» фізособи — не підприємці. Пам’ятаєте, як у пісні «Где-то за городом очень недорого, папа купил автомобиль» .
Так от, розрахунки за такою операцією, як правило, здійснюють готівкою. Тому виникає ще одне запитання: чи потрібно використовувати РРО при продажу автомобілів та інших основних засобів, що були у вжитку?
Якщо юрособа не є підприємством торгівлі або громадського харчування, то вона має певні пільги. Так, у разі реалізації своєї власної продукції за готівку вона може не застосовувати РРО, проте повинна проводити розрахунки в касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.
Таку пільгу передбачено в п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Але в ситуації, яку ми розглядаємо, автомобіль не є продукцією власного виробництва. Тому ця норма не врятує від застосування РРО.
Як правильно провести реалізацію таких активів неторговельному підприємству?
Слід зауважити, що ані в Законі про РРО, ані в інших нормативно-правових актах, що регулюють здійснення готівкового обігу, прямої вказівки на те, як безпечно оформити отримання коштів за реалізацію таких активів, немає.
Позиція ж податківців із цього приводу доволі непостійна.
Так, на початку цього тисячоліття податківці наполягали, що РРО при реалізації основних засобів (у тому числі й легкових автомобілів) застосовувати необхідно. Аргументували вони це тим, що такий актив не виготовлений на підприємстві, а отже, не може вважатися продукцією власного виробництва і тому не потрапляє до переліку звільнень від застосування РРО, передбаченого ст. 9 Закону про РРО.
Але згодом вони свій гнів змінили на ласку . Контролери почали говорити геть інше (див. лист ДПАУ від 10.04.2009 р. № 7612/7/23-7017/264, питання 2.2.141 Оглядового листа ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572, консультацію в категорії 109.02 ЗІР). Нова позиція: у разі продажу за готівкові кошти основних засобів, вилучених з активів (списаних з балансу) у результаті їх продажу, що обліковувалися згідно з бухобліком на рахунку 10, суб’єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки в касах з оформленням касових ордерів та видачею відповідних квитанцій або у безготівковій формі через банківські установи.
Тобто у такому разі РРО застосовувати не обов’язково. Є багато запитань до формулювань, якими оперують податківці. Так, зокрема, будь-який продаж основних засобів супроводжується їх попереднім переведенням на субрахунок запасів 286 «необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». Отже, вибуватимуть з балансу об’єкти не з рахунка 10, а з субрахунку 286. Також податківці скидають в «одну купу» бух- та податкове поняття «Основні засоби», що також неправильно.
Втім, ідея податківців зрозуміла. Якщо за готівку продаємо основний засіб, який до продажу значився на рахунку 10 («прийшов» на субрахунок 286 з рахунка 10), то РРО можна не застосовувати. Якщо продаємо ті ж запчастини, що залишилися після ліквідації основних засобів (оприбутковані на рахунку 20), то РРО застосовувати потрібно.
Ми згодні з останньою лояльною позицією контролерів. Продаж об’єкта основних засобів у розумінні Закону про РРО не належить до сфери торгівлі, оскільки це разова господарська операція з продажу у місці, не призначеному для оптової або роздрібної торгівлі.
А тому питання щодо необхідності використання РРО в цьому випадку за великим рахунком взагалі виникати не повинно. У цьому нас підтримує і Держкомпідприємництва (лист від 12.01.2008 р. № 219). Він також вважає, що операція з продажу об’єкта основних засобів не вписується в поняття «Сфера торгівлі», а тому не підпадає під сферу впливу Закону про РРО.
У зв’язку з цим Держкомпідприємництва не знаходить підстав для застосування РРО у разі здійснення такої операції. Увага! Місцеві податківці на практиці навіть за наявності позитивних роз’яснень своєї вищестоящої інстанції іноді наполягають на проведенні готівкових розрахунків за такі активи через РРО. При цьому якщо продаж таких об’єктів відбувається частіше 1 разу на рік (двічі або тричі), то у такому разі практично усі місцеві контролери одностайні: без РРО не обійтися!
Тому пам’ятайте: якщо маєте справу з разовим продажем вживаного об’єкта основних засобів, то застосовувати РРО у разі готівкового розрахунку не обов’язково. Якщо це не перший продаж протягом року, то можуть бути проблеми з місцевими податківцями 
.
Ну а найспокійніший варіант, зрозуміло, — це проводити розрахунки у безготівковій формі через установу банку. Але в цьому випадку ви повинні пам’ятати, що покупцю доведеться розщедритися та сплатити комісію за касове обслуговування.
Враховуючи, що вартість основних засобів зазвичай досить істотна, розмір комісії буде також доволі значним. Також кілька слів слід сказати про форму розрахунків при продажу автомобіля. Річ у тім, що коли фізична особа розраховується готівкою, варто пам’ятати також про обмеження на здійснення готівкових розрахунків.
Нагадаємо: згідно з п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637, звичайна фізична особа має право розраховуватися готівкою з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) в сумі, що не перевищує 150 тис. грн.
За таке порушення передбачено адмінштраф відповідно до ст. 16315 КУпАП — від 100 до 200 нмдг, тобто 1700 — 3400 грн. (повторне порушення — від 500 до 1000 нмдг, тобто 8500 — 17000 грн.). Штраф накладають на посадових осіб підприємств, а також на фізичних осіб — підприємців. Уникнути покарання можуть тільки звичайні особи — громадяни (категорія 109.21 ЗІР), тому турбуватися про дотримання такого обмеження повинне само підприємство.
Щоб не порушити готівкове обмеження в 150 тис. грн., коли вартість авто більша цієї суми, підприємство може скористатися різними способами. Найпоширеніші з них такі:
1. Отримати готівку частинами, тобто розбити суму за договором на кілька частин, кожна з яких не перевищує 150 тис. грн., і отримати їх у різні дні.
2. Отримати гроші через касу банку. Для цього покупець або його представник суму платежу повинен внести у банк (або кілька банків) для перерахування на рахунок одержувача.
Як бачите, вибір є. Який варіант вибрати — вирішувати вам.
