Тонка грань між стаціонарними і пересувними джерелами
Розпочнемо з того, що п.п. 242.1.1 ПКУ як об’єкт і базу оподаткування визначає об’єми і види забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Визначення таких джерел міститься в п.п. 14.1.230 ПКУ. Це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, який зберігає свої просторові координати впродовж певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Нас скидання у водні об’єкти цікавити не будуть, тому зосередимося на викидах в атмосферу.Тобто стаціонарне джерело — це нерухомий об’єкт, але не обов’язково об’єкт нерухомості. Це цілком може бути й об’єкт (агрегат, установка тощо), який транспортується, що поєднується з іншою частиною визначення — «зберігає свої просторові координати впродовж певного часу».
На цьому ясність закінчується . Так, зокрема, Одеський окружний адмінсуд у постанові від 02.06.2017 р. у справі № 815/7032/16* зазначав, що «природоохоронне законодавство містить досить загальну норму щодо стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, на які вимагається дозвіл. Зберігання такими джерелами своїх просторових координат протягом певного часу як критерій є досить оціночним».
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66951386.
У справі фігурували: газова дахова котельня, дизель-генератори, електростанції бензинові, а також неорганізовані джерела викидів — бензопили, зварювальні апарати, компресори, шліфувальні машини, перфоратори, плиткорізи, верстати та інше обладнання.
При цьому суб’єкт господарювання наполягав на тому, що єдиним стаціонарним джерелом забруднення за критеріями ст. 14 ПКУ є тільки дахова котельня. І суд його підтримав!
Потрібно розуміти, що на чільне місце була поставлена, умовно кажучи, відсутність мобільності.
Якщо об’єкт «заточений» під роботу в одному місці (потрібні наладка, підключення, облаштування місця розташування тощо), то це стаціонарний об’єкт.Водночас не можна сказати, що судова практика йде саме по такому вектору . Значно більше рішень схиляються до позиції, якої довгий час дотримуються податківці.
Так, показовою в цьому аспекті є відповідь з категорії 120.09 ЗІР.
«Отже, до стаціонарних джерел забруднення відносяться підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати впродовж певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні-електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному, при спалюванні якого утворюються і викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами».
Часто суди не вдаються до подробиць, що це за генератор, електростанція тощо, мобільні вони чи ні. Відповідно, на перше місце при оцінці «стаціонарності» може бути поставлений лише той факт, що в робочому стані об’єкт не повинен перебувати в русі.
За ті об’єкти, які не є стаціонарними і викидають забруднюючі речовини в атмосферне повітря, нагадаємо, платити екоподаток не потрібно.Знову ж таки в ПКУ наявний своєрідний «антипод» стаціонарних джерел — пересувні джерела забруднення (визначені п.п. 14.1.142 ПКУ). Це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин.
Але чи правильно стверджувати, що все, що не є транспортним засобом, — це стаціонарний об’єкт забруднення? У жодному разі.
Показовими в цьому плані є докодексні роз’яснення Мінприроди і податківців. Так, у листі ДПАУ від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 податківці повідали таке:
«Так, Мінприроди України вважає, що в міжнародній практиці пересувні джерела — це автомобільні, залізничні, повітряні, морські та річні транспортні засоби, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка та інші пересувні засоби і установки, які обладнані двигунами внутрішнього згорання і працюють на бензині, дизельному паливі, керосині, стисненому та зрідженому газах, бензогазових і газодизельних сумішах та інших альтернативних видах палива. Зважаючи на те, що в законодавстві України не визначено поняття «пересувні джерела забруднення» із зазначенням характеристик та ознак його типів, Мінприроди України вважає, що інші механізми, такі, як газонокосарки, ланцюгові пили та бензопили, можна умовно віднести до пересувних джерел забруднення, зокрема до типу «недорожні транспортні засоби і машини».
Вважаємо, що ця думка актуальна і зараз.Ті об’єкти, які хоч і не є транспортними засобами, але їм абсолютно необов’язково зберігати незмінними в процесі роботи свої просторові координати, точно виключаються зі стаціонарних джерел забруднення.
Питання, виходить, залишається з устаткуванням, яке по суті своїй дуже навіть мобільне, але робота його відбувається в нерухомому стані.
Медалі з двох сторін
Перша рекомендація, що стосується всього, про що йтиметься далі: не впевнені — спробуйте заручитися індивідуальною податковою консультацією**.
** Вам можуть бути корисними матеріали «Податкові консультації «на зламі часів»: найближче майбутнє» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 12), «Індивідуальні податкові консультації: новий Порядок і К˚» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 22), «Запит на податкову консультацію: дату підписання виділяйте окремо!» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 24).
При цьому виходьте у своєму запиті з аргументів «від противного», намагаючись ненав’язливо натякнути податківцям, що ваш об’єкт, який забруднює атмосферу, не є стаціонарним джерелом. Тобто розраховувати і платити за нього екоподаток не потрібно. Вийде — здорово, а ні — у вас на руках буде документ, який ви за бажанням зможете оскаржити як правовий акт індивідуальної дії згідно з п. 53.2 ПКУ.
Зерносушарки мобільні. Якщо дивитися під кутом зору фіскалів і екологів, то велика ймовірність віднесення до стаціонарних джерел. Адже для того, щоб використати зерносушарку, її місцезнаходження потрібно все ж зафіксувати.
Придбали сушарку для зерна, яка працює на дизпаливі. За документами називається «Зерносушарка мобільна». Вона на колесах, пересувна, але працює не в русі, а знаходячись на одному місці. І що, отримувати дозвіл на викиди і платити екоподаток?Генератори. Вони бувають дуже різними. Водночас у своїй відповіді в категорії 120.09 ЗІР податківці віднесли до стаціонарних об’єктів забруднення всі генератори без уточнення їх розмірів, можливості пересування і принципу дії. У листі від 13.01.2015 р. № 311/6/99-99-15-04-02-15 ДФСУ говорила про бензинові генератори, безальтернативно вважаючи їх стаціонарними джерелами забруднення.
Хоча ключове питання листа щодо того, хто повинен сплачувати екоподаток за такий об’єкт забруднення — орендар чи орендодавець, ДФСУ представила правильно.Якщо йдеться про мобільні (пересувні) генератори, то можна спробувати провести аналогію з будівельною/дорожньою технікою з вищезгаданого листа від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 (ср. ). Такі генератори «заточені» під можливість їх переміщення. Але успіх не гарантований.
Газонокосарки, бензопили. Тут, вважаємо, проблем бути не повинно (див. лист вище).
Нагрівачі для укладання руберойду. У процесі свого використання таке устаткування стоїть на місці вкрай нетривалий час , тому, вважаємо, можна говорити про невідповідність визначенню стаціонарного джерела. Тобто й екоподаток з такими нагрівачами несумісний.
Електроінструмент. Ті ж електропили, дрилі, болгарки, інфрачервоні нагрівачі для укладання руберойду і подібні до них, що працюють від електричної мережі, однозначно обкладати екоподатком за викиди в атмосферу не доведеться. І навіть не тому, що це пересувні джерела , а тому, що вони зовсім не є джерелами викидів, оскільки працюють від електричної мережі.
Не здійснюють шкідливих викидів в атмосферу також інструменти, які працюють на акумуляторних батареях, що заряджаються, у свою чергу, від електромережі (наприклад, шуруповерти).