Головне про позовну давність
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (він також використовується і для облікових цілей). У нашому випадку — з вимогою до покупця погасити борг.
Навіть після закінчення строку позовної давності суд зобов’язаний прийняти позов. При цьому суд має право застосувати цей строк тільки за заявою сторони.Позовна давність починає спливати з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ), — тобто з дати порушення зобов’язання, а не з дати його виникнення. Причому залежно від того, встановлений строк виконання зобов’язань у договорі чи ні, початок спливу строку позовної давності визначають по-різному (ч. 5 ст. 261 ЦКУ).
Так, якщо в договорі визначений строк виконання зобов’язання, то позовна давність починає спливати з дня, наступного за граничною датою виконання зобов’язання.
За ситуації, коли строк виконання зобов’язання не визначений або визначений моментом вимоги, сплив позовної давності починається або з наступного дня після пред’явлення вимоги (якщо договором не встановлений пільговий строк), або з 8-го дня після його пред’явлення. Але за відсутності вимог від кредитора строк позовної давності спливати не почне.
Загальний строк позовної давності — 3 роки (у ряді випадків законом установлюються більш стислі/тривалі строки), але сторони за письмовою домовленістю можуть його продовжити (але не скоротити). При цьому такий строк може:
— уриватися — якщо сторони здійснюють дії, що підтверджують існування зобов’язань — у такому разі строк позовної давності починає спливати наново;
— призупинятися — на період дії певних обставин. Коли ці обставини заважають пред’явленню позову. Після їх припинення сплив строку триває з моменту його призупинення.
Нас цікавить другий пункт. Випадки, коли сплив позовної давності призупиняється, названі в ст. 263 ЦКУ. У їх числі дія непереборної сили. Суди визнають, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, блокування й ушкодження об’єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в зоні проведення АТО є обставинами непереборної сили (форс-мажором).
Але ось чи заважали підприємству ці обставини пред’явити позов?
Нагадаємо, підтвердженням існування таких обставин слугує сертифікат Торгово-промислової палати України.
Списання безнадійної дебіторки в бухобліку
У бухобліку безнадійною вважається поточна дебіторська заборгованість, стосовно якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10).
Коли можна бути впевненим у неповерненні заборгованості? Наприклад, якщо підприємство має інформацію про ліквідацію боржника, визнання його банкротом або смерть фізособи-боржника. У ситуації, яку ми зараз розбираємо, ні про що таке не йдеться. Що стосується спливу позовної давності, то, строго кажучи, ця обставина теж не створює впевненості в непогашенні заборгованості. Незважаючи на це, цю подію, зазвичай, використовують як орієнтир для перекваліфікації заборгованості в безнадійну.
Облік списання «грошової» безнадійної дебіторки (заборгованості за неотриманою платою за відвантажені товари) залежить від того, створювався під неї резерв сумнівних боргів (далі — РСБ) чи ні*.
* Детально про правила створення РСБ ви можете прочитати в журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 18-19.
У нашому випадку заборгованість грошова (тобто фінансовий актив), а тому під неї повинен був формуватися РСБ (ще в періоді виникнення перших сумнівів у погашенні заборгованості). Враховуючи це, її списання виглядає таким чином:
— Дт 38 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості в межах суми РСБ;
— Дт 944 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості, що перевищує РСБ.
Якщо ж резерв не створювався, то всю суму безнадійної дебіторки списуємо на витрати проводкою Дт 944 — Кт 36, 37.Інформацію про суму списаної дебіторки фіксують за дебетом позабалансового субрахунку 071. Тут цю суму враховують не менше 3 років для спостереження за можливістю її стягнення в разі зміни майнового стану боржника.
Податковий облік
Для платників, які не відображають коригування, податковий облік цієї операції визначається за правилами, вказаними в попередньому розділі, — тобто виключно за бухобліком.
Для тих, хто коригування відображає, є особливості. Так, передусім, у межах ПКУ безнадійна заборгованість — це заборгованість, яка відповідає одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 ПКУ. Зокрема, безнадійною є заборгованість, за якою сплив строк позовної давності (п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ). Причому врахуйте: ця норма не встановлює жодних додаткових вимог для визнання заборгованості безнадійною. Податківці ж наполягають, що таку заборгованість можна визнати безнадійною лише після того, як кредитор (у цьому випадку — ваше підприємство) вжив відповідних заходів з її стягнення, але вони не призвели до позитивних результатів. Про це див., зокрема, лист ДФСУ від 06.04.2017 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15.
Заходом зі стягнення може бути, зокрема, звернення до виконавчої служби.І хоча ми вважаємо такий підхід необґрунтованим, прислухатися до нього все-таки варто. По-перше, для зниження податкових ризиків. По-друге, судова практика із цього питання поки що формується, але є рішення не на користь платників (див., наприклад, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 р. у справі № П/811/958/16, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. у справі № 820/11841/15).
При цьому в будь-якому разі підприємство, що відображає коригування, при списанні безнадійної заборгованості повинно:
1) збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму:
— витрат на формування РСБ у бухобліку (якщо такий резерв створювався);
— витрат від списання в бухобліку дебіторської заборгованості понад суму РСБ;
2) зменшити його на суму списаної заборгованості, що відповідає ознакам безнадійності згідно з п.п. 14.1.11 ПКУ (на думку ДФСУ — тільки в тому випадку, якщо вами вживалися заходи зі стягнення і вони не увінчалися успіхом).
ПДВ
На дату першої події (відвантаження товарів) у підприємства виникли податкові зобов’язання з ПДВ (п.п. «б» п. 187.1 ПКУ).
Що робити тепер, коли строк позовної давності закінчився, а грошей за відвантажені товари підприємство так і не дочекалося, і дебіторська заборгованість стала безнадійною?
У ПДВ-обліку не потрібно робити нічого, оскільки продавець не має права зменшувати свої податкові зобов’язання, раніше відображені при відвантаженні товару. Для цього відсутні законодавчі підстави. Адже ПДВ-зобов’язання нараховуються в тому випадку, коли має місце постачання. А постачання нікуди не зникло від того, що покупець не оплатив відвантажені товари.
Податківці теж проти таких коригувань. В обґрунтування вони посилаються на те, що покупець не повернув товари, які він отримав, але не сплатив за них (див. категорію 101.06 ЗІР ДФСУ).
ПДФО
З 01.01.2017 р. підприємства і ФОП, які нараховують (виплачують) дохід підприємцям з місцезнаходженням або місцем проживання на тимчасово окупованій території, зобов’язані утримувати ПДФО за ставкою 18 %. При цьому система оподаткування підприємця ролі не відіграє (п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Одночасно з ПДФО необхідно утримувати і військовий збір (див. лист ДФСУ від 19.04.2017 р. № 8273/6/99-99-13-02-03-15).
З метою визначення тимчасово окупованої території податківці рекомендують використати, зокрема, розпорядження КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р, яким затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО (див. категорію 103.02 ЗІР ДФСУ).
У цей перелік входить, зокрема, і м. Донецьк.Кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув, є доходом підприємця, підтвердженням чому слугує:
— для ФОП-загальносистемника — п.п. 2 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізособи-підприємці, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 (див. також категорію 104.04 ЗІР ДФСУ);
— для ФОП-єдиноподатника групи 3, що є платником ПДВ, — п. 292.3 ПКУ. ФОП-єдиноподатники груп 1, 2 і 3 (неплатники ПДВ) включають «прострочену» кредиторку в цивільний дохід (з урахуванням норм п.п. 164.2.7 ПКУ — у сумі, що перевищує у 2017 році 800 грн.) і сплачують з неї ПДФО та військовий збір.
Див. також категорію 132.05 ЗІР ДФСУ.Таким чином, виходить, що списана заборгованість зі строком позовної давності, що минув, за поставлені, але не оплачені товари, є доходом фізособи-контрагента (підприємницьким або цивільним). І з цього доходу формально підприємство повинне утримати ПДФО і військовий збір.
Причому, як сказано в п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, незалежно від системи оподаткування підприємця-боржника.Врахуйте: оскільки дохід наданий у негрошовій формі, необхідно застосовувати «натуральний» коефіцієнт з п. 164.5 ПКУ (у розмірі 1,219512).
Усе б нічого. Але тут виникає проблема: за рахунок яких коштів сплачувати ПДФО і військовий збір? На жаль, не залишається нічого іншого, як зі своїх (стягувати податки з інших доходів підстав немає, оскільки податок утримується з конкретного доходу і за його рахунок). Виходить, що в цій ситуації підприємство покаране двічі: мало того, що воно не отримало плату за відвантажені товари, так ще й повинно сплатити ПДФО і ВЗ з власної кишені.
І ще один важливий момент. Підприємство-продавець відображає списання безнадійної заборгованості фізособі в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за той звітний квартал, у якому була списана така заборгованість. Враховуючи це, у формі № 1ДФ потрібно проставити:
— у графах 3а і 3 — суму доходу підприємця у вигляді списаної безнадійної заборгованості. При цьому, якщо підприємець на 1, 2 або 3 групі (без ПДВ) єдиного податку — то в сумі, що перевищує 800 грн.;
— у графах 4а і 4 — суму ПДФО (розділ I) і суму ВЗ (розділ II) з доходу у вигляді списаної заборгованості зі строком давності, що минув;
— у графі 5 — ознаку доходу «157» або «107» (стосовно підприємця на 1, 2 або 3 без ПДВ групи єдиного податку).